Баштанівка розташована в центральній частині району, на початку Другого пасмаКримських гір, на лівому березі річки Кача, відразу за Качинськими воротами — велетенською ущелиною, що річка прорізає в скелях Другого пасма. У селі в Качу впадає лівий приплив Хору, що утворює невелику долину, яка веде до села Високе. Відстань до Бахчисараю— 7 кілометрів і 45 км до Сімферополя, з якими Баштанівка пов'язаний асфальтованим шосе. Сусідні села: Машине за два кілометри вище по долині Качи й Передущельне за 2,5 кілометра нижче. Висота села над рівнем моря 184 м.
На захід від села знаходиться ущелина Алімова Балка.
Назва
Історична назва села — Пички (вживалися варіанти Пички, Бічкі, Бички, Фицкі). У перекладі з кримськотатарськогоpıçqı означає «пилка». Варіант з початковим би- відбиває турецьке (тур.bıçkı) і південнобережна діалектна вимова цього слова. Можливо, назва села походить від розташованого в околицях обриву каньйону із зазубленими схилами.[1]
Історія
Баштанівка, східна частина
Давні часи
Біля Баштанівки у Алимівській балці розташовані багатошарові стоянки Алимівського навісу І фінальної давньокам'яної та середньокам'яної доби.
Середньовіччя
Згідно з даними археологічних досліджень (склепи з похованнями), територія Баштанівки була заселена вже в VI—VIII століттях нашої ери. До цього ж часу відносять і виникнення розташованого поблизу села археологічного пам'ятника печерногомонастиряКачи-Кальон. На мисі Бурун-Кая, на південний захід від села, є залишки будівель, датовані X-XI століттями.
Новоісторичний час
Перша згадка села — в джизйє дефтера Ліва-і Кефе в Османських податкових відомостях 1652 року, як Качі Калйан, де перераховані кримські греки — піддані султана і вказано, що село знаходиться на землі Кримського ханства[2].
Адміністративно в ханстві село входило у Бахчисарайський кадилик Бахчисарайського ж каймакамства, що зафіксовано в Камеральному Описі Криму 1784 року[3]. Як Качкальян село вказане і в Відомості про виведених з Криму в Приазов'я християн., складеною О. В. Суворовим в 1778 році, і по якій з села вийшло 77 християн[4].
На 1805 року в селі Бичке, згідно з Відомістю про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають., налічувалося 6 дворів, у яких проживало 21 чоловік і 17 жінок, усі кримські татари, а землі належали статському радникові Мегмедчи-беєві[8]. Село довго залишалося малонаселеним, в 1817 році топографи нарахували 7 дворів[9]. По адміністративній реформі 1829 року Пичкі приписали до Дуванкойської волості[10]., але село пустіло, можливо, у результаті якихось з еміграцій кримських татар в Османську Туреччину[11] і на карті 1842 року Пичкі позначені умовним знаком «мале село (менше 5 будинків)»[12]. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, Пички приписали до Каралезької волості.
У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р», за результатами VIII ревізії, у селі в 10 дворах проживала 41 людина кримських татар і була мечеть[13], а, судячи з карти 1865 року, у селі значилося 8 дворів[14].
Х-я ревізія 1887 року зафіксувала в Пичках 27 будинків з 137 жителями[16], на карті ж 1890 року позначений 21 двір з кримськотатарським населенням[17].
У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р. в Каралезькій волості Сімферопольського повіту є село Пички і при ній в приватному володінні: економія Я. Д. Галай, 4 хутіра і три сади[18].
Новітній час
При Радянській владі, у результаті адміністративних реформ початку 1920-х років, до 1922 року була скасована волосна система[19] і, згідно з Списком населених пунктів Кримської АССР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 р. Пички були центром Пичкинської сільради Бахчисарайського району[20].
Пізніше, на початку 1960-х, Указом Президії Верховної Ради Української РСР, сільраду укрупнили, включивши до складу Верхоріченської, а колгосп ліквідовували, приєднавши до колгоспу Долинний, з центральною садибою у селі Верхоріччя.
Зараз колгосп ліквідований, землі передані селянам і орендуються агрофірмою Кримська фруктова компанія[24].
↑[недоступне посилання 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії[недоступне посилання з червня 2019]
