Лінійні кораблі класу Kaiser (нім. Kaiser-Klasse) — третя серія 1911–1912 років з п'яти великих лінійних кораблів (нім. Großlinienschiffen) німецької Кайзерліхе Маріне SMS Kaiser[en], SMS Friedrich der Grosse[en], SMS Kaiserin[de], SMS Prinzregent Luitpold[de], SMS König Albert[en]. У порівнянні з попередніми серіями чисельність башт зменшена до п'яти, але завдяки їхньому діагонально-лінійному розміщенню кількість гармат головного калібру для стрільби у всіх напрямках не зменшилась. Був посилений панцирний захист і вперше застосовано серед німецьких великих лінкорів парові турбіни замість морально застарілих парових машин. Лінкори даної серії брали участь у Першій світовій війні, пережили її і були самозатоплені екіпажами 21 червня 1919 біля Скапа-Флоу.
Лінійні кораблі SMS Friedrich der Große і SMS Prinzregent Luitpold відразу проектувались як флагмани флоту і відразу отримали спеціально пристосовані бойові рубки, ходові мостики. SMS Prinzregent Luitpold повинен був отримати додатковий дизельний двигун з приводом на середній гребний гвинт потужністю 12.000 к.с., але його не вдалось довести до робочого стану і лінкор експлуатувався з приводом від парових турбін на два гвинти.
Головний калібр складався з 305-мм гармат типу 30.5cm SK L/50 C/08[en] з кутами вертикального наведення −8° — +13,5° (після Ютландської битви −5,5° — +16°). П'ять башт з ними отримали лінійно-діагональне розміщення, з дещо обмеженим кутом обстрілу бічних башт, при чому на кормі вперше у Кайзерліхе Маріне башти розмістили у двох рівнях одну над одною і після декількох змін конструкції відпало питання дії високого тиску і температури газів при пострілі з верхньої вежі на нижню. Набій вагою 405,5 кг з початковою швидкістю 855 м/сек досягав дальності 18.7 км (13,5°), 20,4 км (16°). Боєкомплект на 1 гармату становив 86 набоїв, швидкострільність до 3 пострілів на хвилину.
Середня артилерія з 14×150-мм гармат типу 15 cm/45 SK L/45[en] розміщувалась у казематах. Вертикальний кут обстрілу 45,3 кг набоїв з них становив −8° — +16°, дальність 13,5 км (з 1915 — 16,8 км).
Мінна артилерія складалась з 12×88-мм гармат типу 8.8 cm SK L/45[en]. Їх замінили 4×88-мм зенітні гармати
Нове розміщення башт головного калібру дозволило посилити панцирний захист з Круппівської цементованої сталі, зокрема основного панцирного поясу вздовж цитаделі до 350 мм (180 мм спереду, 120 мм ззаду), що більше не повторялось у лінкорах Кайзерліхе Маріне. Бойова рубка отримала 400-мм вертикальний захист, 150 мм горизонтальний, а кормова рубка відповідно мала 200 мм і 50 мм. Для бічних протиторпедних перегородок, панцирної палуби використали дешевшу Круппівську нікелеву сталь. Башти головного калібру захищали 300 мм листи з боків і 220 мм згори. Середню артилерію захищали 170-мм стінки казематів, мінну артилерію 80 мм щити.
SMS Kaiser і SMS König Albert 1913 відбули з візитом до колоній в Південно-Західній Африці, потім до Південної Америки. З початком світової війни лінкори прикривали лінійні крейсери в час обстрілу ними узбережжя Британії. У темряві лінкори класу Kaiser розійшлись у 10 милях з 6 британськими лінкорами, оскільки обидва угрупування були впевнені, що зустріли переважаючі сили ворога.
У Ютландській морській битві не брав участі взяли участь чотири лінкори, оскільки SMS König Albert на той час перебував у доках на ремонті. SMS Friedrich der Grosse був флагманом адмірала Шеєра VI дивізіону III бойової ескадри, куди входи ще SMS Kaiser, SMS Kaiserin, SMS Prinzregent Luitpold. VI дивізіон йшов в авангарді основних сил Флоту відкритого моря, а за ним йшли лінкори класу Helgoland, класу Nassau.
Близько 16:00 зіткнулись основні сили флотів. Після маневрів о 17:45 було дано наказ відкрити вогонь, але крейсери класу Kaiser знаходились поза зоною обстрілу і лише SMS Prinzregent Luitpold встиг зробити 8 залпів з відстані 20,4-19,9 км. О 19:00 лінкори класу Kaiser прийшли на допомогу пошкодженому крейсеру SMS Wiesbaden[en], якого атакували британські панцирні крейсери HMS Defence[en] і HMS Warrior[en]. З дистанції 8,0 км лінкори відкрили вогонь і о 19:20 HMS Defence вибухнув, а HMS Warrior вдалось відійти під захист британських лінкорів, отримавши 15 попадань 280-мм набоїв і шість 150-мм (затонув 1 червня). Німецькі кораблі перенесли вогонь на британський лінкор HMS Warspite. Набій з SMS Kaiserпошкодив його стерно. HMS Warspite описав дві циркуляції до відновлення управління, отримавши 11 попадань 280-мм набоїв з SMS Friedrich der Grosse і 5 лінкорів інших класів протягом 20 хвилин, коли він вийшов з зони обстрілу і з бою. Через це німці вважали, що затопили його.
Отримавши не надто значні пошкодження, після повернення до Вільгельмсгафен лінкори класу Kaiser стали на якір за межами зовнішнього рейду, де поповнювали запаси амуніції і палива. На SMS Kaiser не було жодного вбитого чи пораненого.
Під час битви лінкори витратили набої головного калібру і середнього:
У вересні 1917 проводилась операція «Альбіон» по захопленні островів Моонзундського архіпелагу, у якій лінкори класу Kaiser перебували у складі IV ескадри. 12 жовтня лінкори розпочали обстріл берегових батарей на півострові Церель острова Сааремаа. 14 жовтня тральщики очищували від мін протоку під прикриттям 305-мм гармат SMS Kaiser, який затопив есмінець «Гром»[1]. 17 жовтня у протоці Моозунд SMS König Albert потопив броненосець «Слава»[2].
Після завершення війни кораблі були інтерновані у Скапа-Флоу (листопад 1918) і самозатоплені екіпажами 21 червня 1919.