PROFILBARU.COM

село Бунів
	Церква Святої ПараскевиЦерква Святої Параскеви
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Яворівський район
Тер. громада	Яворівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46140110070090865
Основні дані
Засноване	1320
Населення	795
Площа	2,13 км²
Густота населення	373,24 осіб/км²
Поштовий індекс	81040
Телефонний код	+380 3259
Географічні дані
Географічні координати	49°53′21″ пн. ш. 23°15′50″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	250 м
Місцева влада
Адреса ради	81040, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Бунів
Карта
	Бунів
	Бунів
Мапа
	Бунів у Вікісховищі

Бу́нів — село в Україні, у Яворівському районі Львівської області. Населення становить 795 осіб. Орган місцевого самоврядування — Яворівська міська рада.

Бунів — одне з найстаріших західноукраїнських сіл, розташоване на горбистій місцевості на висоті 250 м над рівнем моря. Перша згадка: 1320 рік. Воно розміщене на чотирьох горбах, поміж якими протікає кілька потічків. Ці горби в селі називають: Кубракова Гора, Дубанова Гора, Кінець, Закуток. Село розташоване майже в центрі чотирикутника Яворів — Судова Вишня — Мостиська — Краковець (на відстані 12 км від Яворова).

Топонімія

Як і кожне село, люди поділили Бунів на кільканадцять секторів, які мали свої назви: Кінець, Кубракова Гора, Панянська Гора, Закуток, Воля Бунівська, Бубнівка, Підзамче, Боднарівка, Загір'я (Гурщина), Соханка, Діброва, Іваники, Макарі, Бенівка.

Виникнення та заселення Бунова

Про те, чому село дістало назву Бунів, точно, мабуть, не довідаємося ніколи. Однак легенда передає нам два перекази. В одному мовиться, що на місці нинішнього Бунова в давнину шумів буковий ліс, а на тому місці, де тепер є урочище «Верховина», була рівнина. Перші поселенці сподобали собі це місце і почали будувати оселі. Будівельним матеріалом служили їм дерева, які росли тут поряд. Про те, що тут був буковий ліс, свідчать і донині збережені найстаріші буки біля сучасної церкви та в інших місцях села. А розбудовою села ліс поступово вирубували. Свою оселю перші поселенці назвали Буків, а з часом ця назва змінилась на Бунів. А гора, на якій колись шумів ліс, так і залишилась називатись Шумівською. Нині її більше знають як «Кубракову гору».

Другий переказ каже, що назва села походить від прізвища тодішнього старійшини, що своє старійшинство передавав з роду в рід, так що справа дійшла до «панства». Тому, що згаданий старійшина-пан мав прізвище Бунь, то й село назвали Бунів.

Існують ще й інші легенди-перекази про виникнення назви Бунів, як, наприклад, легенда про «солодивого буняка», але вони маловірогідні, бо дуже подібні до казки. Ось цей переказ, "ще на початку існування (села) у ньому проживав жорстокий чоловік, на ім'я Буньо(солодивий буняк), який «все руйнував своїм поглядом». Як в інших місцях, так і тут люди розповідають про нього, що, на щастя, він лише тоді міг на світ дивитися і шкоду і людям наносити, коли слуги піднімали йому вилками повіки очей. Той буняк жив на південній стороні села, на одному горбку, який ще й донині називається «Бонів горбок». Від імені цього чоловіка пішла назва села Бонів або на місцевій вимові «Бинів». На поставлене селянам запитання: «Що то за село?» ви могли почути: «Бинів». Або: «Звідки ви йдете?» — «З Бинова». 3 розвоєм села виникла потреба у створенні громадського центру. І ось в південній частині села, поряд із тим місцем, де зараз збудована нова школа, було споруджено першу дерев'яну церкву. Перед нею був широкий майдан; це було центром села. Поряд із церквою, на місці сучасної «Верховини», було закладено цвинтар.

Відомі люди

Народились

о. Добрянський Антін (1810)
Слюсар Михайло (1892) — поручник УГА і Армії УНР. Учасник Визвольної Боротьби України, заслужений громадський діяч в краю і на еміграції.

Пов'язані з селом

Юрій Липа — громадський діяч, поет, лікар, ідеолог українського націоналізму, інструктор УПА.
Володимир Кунанець — громадський діяч, вчитель, видавець, діяч ОУН, загинув разом з побратимами від рук НКВД поблизу Бунова
наприкінці XVII ст. парохом села був батько о. Антонія Добрянського^[1]

Пам'ятки архітектури

Церква Святої Параскеви (УГКЦ) з дзвіницею. Пам'ятка архітектури національного значення.^[2]

В 1589 році в селі вже існувала церква. Існуюча дерев’яна церква збудована у 1676 році замість попередньої, яка згоріла у 1656 році. За іншими даними церкву будували з 1669 по 1671 рік. Майстром був Яцентій Михайловський.

В 1703 році над бабинцем на емпорі збудовано церкву (каплицю) Святих Апостолів Петра і Павла, оточену зовнішньою галереєю. Можливо, тоді добудована північна ризниця. Церква реставрована у 1897 та 1934 роках.

Після 1937 року емпора перероблена у «П» - подібні хори. Тоді ж збудована з дощок південна ризниця.

До ремонту в кінці 2000-х років зовнішні стіни церкви замінили вузькими дерев’яними планками, які імітують гонти. На захід від церкви розташована надбрамна, дерев’яна, двоярусна дзвіниця. Довжина і ширина церкви - 15,9 м. х 8,6 м. Довжина і ширина дзвіниці 4,0 м. х 4,0 м.^[3] Адміністратор: о. Кобасяр Іван (від 13.03.2019)^[4]