На відміну від інших апостольських послань, Послання до Євреїв не називає у перших віршах автора та його адресата, що породило численні версії його походження. Традиційна версія передбачає авторство апостола Павла і датує послання 63 — 64 роком. На користь цієї версії говорять слова про звільнення, а також згадка учня апостола Павла Тимофія та італійських братів (Євр.13:23-24). У 63-му році н. е. апостол Павло був звільнений з так званих перших римських уз і відпущений на свободу. Версії про авторство Павла дотримувався засновник александрійської богословської школи Пантен[1]. У всякому разі, воно безумовно написане до 66 року, оскільки саме тоді в Юдеї спалахнула Юдейська війна, а Послання до Євреїв не містить про неї жодних згадок.
Багато дослідників ставлять під сумнів авторство Павла, вказуючи на стиль послання і прийоми викладу, що досить різко відрізняються від інших послань Павла. Послання до Євреїв нагадує скоріше богословський трактат, ніж лист. Мова послання більш гладка і видає знайомство автора з прийомами риторики. Ці особливості церковна традиція пояснює тим, що послання до Євреїв спочатку було написано єврейською мовою, а переклад його на грецьку належить перу Луки або Климента[2].
Деяким богословам видається можливим, що послання вийшло з ближнього оточення апостола і написане кимось з його учнів, обізнаним у богослов'ї, а власне Павлом додані лише заключні побажання і привітання. Тертуліан припускав, що це міг бути супутник Павла — Варнава, а Мартін Лютер вважав, що це міг бути олександрійський богослов Аполлос. Серед інших можливих авторів вказувалися супутник Павла — Сила та євангеліст Лука.
Зміст листа, та його розділи
Євреї, які прийняли Христову віру, згодом, під натиском переслідувань і зовнішньої привабливості старозавітного культу, переживали моральну кризу. Нестійким у вірі загрожувало відступництво. Павло, щоб підтримати їх у вірі, написав це суто наукове послання, яке сам називає «слово попередження» (Євр.13:22).Він застерігає від небезпеки віровідступництва і заохочує витривало зберігати віру Нового Завіту, що її встановив на місці старої — сам Ісус Христос
