Еліо Петрі

Еліо Петрі
італ. Elio Petri
Ім'я при народженні	Еракліо Петрі (італ. Eraclio Petri)
Дата народження	29 січня 1929(1929-01-29)
Місце народження	Рим, Лаціо,  Італія
Дата смерті	10 листопада 1982(1982-11-10) (53 роки)
Місце смерті	Рим Італія
Поховання	Кампо Верано
Громадянство	Італія
Професія	кінорежисер, сценарист
Роки активності	1949-1979
IMDb	ID 0677880
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (1972) Гран-прі журі Венеційського міжнародного кінофестивалю (1970) Приз за найкращий сценарій (Каннський кінофестиваль) (1967) Срібна стрічка (1968) Ґран-прі Каннського кінофестивалю Давид ді Донателло (1970)
Золота пальмова гілка (Канни, 1971)
eliopetri.net
Еліо Петрі у Вікісховищі

Е́ліо Пе́трі (італ. Elio Petri; справжнє ім'я Ера́кліо Пе́трі (італ. Eraclio Petri) нар. 29 січня 1929, Рим, Італія — пом. 10 листопада 1982, Рим) — італійський кінорежисер, сценарист.

Біографія

Еліо Петрі народився в Римі (Італія) 29 січня 1929 року. Навчався в школі священиків San Giuseppe di Merode, звідки був виключений за політичні переконання, після чого вступив до молодіжної організації Італійської комуністичної партії^[1]. Вийшов з партії у 1956 році після Угорської революції.

Кар'єра

Творчу кар'єру Еліо Петрі починав як сценарист і кінокритик. З 1951 року працював помічником режисера у Джузеппе Де Сантіса, допомагав йому в написанні сценарію стрічки «Рим об 11-й» (1952). Як режисер дебютував у 1959-му документальним фільмом «Сім селян». Перший ігровий фільм — «Вбивця», — поставив у 1961 році. Ранні фільми Петрі були на соціальні теми.

Фільм «Кожному своє» (1967) про сицилійську мафію став початком нового етапу у творчості Петрі, він почав знімати кіно на політичні теми: «Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами» (1969), «Робітничий клас іде в рай» (1972, Золота пальмова гілка 24-го Каннського кінофестивалю), «Власність більше не крадіжка» (1973), «Тодо модо» (1976) та ін.

Еліо Петрі помер від раку 10 листопада 1982 року у віці 53 років.

Фільмографія

Режисер і сценарист

Рік		Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист
1952		Рим об 11 годині	Roma ore 11
1953		Дайте чоловіка Анні Дзакео	Un marito per Anna Zaccheo
1954		Заборонена жінка	Donne proibite
1954		Дні любові	Giorni d'amore
1955		Коли сонце	Quando tramonta il sole
1957		Люди і вовки	Uomini e lupi
1957	к/м	Сім фермерів	I sette contadini
1958		Шматочок неба	Un ettaro di cielo
1958		Дорога завдовжки в рік	Cesta duga godinu dana
1959		Потяг поза розкладом	Vlak bez voznog reda
1959		Ночі плюшевих хлопчиків	Le notti dei Teddy Boys
1959		Південний вітер	Vento del Sud
1960		Службовець	L'impiegato
1960		Танк 8 вересня	Il carro armato dell'8 settembre
1960		Горбань	Il gobbo
1960		Холостяцька квартирка	La garçonnière
1961		Вбивця	L'assassino
1962		Відлік днів	I giorni contati
1963		Учитель з Віджевано	Il maestro di Vigevano
1963		Чудовиська	I mostri
1964		Вища невірність	Alta infedeltà
1964		Голий для життя	Nudi per vivere
1965		Десята жертва	La decima vittima
1967		Кожному своє	A ciascuno il suo
1968		Тиха місцинка за містом	Un tranquillo posto di campagna
1969		Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами	Indagine su un cittadino al di sopra di ogni sospetto
1971		Робітничий клас іде в рай	La classe operaia va in paradiso
1973		Власність більше не крадіжка	La proprietà non è più un furto
1976		Тодо модо	Todo modo
1978	т/с	Брудні руки	Le mani sporche
1979		Хороші новини	Buone notizie

Визнання

Нагороди та номінації Еліо Петрі[2]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1961	Золотий ведмідь	Вбивця	Номінація
1969		Тиха місцинка за містом	Номінація
1973		Власність більше не крадіжка	Номінація
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата
1962	Найкращий фільм	Відлік днів	Перемога
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1962	«Срібна стрічка» за найкращий сценарій	Вбивця (разом з Тоніно Гуеррою)	Номінація
1963	«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет	Відлік днів	Перемога
1968	«Срібна стрічка» за найкращий сценарій	Кожному своє	Перемога
	«Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу		Перемога
1971		Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами	Перемога
	«Срібна стрічка» за найкращий сценарій		Номінація
	«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет		Перемога
1972	«Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу	Робітничий клас іде в рай	Номінація
	«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет		Номінація
	«Срібна стрічка» за найкращий сценарій		Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1967	Золота пальмова гілка	Кожному своє	Номінація
	Найкращий сценарій		Перемога
1970	Золота пальмова гілка	Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами	Номінація
	Гран-прі журі		Перемога
	Приз ФІПРЕССІ		Номінація
1972	Золота пальмова гілка	Робітничий клас іде в рай (разом з фільмом Справа Маттеї)	Перемога
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1970	Найкращий сценарій	Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро)	2-е місце
Премія «Золотий глобус»
1970	Найкращий фільм	Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро)	Перемога
Премія Едгара Алана По
1971	Найкращий художній фільм	Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро)	Номінація
Премія Американської кіноакадемії
1972	Найкращий сценарій або сюжет на основі фактичного матеріалу або матеріалу, не опублікованого або не реалізованого раніше	Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро)	Номінація

Примітки

1. Fabio Benincasa. Elio Petri – Biografia. ecodelcinema.com (ітіл.) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26.9.2016.
2. Нагороди та номінації Еліо Петрі на сайті IMDb(англ.)

Посилання

• Офіційний сайт Еліо Петрі [Архівовано 16 січня 2022 у Wayback Machine.]

Біографії   Італія   Кінематограф