Координати: 52°12′56″ пн. ш. 21°01′32″ сх. д. / 52.21581117662958604° пн. ш. 21.02566359111416006° сх. д. / 52.21581117662958604; 21.02566359111416006
Рада міністрів Польщі (пол. Rada Ministrów w Polsce) — вищий орган виконавчої влади Польщі[1].
Діяльність
Відповідно до Конституції Польщі від 2 квітня 1997 року Рада міністрів складається з прем'єр-міністра і міністрів. Прем'єр-міністр і заступник голови Ради міністрів (віце-прем'єр) також можуть виконувати функції міністра чи голови комітету (ст. 147)[2]. Організація та режим роботи Ради міністрів регулюються законом «Про Раду міністрів» від 8 серпня 1996[3].
Відповідно до Конституції Рада міністрів визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики Республіки Польща (стаття 146, п. 1 Конституції) в обсязі й на умовах, зазначених у Конституції та національному законодавстві, зокрема:
- забезпечує виконання законів, видає нормативні акти;
- координує та контролює роботу державних органів;
- захищає інтереси скарбниці, готує проєкт державного бюджету;
- контролює виконання державного бюджету;
- стверджує закриття рахунків держави та доповідає про виконання бюджету;
- забезпечує державну безпеку країни та громадський порядок;
- забезпечує зовнішню безпеку держави;
- здійснює загальне керівництво у сфері відносин з іншими країнами та міжнародними організаціями, укладення міжнародних угод, що потребують ратифікації, а також інших міжнародних угод;
- здійснює загальний контроль у галузі забезпечення оборони країни та щорічно визначає кількість громадян для призову на дійсну військову службу;
- веде інші питання, не віднесені до компетенції інших органів державного та місцевого самоврядування (стаття 146 п. 2 Конституції).
Члени Ради міністрів несуть солідарну відповідальність перед Сеймом за роботу уряду, вони також можуть нести індивідуальну відповідальність за виконання завдань, покладених на них прем'єр-міністром, чи тих, що належать до компетенції своїх міністерств. Порушення закону та злочини, пов'язані з діяльністю міністрів, розглядаються в спеціальному державному суді, який призначається Сеймом.
Рада Міністрів має свої представництва в кожному з 16 воєводств країни.
Нарівні з корпусом державних службовців канцелярія прем'єр-міністра (пол. Kancelaria Prezesa Rady Ministrów) усі міністерства мають політичних радників — команди консультантів, які працюють у кожному міністерстві та розробляють основні принципи політики.
Урядовий центр законопроєктування
Створений у 2000 році Урядовий центр законопроєктування (пол. Rządowe Centrum Legislacji), виконує функцію єдиного центру законопроєктування у Польщі. Для відбору працівників (у центрі працюють понад 100 юристів-нормопроєктувальників) встановлені спеціальні вимоги: законопроєктувальником може стати лише особа, яка працює в органах влади і пройшла спеціальну річну підготовку.
У межах законопідготовчої діяльності профільне міністерство розробляє концепцію майбутнього закону та з метою позитивного сприйняття депутатами законодавчої ініціативи уряду скеровує її до парламенту. Отримавши схвальний відгук на концепцію. Урядовий центр законопроєктування починає роботу над створенням проєкту акта. Левова частка законопроєктів надходить до Парламенту від уряду.
Голова уряду
Кабінет міністрів
Склад чинного уряду подано станом на 10 січня 2018 року[1].
Будівля
Історія
Уряд Тадеуша Мазовецького (1989—1990)
Уряд Яна Кшиштофа Белецького (1991—1991)
Уряд Яна Ольшевського (1991—1992)
Перший уряд Вальдемара Павляка (1992—1992)
Уряд Ганни Сухоцької (1992—1993)
Другий уряд Вальдемара Павляка (1993—1995)
Уряд Юзефа Олекси (1995—1996)
Уряд Влодзімежа Цімошевича (1996—1997)
Уряд Єжи Бузека (1997—2001)
Уряд Лешека Міллера (2001—2004)
Перший уряд Марека Бельки (2004—2004)
Другий уряд Марека Бельки (2004—2005)
Уряд Казимежа Марцинкевича (2005—2006)
Уряд Ярослава Качинського (2006—2007)
Перший уряд Дональда Туска (2007—2011)
Другий уряд Дональда Туска (2011—2014)
9 жовтня 2011 відбулися чергові парламентські вибори. 8 листопада у Варшаві пройшло перше засідання парламенту Польщі нового скликання. Чинний прем'єр Дональд Туск згідно з конституцією подав у відставку на першому засіданні Сейму. У той же день президент Броніслав Коморовський в президентському палаці прийняв відставку прем'єра і членів його кабінету, після чого офіційно доручив Туску, як лідерові партії «Громадянська платформа», яка перемогла на парламентських виборах, місію з формування нового уряду Польщі. 18 листопада Президент Польщі привів до присяги новий уряд країни Дональда Туска і вручив укази про призначення членів уряду. Другий уряд Дональда Туска був коаліційним, до нього увійшли представники партії «Громадянська платформа» і Польської селянської партії (лідер — Вальдемар Павляк), а також шість безпартійних міністрів.
Уряд Єви Копач (2014—2015)
Уряд Беати Шидло (2015—2017)
Після парламентських виборів 13 листопада 2015 року президент Анджей Дуда призначив представницю парламентської політичної партії Право і справедливість (PiS) Беату Шидло прем'єр-міністром країни, доручивши їй сформувати новий склад уряду[4]. Згідно з Конституцією Польщі, новий уряд повинен отримати вотум довіри з боку Сейму. 16 листопада 2015 року новий уряд було приведено до присяги.
Перший Уряд Матеуша Моравецького (2017—2019)
Другий Уряд Матеуша Моравецького (2019—2023)
Третій Уряд Матеуша Моравецького (2023)
Третій Уряд Дональда Туска (2023—)
Див. також
Примітки
Література
Польською
Посилання