PROFILBARU.COM

Глухенька Наталія Олександрівна
Глухенька Наталія Олександрівна
Народилася	29 жовтня 1909; Клинці, Суразький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла	14 березня 2004 (94 роки); Київ, Україна
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР; Україна
Діяльність	мистецтвознавиця, вчителька
Alma mater	Київський інститут пролетарської мистецької культури (1931)
Заклад	Дніпропетровський художньо-педагогічний технікум; Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства (1964)
Вчителі	Колос Сергій Григорович; Кричевський Федір Григорович; Сагайдачний Євген Якович; Гельман Макс Ісайович; Гіляров Сергій Олексійович; Макаренко Микола Омелянович; Козик Михайло Якимович; Голуб'ятников Павло Костянтинович і Плещинський Іларіон Миколайович
Відомі учні	Злидень Юрій Федорович; Бородай Василь Захарович; Магро Петро Іванович; Потапенко Андрій Ілліч; Родзін Микола Іванович
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Вандаловський Олексій Прокопович
Діти	Вандаловський Віктор Олексійович
Нагороди

Наталія Олександрівна Глухе́нька (29 жовтня 1909, Клинці — 14 березня 2004, Київ) — українська мистецтвознавиця і педагог, дослідниця і популяризаторка петриківського розпису; член Спілки радянських художників України з 1961 року, кандидат мистецтвознавства з 1964 року. Дружина художника Олексія Вандаловського, мати художника Віктора Вандаловського.

Біографія

Народилась 16 [29] жовтня 1909(19091029) року в місті Клинцях (нині Брянська область, Росія) у сім'ї вчителів. Батько походив з козацького роду, прапрадід був писарем на Січі^[1].

У 1927 році закінчила Київську художньо-індустріальну профшколу за спеціальністю «малярство»; у 1931 році — педагогічний факультет Київського інституту пролетарської мистецької культури як мистецтвознавець у галузі народно-декоративного мистецтва^[1]. Була ученицею Федора Кричевського, Макса Гельмана, Сергія Колоса, Євгена Сагайдачного, Сергія Гілярова, Миколи Макаренка, Михайла Козика, Павла Голуб'ятникова, Іларіона Плещинського.

З 1931 по 1935 рік викладала графічні дисципліни у Дніпропетровському художньому технікумі; у 1935—1941 роках — викладала на кафедрі нарисної геометрії та графіки Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. В цей період постійно бувала у Петриківці та навколишніх селах, знайомилась з місцевими традиціями малярства, а також займалася систематизацією і популяризацією його як частини світової культури^[1].

У роки німецько-радянської війни працювала на будівництві. У 1943—1944 роках викладала малювання та креслення у залізничній школі у Бугуруслані. Нагороджена медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»^[1]. Член ВКП(б) з 1945 року.

Протягом 1944—1968 років продовжила викладацьку діяльність у Дніпропетровському художньому училищі та Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Серед учнів — Василь Бородай, Петро Марго, Андрій Потапенко, Микола Родзін. У 1964 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Застосування українського орнаменту села Петриківка в художній промисловості»^[1]. Доцент з 1965 року. Мешкала у Дніпропетровську в будинку на вулиці Дзержинського, № 17, квартира № 20.

Пізніше мешкала у Києві в будинку вулиці Волинській, № 6, квартира № 36^[2]. Померла у Києві 14 березня 2004 року.

Наукова діяльність

З 1945 року присвятила себе науковій діяльності, головним напрямом якої став петриківський розпис. Приділяла велику увагу старшим майстрам петриківської школи Тетяні Паті, Ірині Пилипенко, Надії Тимошенко, Ганні Ісаєвій, Федору Панко, а також Петриківській школі декоративного живопису під керівництвом Тетяни Пати. Поруч з дослідженням і пропагуванням петриківського промислу, брала безпосередню участь в організаційних і творчих справах. Ввела традицію, коли кожен майстер має підписувати свій твір.

У складі Українського товариства дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами протягом 1978—1987 років допомагала організовувати пересувні виставки народних митців України за кордоном.

Авторка статей з питань українського народного декоративного мистецтва. Уклала:

альбоми: «Тетяна Пата» (Київ, 1975), «Петриківка» (Дніпропетровськ, 1975)^[3], «Федір Панко» (Київ, 1978);
каталоги «Виставка Петриківського декоративного розпису» (1979 — грецькою мовою; 1981 — іспанською мовою);
комплект листівок «Федір Панко» (1986).

Авторка понад 200 друкованих праць. Серед них:

«Петриківський розпис на фарфорі та склі» (Дніпропетровськ, 1958);
«Петриківські майстри декоративного розпису» (Київ, 1959);
«Тетяна Пата» / «Декоративное искусство СССР», 1960, № 5;
«50-річчя народного майстра Ганни Ісаєвої» / «Народна творчість та етнографія», 1962, № 4;
«Художник і педагог» / «Мистецтво», 1964, № 4;
«Петриківські декоративні розписи» (Київ, 1965);
«Петриківські розписи» (Київ, 1973);
«Петриківський стінопис у Києві» // Київ. 1988. № 10.

Авторка статей в Українській радянській енциклопедії, Енциклопедії сучасної України^[4].