Будинок Сироткіна

Будинок Сироткіна
Будинок у 2013 році

50°26′57″ пн. ш. 30°30′55″ сх. д. / 50.44917° пн. ш. 30.51528° сх. д. / 50.44917; 30.51528
Типпам'ятка архітектури[d]
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Тип будівліприбутковий будинок
Архітектурний стильнеоренесанс, еклектика
АрхітекторК. Шиман[к 1]
БудівникО. Гілевич
Побудовано на коштиП. Григоровича-Барського, О. Сироткіна
Прийнято рішення про будівництво1899
Будівництво1900 — 1902
Відомі мешканціО. Химиченко
Станна реконструкції
АдресаВолодимирська вулиця, 39/24
Будинок Сироткіна. Карта розташування: Київ
Будинок Сироткіна
Будинок Сироткіна (Київ)
Мапа

CMNS: Будинок Сироткіна у Вікісховищі

Будинок Сироткіна — колишній прибутковий будинок, пам'ятка архітектури, історії та монументального мистецтва[1], одна з найкрасивіших будівель історичного центру Києва[2][3], на момент спорудження (1902 рік) — найвищий житловий будинок Києва. Розташований на розі вулиць Володимирської та Прорізної (офіційна адреса — Володимирська вулиця, 39/24[1][4], у деяких джерелах — Прорізна вулиця, 24/39[3]).

Зведений у 1899—1902 роках архітектурною фірмою Шимана та Гілевича у стилі неоренесансу з елементами раннього модерну[5]. Першим замовником був Павло Григорович-Барський, після його банкрутства будинок перейшов у власність до Олександра Григоровича Сироткіна[4].

Наказом Міністерства культури України від 21 жовтня 2011 року № 912/0/16-11 внесений до переліку пам'яток місцевого значення під номером 144-Кв[1].

Історія

Ділянка, де розташований сучасний будинок, у середині XIX століття належала дружині надвірного радника Олені Поповій. Згідно архівних даних за 1864 рік, тут існував одноповерховий мурований будинок, критий залізом. Архіви 1871 року більш детально описують садибу, яка була досить типовою для тогочасного Києва: одноповерховий будинок на тринадцять кімнат, дерев'яний флігель, господарське подвір'я із стайнею, каретнею і коморою, два палісадники, дерев'яна купальня та фруктовий сад із альтанкою. У грудні 1878 року садибу продали поміщику Андрію Петровичу Тарновському, представнику родини меценатів і колекціонерів українських старожитностей Тарновських[3].

Наприкінці 1899 року садибу за 125 тисяч рублів придбав Микола Олександрович Григорович-Барський, правнук архітектора Івана Григоровича-Барського та власник сусіднього будинку № 17 по вулиці Прорізній, а в лютому наступного, 1900 року, подарував її своєму синові Павлу[3]. Останній бажав спорудити на цій ділянці найвищий та найрозкішніший прибутковий будинок у Києві[6]. Для проведення будівельних робіт, які почалися того ж року, запросили архітектора Карла Шимана та цивільного інженера Олександра Гілевича, перший з яких розробив проєкт будинку, а другий мав керувати будівництвом[7]. Однак, архітектурні амбіції Павла Григоровича-Барського йшли всупереч його фінансовим можливостям: власних коштів не вистачало на будівництво, тому він під заставу майбутнього будинку взяв кілька позик: у кредитній спілці, у купця Олександра Сироткіна та у генерала Віктора Саранчова[8].

Зведення цього будинку, який мав стати на той час найвищим у Києві, викликало жвавий інтерес у місцевої преси, яка пильно слідкувала за перебігом будівництва. Так, газета «Киевлянин» у серпні 1900 року повідомила, що спорудження коробки будинку вже завершується, а орієнтовний кошторис робіт становить близько 300 000 рублів. П. Григорович-Барський почав навіть перемовини із низкою підприємців щодо здачі в оренду торговельних приміщень на першому поверсі будинку[7].

Проте, на хід будівництва вплинули зовнішні фактори: наприкінці 1900 — на початку 1901 років «будівельний бум», який почався 1898 року, досяг свого максимуму, внаслідок чого піднялися ціни на будівельні матеріали та робочу силу. Кошти, узяті в кредит для будівництва, закінчилися, а поки власник проводив перемовини щодо повторного кредитування, за «піком» «будівельного бума» у середині 1901 року почався цілком закономірний спад, ринок нерухомості перенасичився, ціни на нерухомість і, відповідно, рентабельність будівництва впали[9]. Зведення будинку Григоровича-Барського припинилося, сам власник, щоб розрахуватися по векселях, був змушений наприкінці 1901 року виставити садибу із недобудованим будинком, на аукціон[10]. Переможцем аукціону став Олександр Сироткін, який, володіючи одним з трьох векселів, виданих Григоровичу-Барському, рішуче підняв ціну[11]. Сироткін був купцем 2-ї гільдії та власником свічкового заводу на Подолі. Маючи достатньо коштів, він у 1902—1903 роках завершив спорудження, зовнішнє та внутрішнє оздоблення будинку, провів у ньому електричне освітлення та спорудив ліфт[8].

З будинком Сироткіна пов'язаний вельми гучний скандал. Почалося з того, що у 1902 році О. Сироткін вирішив додатково спорудити у подвір'ї триповерховий флігель, доручивши роботи Карлу Шиману — архітектору, який будував головний будинок[2]. Під час будівництва, через просідання старої пожежозахисної стіни — брандмауера, у новобудові з'явилися значні тріщини, це випадково помітила інспекційна комісія у складі губернського інженера Володимира Безсмертного, міського архітектора Олександра Кривошеєва та молодшого інженера губернського будівельного відділення Костянтина Сроковського. У липні 1902 року комісія провела дослідження будівельних робіт і виявила, що фактично керував усіма будівельними роботами із спорудження як флігеля, так і житлового будинку, архітектор Карл Шиман, який не мав права цього робити, адже не мав необхідного для цього свідоцтва техніка-будівника[12]. Натомість інженер Олександр Гілевич, який офіційно мав потрібну кваліфікацію та мусив безпосередньо контролювати процес будівництва, на місці будівництві не з'являвся, про що свідчить відповідний акт перевірки, підписаний В. Безсмертним і О. Кривошеєвим[10].

Під час огляду комісією садиби Сироткіна, був присутнім пан на прізвище Шиман, який заявив, що він є особою, яка спостерігала та керувала ходом будівництва...Однак, через те, що він, п. Шиман, прав на проведення будівельних робіт не має, то офіційним відповідальним техніком на цьому будівництві є інженер шляхів сполучення п. Гілевич, який і надав управі відповідну підписку. Те саме підтвердив і власник будинку, п. Сироткін. Ані п. Сироткін, ані будь-хто із присутніх на будівництві, — п. Гілевича на даному будівництві не бачили, адже його нагляд був фіктивним.[к 2]

Оригінальний текст (рос.)
Во время осмотра комиссией усадьбы Сироткина присутствовал некто г. Шиман, который заявил, что он является лицом, наблюдавшим и руководившим постройкой... Но т.к. он, г. Шиман, прав на производство строительных работ не имеет, то официальным ответственным техником на данной постройке является инженер путей сообщения г. Гилевич, который и дал управе соответствующую подписку. То же подтвердил и хозяин дома г. Сироткин. Ни г. Сироткин, ни кто-либо из находящихся на постройке, — г. Гилевича на данной постройке не видели, ибо наблюдение его являлось фиктивным

Виявилося, що це був не перший випадок, коли Шиман, прикриваючись ім'ям Гілевича (а до нього — ім'ям архітектора Стефана Рикачова), незаконно керував будівництвом[11]. Втім, карати за це нікого не стали, лише призначили Костянтина Сроковського наглядачем за будівельними роботами. Цікаво, що Сроковський напрочуд відповідально ставився до своїх нових обов'язків, контролюючи кожен крок будівництва, і це викликало обурення власника, О. Сироткіна, який, не маючи змоги сперечатися з офіційною особою, помстився Сроковському, написавши в доповідній записці про усунення недоліків його прізвище (начебто, помилково) як Сраковський[13]. А Карл Шиман згодом заснував приватне архітектурне бюро, на фірмових бланках якого, у «шапці»-брифкопфі, розмістив зображення будинку Сироткіна як рекламу[14][15][16].

У новозбудованому будинку розмістилися різноманітні магазини, аптека, мебльовані кімнати «Палермо» та окремі розкішні квартири. У наріжній частині не пізніше 1906 року відкрилася кондитерська «Маркіза», назва якої заплутує дослідників історії: на вивісці назва була написана як «Marquise» (фр. «маркіза»), проте у довідниках початку XX століття вона вказувалася у чоловічому роді — рос. дореф. «Маркізъ»[17][15].

Після смерті О. Сироткіна у 1910 році будівлю успадкувала його вдова, Ірина Петрівна Сироткіна[15]. Після встановлення у Києві радянської влади будівлю націоналізували. У 1930-х роках у наріжному приміщенні, де було кафе «Маркіза», містився ресторан «Спартак», наприкінці 1940-х років тут відкрився перший у Києві бар «Коктейль-хол»[18], перетворений у 1950-х роках, у рамках боротьби із космополітизмом, на кафе «Чайка»[4]. Пізніше, коли почав розвиватися рух поріднених міст «Чайку» перейменували на «Лейпциг», на честь міста-побратима Києва, та зробили з нього ресторан німецької кухні[19][20].

Натомість, житлова частина будинку у другій половині XX століття поступово руйнувалася і у 1985—1986 роках мешканців виселили для проведення капітального ремонту будинку. Втім, через складну економічно-політичну ситуацію в країні ремонт довго не починався, будинок стояв незаселений. У 1992 році у ньому спалахнула пожежа, яка знищила частину інтер'єру. Зрештою, в 1997—1999 роках провели реконструкцію фасадів, відновили наріжну вежу, зруйновану у 1950-х роках, зовнішнє оздоблення та фарбування стін.

У липні 2004 року Київрада продала земельну ділянку з будинком підприємству «Гранд Плаза», дочірній компанії корпорації «Gelegen Inc.» (США)[21]. Нові власники, залучивши інвестиції від корпорації «Індустріальний союз Донбасу», планували створити у будинку п'ятизірковий готель «Лейпциг» на 209 номерів[22], проте ці плани так і не були втілені у життя. Наприкінці 2009 року будинок придбала компанія «ISTIL Real Estate», яка також планувала відкрити готель на 180 номерів (пізніше їх запланована кількість скоротилася до 173[23]) навесні 2012 року[21] до чемпіонату Європи з футболу[24]. З цією метою новий власник навіть уклав угоду із міжнародною мережею готелів Marriott International про управління новим готелем під назвою Renaissance Kiev Hotel[23][25]. При цьому зірковість готелю скоротилася з п'яти зірок до чотирьох, адже у будинку не можна було за містобудівними нормами влаштовувати басейн, передбачений стандартами п'ятизіркового готелю[24]. Втім, у 2015 році власник «ISTIL Real Estate», британський бізнесмен Мохаммад Захур через проблеми із фінансуванням заморозив реконструкцію будинку[25][26].

Опис

Будинок Г-подібний у плані, трисекційний, має чотири поверхи. На першому поверсі розташовувалися торговельні приміщення, на інших — п'яти- та шестикімнатні квартири.

Фасади мають симетрично-осьову композицію та оздоблені в еклектичному стилі з елементами неоренесансу, бароко та раннього модерну. Центральні осі та фланги фасадів акцентовані ускладненими завершеннями у вигляді фігурних аттиків і дахових вежок. Розкріповки фасадів завершені мансардними вікнами у стилі раннього модерну, завершеними фронтонами із цибулястими маківками. Особливістю будинку є пишний, багатий декор із рельєфними деталями, скульптурами та орнаментом. На балконах частково збереглися оригінальні литі та ковані ґрати.

Наріжну частину будинку у первісному плані увінчувала баня у стилі ренесансу, із ліхтариком і шпилем, втрачена у 1950-х роках, ймовірно, під час боротьби з так званими архітектурними надлишками, і відновлена у 1990-х роках. «Родзинкою» оздоблення наріжної частини є скульптурна композиція з двох напівлежачих жіночих постатей під карнизом.

Оригінальний інтер'єр будинку, втрачений у другій половині XX століття, відрізнявся розкішною ліпниною, грубами із рельєфними кахлями.

Визначні люди

У 1900—1910 роках у цьому будинку проживав музикант, соліст оркестру київської опери, професор Київської консерваторії Олександр Химиченко[1][4].

У 90-х роках ХХ століття у будинку під час реконструкції мешкав письменник Олесь Ульяненко.

Згадки в мистецтві

Кафе «Маркіз», яке розташовувалося на першому поверсі будинку, згадується у романі М. Булгакова «Біла гвардія»[4] (як цукерниця «Маркіза»).

Примітки

  1. а б в г Інформаційний зведений перелік об'єктів культурної спадщини Шевченківського району. Станом на 01.01.2017 (в редакції на 1.03.2017 р.) (PDF). www.guoks.gov.ua. Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини. Архів оригіналу (PDF) за 01.10.2017. Процитовано 4 липня 2017 року. [Архівовано 2017-10-01 у Wayback Machine.]
  2. а б Кальницький, 2012, с. 319.
  3. а б в г Прорізна. Ярославів Вал..., 2010, с. 114.
  4. а б в г д Звід..., 1999, с. 264.
  5. Забудова Києва..., 2012, с. 391.
  6. Кальницький, 2012, с. 326.
  7. а б Прорізна. Ярославів Вал..., 2010, с. 116.
  8. а б Прорізна. Ярославів Вал..., 2010, с. 117.
  9. Забудова Києва..., 2012, с. 126.
  10. а б Кальницький, 2012, с. 327.
  11. а б Кальницький, 2012, с. 323.
  12. Забудова Києва..., 2012, с. 76.
  13. Кальницький, 2012, с. 328.
  14. Кальницький, 2012, с. 322.
  15. а б в Прорізна. Ярославів Вал..., 2010, с. 118.
  16. Малаков, 2009, с. 54.
  17. Адресная и Справочная книга «Весь Кіевъ» на 1906 годъ. — С. 792.
  18. Однопозов, 2012, с. 132.
  19. И. Безкоровайная (18 грудня 2013 року). Экскурсия в прошлое: рестораны Киева. gloss.ua. Gloss.ua City Guide. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 4 липня 2017 року.(рос.)
  20. Дмитрий Сяржук (3 вересня 2014 року). Съесть, что вспомнить: ТОП-8 легендарных киевских кафе и ресторанов. nashkiev.ua. «Наш Киев». Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 4 липня 2017 року.(рос.)
  21. а б ISTIL придбала за $ 35 млн. готель Лейпціг. ua.korrespondent.net. Корреспондент. 18 листопада 2009. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 4 липня 2017 року.
  22. Рішення Київської міської ради від 31.01.2008 р. N 71/4543 «Про затвердження Міської цільової програми підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу». Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 4 липня 2017 року. [Архівовано 2017-12-26 у Wayback Machine.]
  23. а б Александра Некращук (4 серпня 2015 року). Дом с историей: гостинице Лейпциг ищут нового владельца. biz.liga.net. ЛІГАБізнесІнформ. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 4 липня 2017 року.(рос.)
  24. а б Стали відомі власники головних історичних споруд Києва. tsn.ua. ТСН. 14 січня 2011. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 4 липня 2017 року.
  25. а б Работы по строительству отеля Renaissance Kiev Hotel заморожены. commercialproperty.ua. CommercialProperty. 17 лютого 2016 року. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 4 липня 2017 року. [Архівовано 2016-03-24 у Wayback Machine.](фр.)
  26. Власник ISTIL Group Мохаммад Захур згортає медіаактиви в Україні і «заморозив» проект у готельному бізнесі. www.interfax.com.ua. Інтерфакс-Україна. 10 лютого 2016 року. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 4 липня 2017 року.
Коментарі
  1. В енциклопедичному довіднику «Київ» 1982 року архітектором помилково вказано В. Н. Ніколаєва
  2. Цитується по книзі «Забудова Києва доби класичного капіталізму або Коли і як місто стало європейським», с. 76

Джерела

  • Забудова Києва доби класичного капіталізму або Коли і як місто стало європейським / Кальницький М.Б., Кондель-Пермінова Н.М. — К. : "Варто", 2012. — 560 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2321-21-0.
  • Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л // Звід пам'яток історії та культури України / П. Тронько та ін. — К., 1999. — 608 с. — ISBN 966-95478-1-4.
  • Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. — К. : Кий, 2009. — 5000 прим. — ISBN 978-966-8825-53-8.
  • Кадомська М., Малаков Д. Мартинівська. Золото-Хрещатицька. Прорізна // Прорізна. Ярославів Вал: культурологічний путівник / Грузін В. М. — Видавничий дім «Амадей», 2010. — Т. 4. — 304 с. — (Історія однієї вулиці) — 2000 прим. — ISBN 978-966-183-0.
  • Кальницкий М. Архитектор Шиман, выезжавший на подставных // Зодчество и зодчие. — «Варто», 2012. — 336 с. — (Киевские истории) — 1500 прим. — ISBN 978-966-2321-22-7. (рос.)
  • Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. КудрицкогоК. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 93. (рос.)
  • Однопозов И. Забытый советский Киев (фотопутеводитель). — К. : ПРОЕКТ2, 2012. — 172 с. — 200 прим.

Посилання

Read other articles:

Prof. Drs. H. Mas Abdul Kodir, M.Sc.Rektor IKIP Bandung ke-5Masa jabatan1987 – 1995PresidenSoehartoPendahuluProf. Drs. H. Muhammad Nu'man Somantri, M.Sc.PenggantiProf. Dr. H. M. Fakry Gaffar, M.Ed. Informasi pribadiLahir28 Agustus 1932Purwakarta, Jawa BaratMeninggal29 September 2002(2002-09-29) (umur 70)Suami/istriHj. Tetet Setiasih SoekarnaAnakAndre Abdul Kodir, Mayla Abdul Kodir, Indra Abdul KodirSunting kotak info • L • B Prof. Drs. H. Mas Abdul Kodir, M.S...

 

1. FC Katowice Datos generalesNombre 1. Erster Fussball-Club KattowitzFundación 1905Desaparición 1945Entrenador Mirosław WoźnicaInstalacionesEstadio TurngemeindeplatzeCapacidad 35.000Ubicación Katowice, Polonia Titular Alternativo Última temporadaLiga III Liga Página web oficial[editar datos en Wikidata] El 1. FC Katowice (en alemán: 1. FC Kattowitz) fue un equipo de fútbol con sede en la ciudad de Katowice, en Polonia. Fundado en 1905, fue uno de los equipos más exitosos ...

 

Punkaharju Ancienne commune de Finlande Armoiries La route touristique sur la dorsale du Salpausselkä. Administration Pays Finlande Région Savonie du Sud Langue(s) parlée(s) unilingue finnois Démographie Population 3 702 hab.[1] (31 août 2012) Densité 4,9 hab./km2 Géographie Coordonnées 61° 45′ 20″ nord, 29° 23′ 20″ est Altitude Min. 76 mMax. 150 m Superficie 74 812 ha = 748,12 km2 [2] · dont te...

يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (مايو 2023) هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (...

 

Affection for manga and anime characters A character that might appear in an anime or manga series that can elicit feelings of moe Part of a series onAnime and manga Anime History Voice acting Companies Studios Original video animation Original net animation Fansub Fandub Lists Longest series Longest franchises Manga History Publishers International market Manga artist Doujinshi Alternative Gekiga Yonkoma Iconography Scanlation Lists Best-selling series Longest series Demographic groups Child...

 

Louis DolloLouis DolloLahir7 December 1857Lille, Kerajaan PerancisMeninggal19 April 1931 (73 tahun)Brussels, BelgiaKebangsaanOrang BelgiaWarga negaraFrenchDikenal atasHukum DolloPenghargaanMedali Murchison (1912)Karier ilmiahBidangPalaeontologi Louis Antoine Marie Joseph Dollo (Lille, 7 December 1857 – Brussels, 19 April 1931) adalah paleontolog asal Belgia yang terkenal dari studinya mengenai dinosaurus, terkhususnya Iguanodon[1]. Ia juga membuktikan bahwa evolusi tidak bisa diulan...

Arthur Bliss sekitar tahun 1922 (foto oleh Herbert Lambert) Sir Arthur Edward Drummond Bliss CH KCVO (2 Agustus 1891 – 27 Maret 1975) adalah seorang komposer dan konduktor Inggris. Bliss belajar musik secara formal, tetapi masa belajarnya itu terhenti oleh Perang Dunia I. Setelah perang pecah, ia bergabung dengan tentara. Pasca perang, dengan cepat ia menjadi terkenal sebagai seorang komposer yang tidak umum dan modern, tetapi dalam dekade itu ia mulai menampilkan sisi musikny...

 

Pour les articles homonymes, voir Goujon. Cet article concerne un sculpteur et architecte français. Pour le cycliste français, voir Jean Goujon (cyclisme). Jean GoujonReprésentation rétrospective de Jean Goujon par Bernard Seurre (vers 1853), parmi la série des Hommes illustres ornant la façade du palais du Louvre.Naissance 1510RouenDécès 1567BolognePériode d'activité 1525-1567Activités Architecte, graveur, dessinateur, sculpteur, xylographeMécène Henri IIŒuvres principales ...

 

Auroville MarathonLogo of Auroville Marathon 2016DateSecond Sunday of FebruaryLocationAuroville, Tamil Nadu, IndiaEvent typeTrail/RoadDistanceMarathon, Half Marathon, 10kEstablished2008Official sitewww.marathon.auroville.com The Auroville Marathon is an annual marathon (42.195 km or 26.219 mi) event that courses through the city of Dawn Auroville in Tamil Nadu state of India. They also have Half Marathon (21.0975 km or 13.1094 mi) and 10k runs added. It is one of the large...

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2021) НАК «Енергетична компанія України» Логотип Тип Відкрите акціон...

 

This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Tralee Speedway – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2007) (Learn how and when to remove this template message) Tralee SpeedwayFraser Park RacewayPepsi Power DomeAerial view of Hume (ACT) and Tralee Speedway in 2008. The ACT/NSW border runs betwee...

 

Iranian Internet entrepreneur The topic of this article may not meet Wikipedia's notability guideline for biographies. Please help to demonstrate the notability of the topic by citing reliable secondary sources that are independent of the topic and provide significant coverage of it beyond a mere trivial mention. If notability cannot be shown, the article is likely to be merged, redirected, or deleted.Find sources: Nazanin Daneshvar – news · newspapers · books...

Not to be confused with Shaitaan (film). 2011 Indian filmShaitanTheatrical release posterDirected byBejoy NambiarScreenplay byMegha RamaswamyBejoy NambiarProduced byAnurag KashyapSunil BohraGuneet MongaStarringRajeev KhandelwalKalki KoechlinPawan MalhotraShiv PandittGulshan DevaiahNeil BhoopalamKirti KulhariRukhsaar RehmanRajit KapoorSheetal MenonRajkummar RaoCinematographyR. MadhiEdited byA. Sreekar PrasadMusic byPrashant PillaiAmar MohileRanjit BarotAnupam RoyProductioncompaniesTipping Poin...

 

Bengali revolutionary (1782-1831) TitumirA portrait of TitumirBornSyed Mir Nisar Ali(1782-01-27)27 January 1782Chandpur, 24 Parganas, Bengal Presidency, British IndiaDied19 November 1831(1831-11-19) (aged 49)MovementTariqah-i-Muhammadiya[1]ParentsSyed Mir Hassan Ali (father)Abida Ruqayya Khatun (mother) Islam in Bangladesh History Muslim conquest Islamic rule Bengal Sultanate Bengal Subah Anjuman-i-Ulama-i-Bangala Culture Architecture Bangladeshi Bengali Indo-Islamic Indo-Saracen...

 

Grenada Kathedraal van St. George’s De Katholieke Kerk in Grenada is een onderdeel van de wereldwijde Katholieke Kerk, onder het geestelijk leiderschap van de paus en de curie in Rome. In 2005 waren er in Grenada ongeveer 56.000 (54%) katholieken.[1] Het land bestaat uit een enkel bisdom, het bisdom Saint George’s in Grenada, dat deel uitmaakt van de kerkprovincie Castries op Saint Lucia. Bisschop van Saint George’s in Grenada is Vincent Matthew Darius. Men is lid van de bisscho...

United Kingdom legislationFixed-term Parliaments Act 2011Act of ParliamentParliament of the United KingdomLong titleAn Act to make provision about the dissolution of Parliament and the determination of polling days for parliamentary general elections; and for connected purposes.Citation2011 c. 14Introduced byNick Clegg, Deputy Prime Minister (Commons)Lord Wallace of Tankerness, Advocate General for Scotland (Lords)Territorial extent United Kingdom(England and Wales, Scotland, Northern Ir...

 

For the airline formerly known as DETA Air Mozambique, see LAM Mozambique Airlines. This article does not cite any sources. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: DETA Air – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2015) (Learn how and when to remove this template message) DETA Air IATA ICAO Callsign 9D DET SAMAL Founded2003Commenced operations...

 

Zone in the South West Region of Ethiopia This article relies largely or entirely on a single source. Relevant discussion may be found on the talk page. Please help improve this article by introducing citations to additional sources.Find sources: Sheka Zone – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (April 2021) Sheka is a zone in the South West Region of Ethiopia. Sheka is bordered on the south by Bench Maji, on the west by the Gambela Region, on t...

This article is an orphan, as no other articles link to it. Please introduce links to this page from related articles; try the Find link tool for suggestions. (April 2017) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Variable geometry turbomachine – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2017)...

 

Este artículo o sección sobre informática necesita ser wikificado, por favor, edítalo para que cumpla con las convenciones de estilo.Este aviso fue puesto el 15 de enero de 2019. Este artículo o sección tiene referencias, pero necesita más para complementar su verificabilidad.Este aviso fue puesto el 15 de enero de 2019. Imagen digitalizada de objetos de vidrio Tetera dibujada mediante gráfico 3D Los gráficos 3D por computadora o por ordenador (en inglés 3D computer graphics) son g...

 

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!