Амти Данії — колишні метрополії Данії, які використовувалися переважно для адміністративних районів, в кожному з них була своя рада зі суттєвими повноваженнями. Спочатку налічувалося 24 амти, але 1970 року їх кількість скоротилася приблизно до 14 — число трохи коливалося протягом наступних 3 десятиліть. 2006 року було 30 традиційних амтів, а також 3 муніципалітети зі статусом округу (острів Борнгольм, який був амтом від 1660 до 2002 року, став комуною, але ненадовго, від 2003 до 2006 року). 1 січня2007 року амти скасовано та замінено 5 більшими регіонами, які не є муніципалітетами.
Амт Копенгаген включає всі муніципалітети столичного Копенгагена, за винятком муніципалітету Копенгагена і муніципалітету Фредеріксберга, які в силу своєї особливості розташування за межами будь-якого з традиційних округів мають «статус округу». З 1 січня 2007 року, ці два муніципалітети втратили свій особливий статус. Гренландія і Фарерські острови також є частинами Данії, але мають внутрішню автономію. Обидві значною мірою самоврядуються, і кожна направляє двох членів у Данський парламент. Фарерські острови набули статусу самоврядування 1948 року; від 1816 до 1948 року острови були данськими амтами.
Реформа
2004 року уряд запропонував закон, який скасовував амти, і заміняв їх п'ятьма великими регіонами, основними обов'язками яких є охорона здоров'я: два регіони в Ютландії, два в Зеландії та один регіон, який охоплює Фюн та найпівденнішу частину Ютландії. Також законопроєкт вимагав, щоб муніципалітети об'єдналися, тобто їх чисельність скоротилася від 271 до 98, зі щонайменше 20 000 жителів у кожному муніципалітеті, хоча в цьому правилі зробили винятки. Від 2007 року в 25 муніципалітетах проживає менше 30 000 осіб, у середньому на один муніципалітет припадає 55 500 осіб. Тільки Велика Британія та Ірландія мають більш густонаселені утворення на найнижчому політико-адміністративному рівні. 24 лютого 2005 року реформу затвердив данський парламент, а амти ліквідовано 1 січня 2007 року.
