Нордичні країни

Нордичні країни
Кількість населення 27 800 000 осіб[1]
Площа 3 425 804 км²
Мапа розташування
Географія теми географія Нордичних країнd
Економіка теми економіка Нордичних країнd
Кількість підписників у соціальних мережах 33 383
Мапа
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: Нордичні країни у Вікісховищі

64° пн. ш. 13° сх. д. / 64° пн. ш. 13° сх. д. / 64; 13

Норди́чні краї́ни — географічний та культурний регіон у Північній Європі та Північній Атлантиці, де їх найчастіше називають Norden (буквально «Північ»).[2] Термін включає у себе Данію, Норвегію, Швецію, Фінляндію, Ісландію, а також Ґренландію і Фарерські острови які є частиною Королівства Данії. До терміну також включають Аландські острови, які входять до складу Фінляндської Республіки, а також Ян-Маєн та архіпелаг Шпіцберген, які належать до Королівства Норвегія.[3] Острів Буве іноді не вважається частиною північних країн через своє географічне положення. Кілька регіонів Європи, такі як Північні острови Шотландії, розділяють культурні чи етнічні зв’язки з північними країнами, але не вважаються їхньою частиною. Скандинави, які складають понад три чверті населення регіону, є його найбільшою етнічною групою, за якою йдуть фіни, які складають більшість у Фінляндії; серед інших етнічних груп — гренландські інуїти, народ саами, недавні іммігранти та їхні нащадки. Корінні мови — шведська, данська, норвезька, ісландська та фарерська є північно-германськими мовами, які походять з давньоскандинавської мови. Місцевими негерманськими мовами є фінська, гренландська та кілька саамських мов. Основна релігія — лютеранство.[4][5]

Північні країни мають багато спільного у своєму способі життя, історії, релігії та соціальній структурі. Ці країни мають довгу історію політичних уній та інших близьких відносин, але сьогодні є єдиним утворенням. У XIX столітті існував Скандинавістський рух, який прагнув об’єднати Данію, Норвегію та Швецію в одну країну. З незалежністю Фінляндії на початку XX століття та Ісландії в середині XX століття цей рух перетворився на сучасну організовану нордичну співпрацю, до якої входять Північна рада та Північна рада міністрів. Гельсінський договір — політична угода, яка встановлює основу для співпраці в Північній раді та Раді міністрів Північних країн. В англійській мові, Скандинавія іноді використовується як синонім для країн Північної Європи, однак цей термін правильніше використовувати стосовно трьох монархій Данії, Норвегії та Швеції. Геологічно, Скандинавський півострів охоплює материкові частини Норвегії та Швецію, а також найпівнічнішу частину Фінляндії.[6][7][8][9][10]

Загальна площа нордичних північних країн складає 425 804 км². Нежилі крижані покрови та льодовики займають близько половини цієї території, переважно в Гренландії. У січні 2013 року в регіоні проживало близько 26 населення мільйонів людей. Нордичні країни мають дуже високі показники в багатьох галузях, включаючи освіту, економічну конкурентоспроможність, громадянські свободи, якість життя та людський розвиток.[11] Маючи лише чотири мовні групи, спільне мовне неоднорідне надбання є одним із факторів, що становлять нордичну ідентичність. Данська, норвезька, шведська, ісландська та фарерська мови вкорінені у давньоскандинавській, а данська, норвезька та шведська мови вважаються взаємозрозумілими. Ці три домінуючі мови викладаються в школах по всьому нордичному регіону. Наприклад, шведська мова є обов'язковим предметом у фінських школах, оскільки Фінляндія за законом є двомовною країною. Данська мова є обов'язковою для фарерських та гренландських шкіл, оскільки ці самоврядні регіони є частиною Данської королівства. Ісландія також викладає данську мову, оскільки була частиною Данського королівства до 1918 року і перебувала у союзі з Данією до 1944 року. Поряд з цими і островними скандинавськими мовами, фарерською та ісландською мовами, які також є північногерманськими мовами, є фінська та саамські гілки уральських мов, якими розмовляють відповідно у Фінляндії та на півночі Норвегії, Швеції та Фінляндії; а також гренландська, ескімосько-алеутська мова, якою розмовляють у Ґренландії.Робочими мовами двох її політичних органів є данська, норвезька та шведська.

Кожна з країн має свої економічні та соціальні моделі, іноді з великими відмінностями від своїх сусідів, але тією чи іншою мірою поділяє нордичну модель економіки та соціальної структури,[12] а саме ринкову економіку у купі із сильними профспілками та системою соціального захисту, яка фінансується коштом високих податків. Існує високий ступінь перерозподілу доходів і низький рівень соціальних заворушень. Сюди входить підтримка держави загального добробуту, яка спеціально спрямована на підвищення індивідуальної самостійності та сприяння соціальній мобільності; корпоратистська система, що передбачає тристоронні домовленості, де представники робітників та роботодавців ведуть переговори щодо політики оплати праці та ринку праці, опосередкованої урядом;[13] та зобов’язання приватної власності (з деякими застереженнями) у змішаній економіці.[14]

Етимологія та концепція нордичних країн

Нордичні прапори

Нордичні країни складаються з історичних територій скандинавських країн, областей, які розділяють спільну історію та культуру зі Скандинавією. Мається на увазі зазвичай посилання на цю більшу групу, оскільки термін Скандинавія вужчий, а іноді й неоднозначний. До нордичних країн, як правило, належать Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеціюя, включно з пов'язаними з ними територіями (Гренландія, Фарерські острови та Аландські острови).

Термін "Нордичні країни" став широко вживатися після появи Foreningen Norden. Термін походить побічно від місцевого терміну Norden, який використовується в скандинавських мовах, що означає "Північ(-ні землі)".[15] На відміну від "нордичних країн", термін Norden/Норден є в однині. Етнохоронім — Нордбю/nordbo, в буквальному розумінні означає «нордичний мешканець».

  • Нордичні країни (помаранчевий і червоний) та скандинавські монархії (червоний)
    Нордичні країни (помаранчевий і червоний) та скандинавські монархії (червоний)
  • Баренцевий регіон
    Баренцевий регіон
  • Супутникова фотографія Північної Європи
    Супутникова фотографія Північної Європи

Список

Суверенні держави

Суверенні держави Королівство Данія[18] Фінляндська Республіка[19] Ісландія[20] Королівство Норвегія[21] Королівство Швеція[22]
Прапор Данія Фінляндія Ісландія Норвегія Швеція
Герб  Denmark  Finland  Ісландія  Norway  Sweden
Офіційна місце назва Kongeriget Danmark[18] Suomen tasavalta[19]
Republiken Finland[19] 		Ísland[20][23] Kongeriket Norge[21]
Kongeriket Noreg[21]
Norgga gonagasriika[24] 		Konungariket Sverige[22]
Загальноприйнята місцева назва Danmark Suomi

Finland

Ísland Norge

Noreg

Sverige
Загальноприйнята назва українською Данія Фінляндія Ісландія Норвегія Швеція
Населення
(2018 оцінка) 		5,809,502[18] 5,537,364[19] 343,518[20] 5,372,191[21] 10,313,447[25]
Площа 43,094 км2[18] 338,145 км2[19] 103,000 км2[20] 323,802 км2[21] 450,295 км2[26]
Щільність населення

(2015 оцінка)

129.5/км2[18] 16.2/км2[19] 3.2/км2[20] 16.1/км2[21] 22.9/км2[22]
Столиця Копенгаген[18] Гельсінкі[19] Рейк'явік[20] Осло[21] Стокгольм[22]
Найбільш заселені міста
[джерело?] 		Копенгаген – 1,320,629

Орхус – 330,639
Оденсе – 213,558
Ольборг – 205,809
Есб'єрг – 116,032

Гельсінкі – 1,488,236
Тампере – 370,084
Турку – 315,751
Оулу – 200,400
Ювяскюля – 140,812 		Рейк'явік – 201,049
Акурейрі – 18,103
Рейк'янесбаїр – 14,000
Акранес – 6,699
Сельфосс – 6,512 		Осло – 1,588,457
Берген – 420,000
Ставангер – 319,822
Трогейм – 183,378
Драммен – 117,510 		Стокгольм – 2,371,774
Гетеборг – 1,015,974
Мальме – 707,120
Гельсінгборг – 272,873
Уппсала – 253,704
Форма державного правління Унітарна парламентська конституційна монархія[18] Унітарна парламентська республіка[19] Унітарна парламентська республіка[20] Унітарна парламентська конституційна монархія[21] Унітарна парламентська конституційна монархія[22]
Нинішній глава держави та уряду Маргрете II[18] (Королева)
Метте Фредріксен[18] (Прем'єр-Міністр) 		Саулі Нііністьо[19] (Президент)
Санна Марін[27] (Прем'єр-Міністр) 		Гвюдні Йоуганнессон[20] (Президент)
Катрин Якобсдоттір[20] (Прем'єр-Міністр) 		Гаральд V[21] (Король)
Ерна Солберг[21] (Прем'єр-Міністр) 		Карл XVI Густав[22] (Король)
Стефан Левен[22] (Прем'єр-Міністр)
Європейська асоціація вільної торгівлі Ні Ні Так Так Ні
Європейський Союз Так Так Ні Ні Так
Європейська Економічна Зона Так Так Так Так Так
Офіційна мова Данська[18] Фінська[19] та Шведська[19] Ісландська[20] Норвезька[21] та Sami Шведська[22]
Офіційні мови національних менших Німецька[18] Саамські, Циганська, Мова жестів, Карельська Мова жестів Квенська, Tavringer, Циганська Фінська, Саамьські, Циганська, Їдиш та Мянкіелі[22]
Основна релігія 74.8% Лютеранство[18]
5.3% Іслам[18]
19.9% інші, не вказали релігію, або нерелігійні[18] 		68.7% Лютеранство[28]
1.1% Православ'я[28]
1.7% інша релігія[28]
28.5% unspecified or no religion[28] 		63.5% Лютеранство[29]
11.7% інші Християни[29]
3.3% інша релігія[29]
21.5% unspecified or no religion[29] 		69.9% Лютеранство
6.9% інші Християни
3.3% Іслам
0.8% інша релігія
19.2% no religion[30][31][32] 		60.2% Лютеранство[22]
8.5% інші[22]
31.3% no religion[22]
ВВП (номінал) $306.7 мільярдів[33][34][35][36] $236.8 мільярдів[33][34][35][36] $20.0 мільярдів[33][34][35][36] $370.4 мільярдів[33][34][35][36] $511.3 мільярдів[33][34][35][36]
ВВП (номінал) на душу населення[37][38][39] $53,744[37][38][39] $43,169[37][38][39] $59,629[37][38][39] $70,392[37][38][39] $51,165[37][38][39]
ВВП (ПКС)[40][41][42] $273.8 мільярдів[40][41][42] $231.3 мільярдів[40][41][42] $16.5 мільярдів[40][41][42] $364.4 мільярдів[40][41][42] $498.1 мільярдів[40][41][42]
ВВП (ПКС) на душу населення $47,985[43][44][45] $42,165[43][44][45] $49,136[43][44][45] $69,249[43][44][45] $49,836[43][44][45]
Грошова одиниця Данська крона[18] Євро[19] Ісландська крона[20] Норвезька крона[21] Шведська крона[22]
Військовий бюджет 1.41% ВВП 1.47% ВВП 0.13% ВВП 1.4% ВВП 1.18% ВВП
Чисельність збройних сил 72,135[46] 365,000[47] 130[48] 69,700[49] 221,163[50]
Робоча сила[51] 2,962,340 2,677,260 197,200 2,781,420 5,268,520
Місце в Індексі людського розвитку 11 15 6 1 7
Місце в Індексі сприйняття корупції 1 3 14 7 3
Місце в Індексі свободи преси 9 4 13 1 2
Місце в Індексі недієздатності держав 175 178 174 177 170
Місце в Індексі економічної свободи 12 26 11 23 15
Місце в Індексі конкурентоспроможності 10 11 24 16 9
Місце в Індексі екологічної ефективності 3 10 11 14 5
Місце в Індексі добрих країн 6 1 36 8 4
Місце в Звіті про гендерний розрив 13 4 1 2 3
Місце в Рейтингу країн за рівнем щастя населення 2 1 4 5 7
The figures in this table do not include Greenland, the Faroe Islands, the Åland Islands, Svalbard, Jan Mayen, Bouvet Island, Peter I Island, and Королева Maud Land.

Пов'язані території

Associated territory Гренландія[52] Фарерські острови[53] Аландські острови Шпіцберген
Прапор Гренландія Фарерські острови Аландські острови Свальбард і Ян-Маєн
Герб  Greenland  Faroe Islands  Åland Islands
Офіційна місце назва Kalaallit Nunaat[52]
Grønland 		Føroyar
Færøerne[53] 		Landskapet Åland Svalbard
Населення
(2016 оцінка) 		56,483[52] 49,188[53] 29,013 2,667
Площа 2,166,086 км2[52] 1,393 км2[53] 1,580 км2 61,022 км2
Щільність населення 0.028/км2 35.5/км2 18.36/км2 0.044/км2
Столиця Нуук[52] Торсгавн[53] Марієгамн Лонг'їр
Найбільш заселені міста Нуук — 16,464
Сісіміут — 5,598
Ілуліссат — 4,541
Какорток — 3,229
Аасіаат — 3,142 		Торсгавн — 12,648
Клаксвік — 4,681
Гойвік — 2,951
Argir — 1,907
Fuglafjørður — 1,542 		Марієгамн — 11,521
Йомала — 4,646
Finström — 2,529
Лемланд — 1,991
Saltvik — 1,827 		Лонг'їр — 2,144
Баренцбург — 471
Свеагрува — ~225
Ню-Олесунн — ~30-130
Isbjørnhamna — ~10-12
Суверенна держава Данія[52][53] Фінляндія Норвегія
Статус Автономна країна Автономний регіон Невключена територія
Форма правління Передано Парламентаризм з конституційною монархією[52] Передано Парламентаризм з конституційною монархією[53] Унітарна парламентська республіка Унітарна парламентська конституційна монархія[21]
Нинішній глава держави та уряду Фредерік X[18] (Король)
Муте Буруп Егеде[52] (Прем'єр-Міністр) 		Фредерік X[18] (Король)
Аксель Йоганнесен (Прем'єр-Міністр) 		Александр Стубб[19] (Президент)
Katrin Sjögren (Прем'єр-Міністр) 		Гаральд V[21] (Король)
Йонас Гар Стьоре[21] (Прем'єр-Міністр)
Європейський Союз Ні, спеціальна територія Ні Так Ні
Європейська асоціація вільної торгівлі Ні Ні Так Ні
Північна рада Асоційований член Асоційований член Асоційований член Відсутнє індивідуальне представництво
Основна мова Гренландська,[52] Данська[52] Фарерська,[53] Данська[53] Шведська Норвезька[21]
Основна релігія 96.08 % Лютеранство
0.79 % Духовні вірування інуїтів
2.48 % атеїсти+агностики 		89.3 % Лютеранство
6 % не вказали
3.8 % Нерелігійні[53] 		72.0 % Лютеранство
1.3 % Інші релігії
26.7 % Нерелігійні[54]
ВВП (номінал) $2.22 мільярдів[33][34][35][36] $2.77 мільярдів[33][34][35][36]
ВВП (номінал) на душу населення $43,365[37][38][39] $50,300[37][38][39]
ВВП (номінал) на душу населення $2.173 мільярдів[40][41][42] $1.471 мільярдів[40][41][42] $1.563 мільярдів
ВВП (ПКС) $37,900[43][44][45] $36,600[43][44][45] $55,829
ВВП (ПКС) на душу населення 0.90 %[55][56] 2.90 %[55][56]
Грошова одиниця Данська крона[52] Фарерська крона[53]
Данська крона 		Євро Норвезька крона[21]

Історія

Хронологія

Століття Північні політичні утворення
Данці Гренландці Фарерці Ісландці Норвежці Шведи Фіни
VIII Доісторичні данці Доісторичні гренландці Доісторичні фарерці Доісторичні ісландці Доісторичні норвежці Доісторичні шведи Доісторичні фіни
IX Hereditary Kingdom of Norway
X Данія Ісландська Вільна держава
XI
XII Швеція
XIII
XIV
XV Кальмарська унія
XVI Данія-Норвегія Швеція
XVII
XVIII
XIX Данія Шведсько-норвезька унія Велике князівство Фінляндське
XX Данія Гренландія Фарерські острови Ісландія Норвегія Швеція Фінляндія
XXI

Географія

Супутникова карта європейської частини нордичних країн, за винятком Яна Маєна та Свалбарду
Міст Ересунд між Мальме у Швеції та Копенгагеном у Данії

Нордичні країни та самоврядні регіони в алфавітному порядку: кількість жителів (2018), площа (км2) та густота населення (людей/км2):

Країна Населення Площа Щільність населення
Данія 5,806,014 42,933 135
Фарерські острови 50,322 1393 36
Фінляндія 5,520,535 338,424 16
Ісландія 355,620 102,775 3
Норвегія 5,323,933 385,203 16
Швеція 10,313,447 450,295 23
Всього 27,271,647 1321,023 21
Джерело:[57]

Данія на сьогодні є найбільш густонаселеною країною, тоді як Швеція, Норвегія та Фінляндія є малонаселеними та схожими одна на одну з цієї точки зору. Ісландія має як найнижчу кількість населення, так і найнижчу її щільність. Однак, великі райони Фінляндії, Норвегії та Швеції, як і більшість Ісландії, є незаселеними. У Данії таких районів немає. У Данії щільність населення близька до середнього на континенті, однак, вища, ніж, наприклад, у Франції та Польщі, але нижча аніж у Великій Британії, Італії чи Німеччині. У Фінляндії, Норвегії та Швеції щільність населення трохи нижча, ніж у США, але вища, ніж у Канаді. У круглих цифрах щільність населення Ісландії нагадує чисельність Канади.

Суша та акваторія

Виключні економічні зони та територіальні води Королівства Данії

Цей перелік включає залежні території в межах їх суверенних держав (включаючи нежилі території), але не включає претензії на Антарктиду. EEZ + TIA — це виключна економічна зона (EEZ) плюс загальна внутрішня площа (TIA), яка включає сухопутні та внутрішні води.

Область EEZ & TW

Площа (км2)[58]

Площа землі Всього
Данія 105 989 42 506 149 083
Фарерські острови 260 995 1 399 262 394
Гренландія 2 184 254 2 166 086 4 350 340
Всього 2 551 238 2 210 579 4 761 817

Нордичні країни мають загальну площу близько 3,5 мільйонів квадратних кілометрів і надзвичайно різноманітну географію. Площа настільки велика, що охоплює п’ять часових поясів. На сході регіон межує з Росією, а на заході в ясний день з Гренландії видно узбережжя Канади. Навіть за винятком Гренландії та норвезьких островів Свальбард та Ян-Маєн, решта нордичних країн охоплює близько 1,3 мільйонів квадратних кілометрів. Це приблизно та сама область, що й Франція, Німеччина та Італія разом. На півдні країни межують з Прибалтикою, Польщею, Німеччиною та Великою Британією, а на півночі — з Північним Льодовитим океаном.[59]

Помітними природними особливостями нордичних країн є Норвезькі фіорди, Архіпелагове море між Фінляндією та Швецією, велика вулканічна та геотермальна діяльність Ісландії та Гренландія, яка є найбільшим островом у світі. Найпівденніша точка північних країн — Гедсер, на острові Фальстер у Данії. Найпівнічнішою точкою є острів Каффеклуббен у Ґренландії, який також є найпівнічнішою точкою суші на Землі. Найбільші міста та столиці країн Північної Європи розташовані в південних районах регіону, за винятком Рейк'явіка, столиці Ісландії. Гельсінкі, Осло та Стокгольм всі близькі до тієї ж широти, що і найпівденніша точка Гренландії, острів Еггер (Ітіллек): близько 60°.

Топографія

Вся Данія та більша частина Фінляндії лежать нижче 200 метрів над рівнем моря, і топографія обох країн порівняно рівна. У Данії морени та тунельні долини додають певного рельєфу ландшафту, тоді як у Фінляндії околиці озер Пієлінен та Пяйянне мають помірний рельєф. Фінський регіон, що знаходиться на схід від Ботнічної затоки виділяється найбільшою рівниною серед нордичних країн.[60] Скандинавські гори домінують ландшафт Норвегії. Південна частина Скандинавських гір ширша за північну і має більш високі вершини. Південна частина має також низку плато та м'яко хвилястих рівнин. Західні частини гір вирізані фіордами, що створює драматичний пейзаж. Ландшафт Швеції можна описати як суміш Норвегії, Фінляндії та Данії. За винятком Високого узбережжя, прибережні райони Швеції утворюють низовини. У Швеції присутні три високогірних райони, Південно-шведська височина, Скандинавські гори та Норрландський регіон, який є східним продовженням Скандинавських гір.[60] Південно-шведська височина та норвезька місцевість розділені центрально-шведською низовиною. Топографія Ісландії виділяється серед країн Північної Європи тим, що є високогір'ям у формі чаші.[60]

Клімат

Середні температури в столицях нордичних країн у 2012 році

Попри своє північне розташування, у нордичних країн, як правило, м'який клімат порівняно з іншими країнами, які знаходяться на однакових широтах. На клімат нордичних країн переважно впливає їх північне розташування, але виправляється неподалік від океану та Гольфстриму, який приносить теплі океанські течії з краю Флориди. Навіть далеко на півночі, зими можуть бути досить м'якими, хоча на північ від Полярного кола кліматична зона є арктичним із суворими зимами та коротким літом. Море сильно впливає на погоду в західних прибережних зонах Ісландії, Норвегії, Данії та Швеції. Опади великі, а сніговий покрив під час зими рідкісний. Літо, як правило, холодне.

Що далі від Атлантичного океану та Гольфстриму, то холоднішим стає під час зими. На Фінляндію, більшу частину Швеції та південно-східну частину Норвегії впливає величезний континент на сході, що призводить до теплих і довгих літ, ясних і холодних зим, часто зі снігом. Наприклад, у Бергені на західному узбережжі Норвегії в лютому зазвичай температура вища нуля, тоді як у Гельсінкі температура зазвичай буде 7–8 °C нижче нуля протягом того ж місяця.[61]

Кліматичні умови та якість земель визначали, як земля використовується у нордичних країнах. У густонаселеній материковій частині Данії майже не залишилося дикої природи. Більшість дефіцитних лісів є плантаціями, і майже 60 відсотків загальної площі Данії обробляються або зонуються як сади чи парки. З іншого боку, в інших нордичних країнах залишилося багато дикої природи. У інших північних країнах обробляється лише від 0 до 9 відсотків земель. Близько 17 відсотків земельних ділянок в Ісландії використовується на постійні луки та пасовища, а у Фінляндії, Норвегії та Швеції присутні великі лісові площі.[62]

Див. також

Посилання

Джерела

  1. ↑ https://www.norden.org/sv/information/befolkningen-i-norden
  2. ↑ Götz, Norbert (2003). Norden: Structures That Do Not Make a Region. European Review of History: Revue Européenne d'Histoire. 10 (2): 323—341. doi:10.1080/1350748032000140822.
  3. ↑ Fact about the Nordic region (англійською) . Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
  4. ↑ Protestantism in the Scandinavian countries. Musée protestant (англійською) . Архів оригіналу за 27 липня 2015. Процитовано 30 грудня 2018.
  5. ↑ Markkola, Pirjo (2015). "The Long History of Lutheranism in Scandinavia. From State Religion to the People's Church" [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Perichoresis. 13 (2): 3-15. DOI:10.1515/perc-2015-0007.
  6. ↑ "Scandinavia" [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.]. In Merriam-Webster's Online Dictionary. Retrieved 10 January 2008: "Scandinavia: Denmark, Norway, Sweden – sometimes also considered to include Iceland, the Faeroe Islands, & Finland." (Merriam-Webster Online Dictionary defines "Nordic" as an adjective dated to 1898 with the meaning "of or relating to the Germanic peoples of northern Europe and especially of Scandinavia.").
  7. ↑ "Scandinavia" (2005). The New Oxford American Dictionary, Second Edition. Ed. Erin McKean. Oxford University Press, ISBN 0-19-517077-6: "a cultural region consisting of the countries of Norway, Sweden, and Denmark and sometimes also of Iceland, Finland, and the Faroe Islands".
  8. ↑ Scandinavia [Архівовано 20 червня 2008 у Wayback Machine.] (2001). The Columbia Encyclopedia, Sixth Edition. Retrieved 31 January 2007: "Scandinavia, region of N Europe. It consists of the kingdoms of Sweden, Norway, and Denmark; Finland and Iceland are usually, but incorrectly, considered part of Scandinavia".
  9. ↑ Scandinavia [Архівовано 11 грудня 2007 у Wayback Machine.] (2007). Encyclopædia Britannica. Retrieved 31 January 2007, from Encyclopædia Britannica Online: "Scandinavia, historically, part of northern Europe, generally held to consist of the two countries of the Scandinavian Peninsula, Norway and Sweden, with the addition of Denmark".
  10. ↑ Scandinavia [Архівовано 2009-10-28 у Wayback Machine.](2006). Microsoft Encarta Online Encyclopedia. Retrieved 30 January 2007: "Scandinavia (ancient Scandia), name applied collectively to three countries of northern Europe – Norway and Sweden (which together form the Scandinavian Peninsula), and Denmark". 1 November 2009.
  11. ↑ Munch Haagensen, Klaus (2013). Nordic Statistical Yearbook (англійською) . Nordic Council of Ministers. с. 8. doi:10.6027/Nord2013-001. ISBN 978-92-893-2350-5.
  12. ↑ Lane, Kenworthy (3 грудня 2013). Social Democratic America (англійською) . New York City: Oxford University Press. с. 138. ISBN 9780199322527. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 2 липня 2020.
  13. ↑ Hicks, Alexander (20 січня 2000). Social democracy and Welfare Capitalism: A Century of Income Security Politics. Cornell University Press. с. 130. ISBN 978-0801485565. By the late 1950s, labor had been incorporated alongside Swedish business in fully elaborated corporatist institutions of collective bargaining and policy making, public as well as private, supply-side (as for labour training) as well as demand side (e.g., Keynesian). During the 1950s and 1960s, similar neocorpratist institutions developed in Denmark and Norway, in Austria and the Netherlands, and somewhat later, in Belgium and Finland.
  14. ↑ Sandbu, Martin (28 серпня 2018). What the Nordic mixed economy can teach today's new left. Financial Times. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
  15. ↑ Saetre, Elvind (1 жовтня 2007). About Nordic co-operation (англійською) . Nordic Council of Ministers & Nordic Council. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 9 січня 2008. The Nordic countries consist of Denmark, the Faroe Islands, Greenland, Finland, the Åland Islands, Iceland, Norway and Sweden.
  16. ↑ Caplex. Leksikon, atlas, tabellverk. Oslo: Cappelen, 1997.
  17. ↑ Pohjola maantieteellisenä alueena [North as a geographical region]. Pohjola-Norden.fi (фінською) . Pohjola-Norden. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  18. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Europe :: Denmark. The World Factbook (англійською) . CIA. Архів оригіналу за 18 вересня 2015.
  19. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Europe :: Finland. The World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 19 вересня 2015.
  20. ↑ а б в г д е ж и к л м Europe :: Iceland. The World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 18 травня 2020.
  21. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Europe :: Norway. The World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 6 травня 2020.
  22. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Europe :: Sweden. The World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 29 листопада 2015.
  23. ↑ Hvert er formlegt heiti landsins okkar?. Vísindavefurinn (Icelandic) . Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 15 жовтня 2016.
  24. ↑ Norway, Ethnologue. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 30 червня 2020.
  25. ↑ Retrieved 28 December 2017. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 30 червня 2020.
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 30 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ Regeringen. Valtioneuvosto (sv-SE) . Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  28. ↑ а б в г Population structure [Архівовано 18 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Statistics Finland
  29. ↑ а б в г Populations by religious and life stance organisations 1998–2020. Reykjavík, Iceland: Statistics Iceland. Архів оригіналу за 17 червня 2018.
  30. ↑ Church of Norway [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.] 14.5.2019 Statistics Norway
  31. ↑ Members of Christian communities outside the Church of Norway. [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.] 3.12.2019 Statistics Norway
  32. ↑ Members of religious and life stance communities outside the Church of Norway, by religion/life stance. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.] 3.12.2019 Statistics Norway
  33. ↑ а б в г д е ж World Economic Outlook Database. International Monetary Fund. April 2016. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
  34. ↑ а б в г д е ж GDP (current US$) (PDF). World Development Indicators. Світовий банк. Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2017. Процитовано 2 липня 2015.
  35. ↑ а б в г д е ж GDP and its breakdown at current prices in US Dollars. United Nations Statistics Division. December 2015. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
  36. ↑ а б в г д е ж GDP (Official Exchange Rate). The World Factbook. Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 4 жовтня 2008. Процитовано 4 червня 2015.
  37. ↑ а б в г д е ж и Some data refers to IMF staff estimates but some are actual figures for the year 2015, made in April 2016. World Economic Outlook Database April 2016 [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.], International Monetary Fund. Accessed on 12 April 2016.
  38. ↑ а б в г д е ж и Data refer mostly to the year 2014. [1] [Архівовано 27 липня 2017 у Wayback Machine.] (selecting all countries, GDP per capita (current US$), World Bank. Accessed on 9 July 2015.
  39. ↑ а б в г д е ж и National Accounts Main Aggregates Database, December 2014 [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.], (Select all countries, "GDP, Per Capita GDP - US Dollars", and 2014 to generate table), United Nations Statistics Division. Accessed on 4 January 2016.
  40. ↑ а б в г д е ж и Report for Selected Country Groups and Subjects (PPP valuation of country GDP). IMF. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  41. ↑ а б в г д е ж и Gross domestic product 2014, PPP (PDF). The World Bank: Data. World Bank. 2 липня 2015. Архів оригіналу (PDF) за 11 вересня 2016. Процитовано 2 липня 2015. European Union calculated by sum of individual countries.
  42. ↑ а б в г д е ж и The World Factbook. Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 30 червня 2020.
  43. ↑ а б в г д е ж World Economic Outlook Database, April 2016 [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.], International Monetary Fund [Архівовано 14 лютого 2006 у wayback.archive-it.org]. Database updated on 12 April 2016. Accessed on 14 April 2016.
  44. ↑ а б в г д е ж "GDP per capita, PPP (current international $)", World Development Indicators database [Архівовано 30 липня 2015 у Wayback Machine.], World Bank. Database updated on 11 April 2016. Accessed on 14 April 2016.
  45. ↑ а б в г д е ж GDP – per capita (PPP) [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.], The World Factbook, Central Intelligence Agency. Accessed on 7 March 2014.
  46. ↑ 2014. The Military Balance. 114: 88—90. ISSN 0459-7222.
  47. ↑ 2014. The Military Balance. 114: 91—93. ISSN 0459-7222.
  48. ↑ 2014. The Military Balance. 114: 108. ISSN 0459-7222.
  49. ↑ 2014. The Military Balance. 114: 123—26. ISSN 0459-7222.
  50. ↑ 2014. The Military Balance. 114: 141—44. ISSN 0459-7222.
  51. ↑ Labor force, total. World Bank. World Bank. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
  52. ↑ а б в г д е ж и к л м Europe :: Greenland. CIA The World Factbook. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
  53. ↑ а б в г д е ж и к л м Europe :: Faroe Islands. CIA The World Factbook. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 30 червня 2020.
  54. ↑ Key figures on population by region, 1990—2019 [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.] Statistics Finland
  55. ↑ а б Real GDP growth rate. Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  56. ↑ а б World Economic Outlook – April 2016 (PDF). International Monetary Fund. 2016. Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2016. Процитовано 15 жовтня 2016.
  57. ↑ Inhabitants and area taken from our articles Denmark, Finland, Iceland, Norway and Sweden, where these numbers have sources. Population density is calculated based on those figures. Faroe Islands and Greenland are not included in Denmark. Svalbard also excluded. Population density rounded to closest integer, with exception of Iceland where the number is rounded to closes "half people per square kilometre" (as that is very low)
  58. ↑ Danish foreign ministry. Архів оригіналу за 23 November 2008.
  59. ↑ Haagensen, Klaus Munch (2013). Nordic Statistical Yearbook. Nordic Council. с. 24. ISBN 978-92-893-2481-6.
  60. ↑ а б в Rudberg, Sten (1960). Geology and Morphology. У Somme, Axel (ред.). Geography of Norden (англійською) . с. 27—40.
  61. ↑ Haagensen, Klaus Munch (2013). Nordic Statistical Yearbook (англійською) . Nordic Council. с. 23—26. ISBN 978-92-893-2481-6.
  62. ↑ Haagensen, Klaus Munch (2013). Nordic Statistical Yearbook (англійською) . Nordic Council. с. 25. ISBN 978-92-893-2481-6.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нордичні країни


Це незавершена стаття з географії Європи.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!