Меліхов Андрій Іванович

Меліхов Андрій Іванович
Ім'я при народженні	рос. дореф. Андрей Ивановичъ Мелиховъ
Народження	1773(1773) Російська імперія
Смерть	1821(1821) Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Вид збройних сил	Російський імператорський флот
Роки служби	1785 — 1821
Нагороди	Орден Святого Володимира 4 ступеня

Андрі́й Іва́нович Ме́ліхов (рос. дореф. Андрей Ивановичъ Мелиховъ; 1773 — 1821) — російський кораблебудівник кінця XVIII — початку XIX століття, корабельний майстер, що збудував понад 40 суден різного рангу і класу для Російського імператорського флоту, зокрема перший колісний пароплав Чорноморського флоту.

Життєпис

Народився 1773 року в дворянській родині^[1].

На Балтійському флоті

У 1785 році прийнятий на службу корабельним учнем 2-го класу в креслярську майстерню Санкт-Петербурзького адміралтейства. У 1789 році проведений у корабельні учні 1-го класу. Протягом 1789—1790 років на верфях у Санкт-Петербурзі та Кронштадті брав участь у будівництві фрегатів, палубних батарей, канонерських човнів, напівпрамів, шебеків та інших суден під керівництвом корабельного майстра Д. О. Масальського^[1].

Самостійну кораблебудівельну діяльність Меліхов розпочав на Охтенській верфі Санкт-Петербурга, де у 1790 році побудував два невеликих судна — галети (легкі двощоглові вітрильники), брав участь у будівництві канонерських човнів і чотирьох плавучих батарей. За виявлену старанність у період будівництва нагороджений річною платнею.

У 1791 році брав участь у будівництві двох напівпрамів, у 1792 — у будівництві 74-гарматного корабля «Свята Єлисавета», що будувався під керівництвом корабельних майстрів Кольмана і Саричева^[2]. Цього ж року Меліхова проведено у тіммермани. У 1793—1794 роках під керівництвом корабельного майстра Масальського брав участь у будівництві брига і 38-гарматного фрегата «Єлизавета»^[1].

Протягом 1794—1800 років неодноразово виїжджав за кордон в Англію навчатися кораблебудування. За надання всіляких креслень, звітів і записок про відрядження його заохочували грошовими преміями: у 1796 році Меліхову оголошено «благовоління» від державної колегії адміралтейства, у 1798 році — за надіслання з Англії моделей, планів і нотаток, які стосувалися кораблебудування, отримав у винагороду 50 фунтів стерлінгів, у 1800 році отримав таку ж винагороду за надіслані креслення й записки на заготівлю лісу.

З 1795 по 1798 роки в Санкт-Петербурзькому адміралтействі спільно з корабельним майстром В. О. Саричевим будував 38-гарматний фрегат «Богоявлення Господнє», спущений на воду 24 вересня 1798 року^[3], а з 1796 по 1800 роки спільно з майстром Васильєвим будував фрегат «Еммануїл»^[1].

У 1799 році переведений у корабельні підмайстри 12-го класу. Протягом 1800—1805 років і далі працював у Санкт-Петербурзькому адміралтействі під керівництвом корабельного майстра Саричева, спільно з яким заклав у серпні 1802 року 74-гарматні лінійні кораблі «Твердий» і «Скорий»^[4]. Того ж року відряджений у Новгородську губернію для огляду дачі, яку передали до казни. Повернувшись до Санкт-Петербурга, продовжував будівництво «Твердого». Паралельно у 1803 році в головному веслувальному порту побудував десять канонерських човнів, тридцять йолів, вісім плавучих батарей і пакетботів. У 1804 році за будівництво корабля «Твердий» отримав у нагороду 300 рублів.

У 1803—1804 роках перебував під начальством інтендантської експедиції, з 1804 року служив під керівництвом директора кораблебудування Брюн де Сен-Катеріна і був проведений у корабельні підмайстри 11-го класу. У 1805 році добудовував і 18 липня спустив на воду лінійний корабель «Твердий», здійснив проводку його на камелях до Кронштадта, за що йому від державної колегії адміралтейства було оголошено подяку^[1].

У 1806 році збудував і спустив на воду два 14-гарматних катери і два пакетботи, виправив і добудував шлюп «Діана», за що отримав подяку від державної колегії адміралтейства. 14 березня 1801 року проведений в корабельні майстри 6-го класу^[5]. У 1807—1808 роках будував два бомбардирські судна, заклав і спільно з Брюн де Сен-Катерін і І. В. Курепановим будував 88-гарматний корабель «Сміливий»^[6], а також 48-гарматний фрегат. У 1808 році збудував і спустив на воду два бомбардирські судна. У цей же час здійснював ремонт кораблів веслувального флоту, побудував і спустив на воду два люгери, двадцять п'ять ластових суден, два бриги, зокрема бриг «Меркурій». Перебував при проводці на камелях корабля «Сміливий» і фрегата «Валера». За будівництво і спуск на воду цих кораблів Меліхову оголосили «благовоління» від державної колегії адміралтейства, а також дали право на оголошення такого ж «благовоління» його підлеглим, які перебували при будівництві. Від виконавчої експедиції Меліхова було представлено до нагородження орденом Святого Володимира IV ступеня і за особливу старанність у роботі нагороджено премією в 500 рублів на дорожні витрати^[1].

На Чорноморському флоті

17 лютого 1809 року відряджений на Чорноморський флот, спочатку в Миколаїв, а 6 червня в Севастополь. За дорученням Чорноморської виконавчої експедиції у Феодосії оглядав брандвахти. 29 серпня 1809 року направлений у Керченський порт для огляду канонерських човнів. Протягом 1809—1816 років перебував у розпорядженні Севастопольської контори. У 1809 році в Севастопольському порту здійснював ремонт суден, зокрема 11-гарматних кораблів «Єгудиїл» і «Перемога», які раніше визнали непридатними до плавання. За відновлення цих кораблів отримав «благовоління» від Головного Чорноморського департаменту і письмову вдячність від начальника Севастопольської контори адмірала Саричева і контрадмірала Галла.

У 1810 році добудував і спустив 18-гарматний корвет «Крим»^[7]. У 1812—1813 роках і далі керував ремонтом кораблів флоту, збудував і спустив на воду 16-гарматний бриг «Мінгрелія»^[8]. У 1815 році керував будівництвом другого стапеля на севастопольській верфі, того ж року побудував і спустив на воду 24-гарматний корвет «Язон»^[9] і заклав 14-гарматну шхуну «Севастополь», спущену на воду 16 травня 1818 року^[10].

У 1816 році керував ремонтом кораблів Чорноморської ескадри, що прямувала в похід. Згодом переведений в Миколаївське адміралтейство, де 21 травня 1817 року розпочав будівництво 74-гарматного лінійного корабля «Норд-Адлер», спущений на воду 24 травня 1820 року^[11]. Того ж року нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня.

27 квітня 1817 року Меліхов заклав у Миколаївському адміралтействі 8-гарматний тендер «Андрій», спущений на воду 9 жовтня 1817 року. Протягом 1817—1818 років керував капітальним ремонтом елінгу адміралтейства із заміною більшої частини дерев'яних паль^[12]. У 1818 році за будівництво і спуск у Миколаївському порту 44-гарматного фрегата «Флора» отримав від імператора Олександра I діамантовий перстень. На фрегаті «Флора», спущеному на воду в присутності імператора, Меліхов вперше на Чорному морі застосував систему набору корпусу за методом Сепінгса — з діагональними палями-ридерсами^[13][14]. У 1819 році збудував і спустив на воду військовий транспорт «Марія» і канонерський зразковий човен «Зухвалий»^[15].

У 1820 році провів через мілководну річку Південний Буг побудований 74-гарматний корабель «Норд-Адлер», побудував і спустив на воду бриг, пароплавне судно, військовий транспорт великого розміру, які також провів через мілководдя. 24 травня 1820 року в Миколаєві спустив на воду побудований ним перший колісний пароплав «Везувій» з дубового і частково соснового лісу з двома паровими машинами потужністю по 16 кінських сил, який будувався за вказівкою командувача Чорноморським флотом віцеадмірала О. С. Грейга для доставки корабельного лісу з Херсона до Миколаєва^[16][10].

Протягом 1820—1821 років збудував 44-гарматний фрегат «Поспішний»^[11], 22-гарматні бриги «Ганімед» і «Орфей»^[17], яхту «Втіха» і транспорт «Інгул». Спустив на воду корвет для морського училища. У 1821 році в Херсонському адміралтействі брав участь в будівництві 110-гарматного корабля «Імператор Франц»^[7]. Всі судна, збудовані Меліховим на верфях Чорноморського флоту, брали участь у бойових діях під час російсько-турецької війни 1828—1829 років^[14]. Помер у жовтні 1821 року в Миколаєві^[1].

Нагороди

• Орден Святого Володимира IV ступеня.

Примітки

1. Усольцев, В. С. (2007). Строители парусного флота в Севастополе. Мелихов Андрей Иванович. Морской архив. Альманах. № 2 (3) (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 13 вересня 2024.
2. Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 38. ISBN 978-5-9533-1517-3.
3. Широкорад, 2007, с. 189.
4. Широкорад, 2007, с. 43—44.
5. Широкорад, 2007, с. 10.
6. Широкорад, 2007, с. 45.
7. Широкорад, 2007, с. 325.
8. Широкорад, 2007, с. 346.
9. Широкорад, 2007, с. 326.
10. Гаврилов, Б. И. (2000). Черноморский флот и Севастополь в первой четверти XIX века. № 2 (рос.). «Москва—Крым»: историко-публицистический альманах. Архів оригіналу за 2 квітня 2015.
11. Широкорад, 2007, с. 299.
12. Богатырев, И. В.; Вахарловский, Г. А.; Доценко, И. В.; Кротов, П. А.; Сацкий, А. Г. (1994). История отечественного судостроения (рос.). Т. 1. Санкт-Петербург: Судостроение. с. 332. ISBN 5-7355-0479-7.
13. Широкорад, 2007, с. 319.
14. Зеленский, А. Г.; Крючков, Ю. С.; Костюк, Л. П.; Кухар-Онышко, Н. А.; Январев, Э. И.; Миронов, Ю. А. (1999). Мелихов Александр Иванович. Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 224. ISBN 966-7676-00-5.
15. Широкорад, 2007, с. 379.
16. Залесский, Н. А. (1987). «Одесса» выходит в море. Возникновение парового мореплавания на Чёрном море в 1827—1855 годах (рос.). Ленинград: Судостроение. с. 58, 110. ISBN 5-7355-0001-5. Архів оригіналу за 26 березня 2016.
17. Широкорад, 2007, с. 350.

Література

• Широкорад, А. Б. 200 лет парусного флота России. 1696—1891. — Москва : Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.