Польською мовою згадується як Hrycki,[3] російською — як Грицки.[4]
Географія
Площа села — 0,5 км².[2] Селом протікає річка Безіменна.[джерело?] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «катастрофічна».[5]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 607 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.[6]
Село Грицьки[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)Грицьки[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)Грицьки[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)
З 1939 року — у складі Дубровицького районуРівненської областіУРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби у лавах УПА та ОУН,[12] на території села діяла боївка СБ «Стіжка» (УПА).[13][14] За даними українського націоналістичного підпілля у грудні 1943 року більшовицька банда пограбувала Грицьки та закатувала 5 осіб (серед жертв — інформатор УПА).[15] Загалом встановлено 52 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 21 загинуло, 30 було репресовано.[16]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[18] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][20] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,51 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 4,8 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,85 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 123 мбер, з якої: зовнішнього — 20 мбер, загальна від радіонуклідів — 105 мбер (з них Cs — 122 мбер).[21]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[22]
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Грицьки налічувалося 11 дворів та 50 жителів (27 чоловіків і 23 жінок), усі православні[23]. Станом на 1906 рік у селі було 54 двори та мешкало 357 осіб.[4]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 59 будинків та 354 мешканці, з них: 171 чоловік та 183 жінки; 336 православних, 12 римо-католиків та 6 юдеїв; 334 українці (русини), 12 поляків, 6 євреїв та 2 білоруси.[3] Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 303 особи, з яких 146 чоловіків та 157 жінок.[24] На кінець 1993 року в селі мешкало 248 жителів, з них 45 — дітей.[21]
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Успіння Богородиці села ЗалішаниРовенського повіту,[35] а у 1840-х та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Залішани Домбровицької волості.[36]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[19]
Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
