Овруцький повіт

	Овруцький повіт
	Герб повітового центру
Губернія	Волинська губернія
Центр	Овруч
Створений	1471 р. у Великому князівстві Литовському
Скасований	7 березня 1923 р. у СРСР
Площа	10 616 км²
Населення	205 390 чоловік (на 1897 рік) осіб

Овруцький повіт (пол. Powiat owrucki, рос. Овручский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Київського воєводства Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, пізніше — у Волинській губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Овруч.

Географічне положення

Повіт розташовувався на північному сході губернії. Межував на заході з Рівненським, на півдні з Новоград-Волинським і Житомирським повітами Волинської губернії, на південному сході і сході з Радомисльським повітом Київської губернії та з Мінською губернією на півночі. Займав площу 9 329 верст² (10 616 км²).

Межа з Житомирським повітом починалась від Случа, північніше Звягеля, проходила по лінії Ємільчине — Коростень межиріччями Уборті та Ужа. Західний кордон проходив по річці Случ, північний — по річках Уборть, Словечна та Жолонь^[1].

Найбільші міста: Овруч, Коростень, Ксаверів, Базар, Калинівка, Чорнобиль, Олевськ.

Населення

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 205 390 чоловік. З них 83,39 % — українці, 10,64 % — євреї, 1,34 % — поляки, 1,16 % — німці, 2,6 % — росіяни, 0,32 % — чехи, 0,52 % — білоруси^[2].

Історія та адміністративно-територіальний устрій

Утворений у 1471 році у складі Київського воєводства Великого князівства Литовського^[1].

У повіті було 16 волостей, одне місто (Овруч), 10 містечок, 36 колоній, усіх населених пунктів — 543.

Овруч, місто із передмістями Гадчице (Радчиці), Гептари, Грезня, Заріччя, Заручай (Ручай), Кизил, Лукішки, Острів, Рулівщина, слободою Нагірною, хуторами Бароновичевими, селом Шваби.
Базарська волость
Велико-Фосенська волость
Гладковицька волость
Жубровицька волость
Іскоростська волость
Кисорицька волость
Лугинська волость
Народицька волость
Нововороб'ївська волость
Норинська волость
Олевська волость
Покалівська волость
Словечанська волость
Татарновицька волость
Христинівська волость
Юрівська волость

Внаслідок Другого поділу Речі Посполитої, 13 квітня 1793 року повіт увійшов до складу новоствореного Заславського намісництва, перейменованого 1 травня 1795 року на Волинське намісництво. 29 серпня 1797 року, згідно з царським указом, повіт увійшов до складу створеної роком раніше Волинської губернії.

У 1809 році частину Овруцького повіту було передано до складу Житомирського повіту; межа між повітами пересунулась від лінії Пулини — Черняхів на північ, до Ушомира.

1921 року було утворено Коростенський повіт. До його складу увійшли 2 волості Житомирського повіту, а також 7 волостей Овруцького повіту (Білокоровицька, Коростенська, Лугинська, Норинська, Олевська, Татарновицька, Юрівська) — уся південна та західна частини. Кисорицька волость відійшла до складу Польщі.

У складі Овруцького повіту залишилися місто Овруч, Базарська, Велико-Фосенська, Гладковицька, Народицька, Нововороб'ївська, Покалівська, Словечанська та Христинівська волості.

Повіт припинив існування 7 березня 1923, відповідно до постанови ВУЦВК. Територія повіту увійшла до складу новостворених Базарського, Овруцького та Словечанського районів Коростенської округи^[1].

Нині більша частина колишнього повіту — у складі Житомирської області, менша (колишня Кисорицька та частини Олевської і Юрівської волостей) — у складі Рівненської області, колишні села Олексіївка та Становище (нині частина смт Вільча) — у складі Київської області.