Вид на село Білокам'яне (Сююр-Таш) із скелі Курбан-Кая (Фото: Олекса Гайворонський, 2008)Вид на село Білокам'яне (Сююр-Таш) із скелі Курбан-Кая (Фото: Олекса Гайворонський, 2008)
Площа — 91 гектар, у майже 110 дворах проживає близько 380 чоловік. В селі діє мечеть.
У багатьох документах місцевих органів влади, а також самими жителями села використовується варіант назви Білокам'янка[2].
Географія
Село розташоване в центральній частині району, на початку північно-західних схилів Другої ГрядиКримських гір, в ущелині, оточеній мальовничими вапняковимискелями, що і визначило походження як сучасної, так і старої назв (Сююр-Таш, переводиться з кримськотатарської як «гострий камінь»).
Історична назва села Сююрташ. Сююр (крим.süyrü, у діалектах süyür) в перекладі з кримськотатарського означає «гострий», таш (крим.taş) — «камінь». Варіант назви Сиври-Таш, що зустрічається в деяких історичних документах, відбиває турецький (тур.sivri) і південнобережний діалектний варіант слова «гострий».
Історія
За свідченнями європейських послів і місіонерів (Мартін Броневський, 1578[3], Еміддіо Портеллі д'Асколі[4]., 1634, та ін.) у Сююр-Таши до 1604 року існувала громада нащадків генуезців, що втекли з Кафи в 1475 році після завоювання Османами міста у володіння кримських ханів і поступили на ханську дипломатичну службу. Тут же в XVI столітті проживали іноземні посли. Громада мала в селі римсько-католицький храм в ім'я Св. Івана, а голова громади носив титул «сююрташ-бей».
На початку XVII століття нащадки генуезців були переселені в с. Фоти-сала). Ще на початку XX століття жителі Сююр-Таша показували в селі колодязь, за переказами, побудований тутешніми генуезцями.
За Відомості про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають.1805 року в Сююр-Таши в 46 дворах проживало 365 кримських татар[9], у 1817 році дворів стало 60[10].
В результаті реформи 1829 року, згідно з Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 р Сююрташ приписали в Дуванкойську волость[11], у 1842 році в селі було 69 дворів[12].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село віднесли до Каралезької волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії» 1864 року в Сююр-Таше записаний 431 житель — кримські татари — в 87 будинках і 2 мечеті[13], а на карті 1865 року — 75 будинків[14].
За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії» 1889 року в селі в 140 дворах проживали 723 людини[15], на карті 1890 року 152 двори, усі жителі — кримські татари[16].
Населення росло і до Всеімперського перепису1897 року в селі нараховувався 821 житель, з них кримських татар — 815[17]. Надалі, правда, населення стало скорочуватися (у 1926 році до 780 і в 1939 — 655 чоловік), але з абсолютним переважанням кримськотатарського.
На 1926 рік, по новому адміністративному поділу, Сююр-Таш віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Сююрташської сільради[18].
