Аполлос (апостол від 70)

Аполлос
Народився	1 століття Александрія, Єгипет, Римська імперія
Помер	1 століття
У лику	святий

Аполлос (грец. Απολλως, лат. Аполлос, утворено від Аполлонія) — апостол від сімдесяти, помічник апостола Павла. Пам'ять в Православній церкві 17 (4) січня (Собор апостолів від 70-ти) і 13 листопада.

Особливістю його вчення було те, що він під впливом Олександрійських вчених, вважав звичайний погляд на старозавітну юдейську релігію занадто грубим, намагався примирити його з філософією і тому надавав біблійним переказам символічного сенсу. Разом із тим Аполлос, очевидно, був знайомим із християнським вченням, з якого він також запозичив деякі частини. Взагалі, Аполлос був надзвичайно освіченою людиною, знавцем Святого Письма і надзвичайно обдарованим оратором. За час відсутності апостола Павла він познайомився з Акілою та Прискиллою в Ефесі, і, ближче ознайомившись через них із християнством, вирішив прийняти це віросповідання. Зрадівши придбанню для церкви такого славетного проповідника і передбачаючи, наскільки його проповідницька діяльність могла би бути корисною серед освічених греків, Акіла з Прискиллою та інші члени Ефеської Церкви написали для нього рекомендаційний лист до Коринфських представників тамтешньої Церкви.

Головним місцем його служіння був Коринф. Там він довго працював і багатьох навернув до Християнської віри. У Коринфі його ім'ям називалася одна партія, яка була невисокої думки про простоту Павла, тоді, коли сам Аполлос був з ним у найкращих стосунках. Апостол Павло говорив таке про поширення християнства у коринфян: «Я насадив, Аполлос поливав, але виростив Бог» (1 Кор. 3:6).

Мартін Лютер і багато новітніх дослідників припускали, що Аполлос — справжній автор Послання до Євреїв.^[1]

Про святого апостола Аполлоса в Діяннях святих апостолів повідомляється:

Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний у Писанні, прибув до Ефеса. Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрещення. І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніше розповіли йому про дорогу Господню. А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю, бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус є Христос. (Дії 18:24-28)

Примітки

1. Аполлос, или Аполлоний // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907

Література

• Архиепископ Димитрий (Самбикин). Святой апостол Аполлос // Собор св. 70-ти апостолов. — Православный собеседник : Православний співрозмовник, 1906. — Vol. 3. — 386-395 с. (рос.)
• Roberts, Alexander; Donaldson, James; Coxe, A. Cleveland, ред. (1886). Appendix to the Works of Hippolytus; containing Dubious and Spurious Pieces. The Ante-Nicene Fathers: Translations of the Writings of the Fathers Down to A. D. 325 (англ.). Т. V. translated by J. H. McMahon (вид. American reprint of the Edinburgh). Buffalo: Christian Literature Company. с. -256.