Веселий Кут (Болградський район)

село Веселий Кут
Герб Прапор
Занедбана будівля Лютеранської церкви Занедбана будівля Лютеранської церкви
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Тер. громада	Теплицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51060190020067816
Облікова картка	Веселий Кут
Основні дані
Засноване	1816
Населення	1096
Територія	2360 км²
Густота населення	761,440 осіб/км²
Поштовий індекс	68420
Телефонний код	+380 4845
Географічні дані
Географічні координати	46°2′57″ пн. ш. 29°17′20″ сх. д.
Водойми	р. Когильник
Відстань до районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Паризька
Місцева влада
Адреса ради	68420, с. Веселий Кут, вул. Кутузова
Карта
Веселий Кут
Веселий Кут
Мапа
Веселий Кут у Вікісховищі

Веселий Кут (у минулому — Село № 10, Алекзюсверт, до 14.11.1945 Париж^[1]) — село Теплицької сільської громади у Болградському районі Одеської області, Україна. Засноване свого часу німецькими колоністами.

Історія

Село засноване в 1816 році. Перші жителі — німці-колоністи — переселенці з території колишнього Герцогства Варшавського, предки яких були вихідцями з Мекленбурга і Померанії. Кожна родина отримала двір площею 1 десятину, довжиною 200—220 м і шириною 55 м, і ділянку землі в 60 десятин. Загальна кількість сімей першопоселенців: 141. Таким чином вже до моменту свого заснування Париж став однією з найбільших німецьких колоній Бессарабії. Перша назва «Степ № 10» було невдовзі замінено на «Алекзюсверт», яке в свою чергу було замінено на Париж — на честь перемоги над Наполеоном. У 1824 році були побудовані перші окремі будівлі школи і молитовного будинку. У 1838 р було розпочато будівництво першої кірхи (розібрана в 1906 г.). Нова кірха побудована в 1903—1905 роках.

Монумент 200-річчя німецької діаспори в Україні

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Париж, центрі Паризької волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2022 особи, налічувалось 187 дворів, існували лютеранська церква, поштова станція та 3 лавки^[2].

Сьогодення

У 2011 році село відзначило свій 195-річний ювілей. На стадіоні була представлена ​​концертна програма за участю жителів села, нагороджували почесних жителів села пам'ятними подарунками, провели спортивні заходи — футбол, підняття гирі, боротьба, також був проведений розіграш лотереї, увечері в центрі села відбулася святкова дискотека і на честь свята села, у нічному небі, парижани побачили святковий феєрверк.

У 2013 році в селі Веселий Кут проживає 1189 осіб, житловий фонд становить 437 будинків, у школі навчається 112 дітей, 283 пенсіонера, 40 дітей ходять у дитячий садок «Сонечко», працює ФАП, клуб, бібліотека, 7 торгових точок, 21 фермерське господарство. На території Веселокутський сільської ради проживає 14 національностей.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2027 осіб, з яких 993 чоловіки та 1034 жінки.^[3]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1742 особи.^[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
російська	78,07 %
українська	16,3 %
грецька	3,23 %
гагаузька	1,39 %
румунська	0,78 %
білоруська	0,06 %
німецька	0,06 %

Символіка

Герб

Дві геральдичних лілії символізують перших німців — колоністів, які створили своє поселення в 1816 році під назвою Париж, пізніше Алекзюсверт. Свою назву поселення отримало на згадку про визволення Парижа російською армією від наполеонівських військ. Геральдичні лілії є також елементом герба міста Париж. Приблизно в кінці 18 століття відродилося нове поселення Новий Париж, сучасна назва Роща. Геральдичне вістря у вигляді перекинутого трикутника означає один з кутів, з якого виникло село Веселий Кут. Виноград є стародавнім символом родючості і багатства, життєвої сили і радості.

Джерела

• Історія міст та сіл України (рос.)
• Нові назви міст та сіл Одеської області. Чому Новий Париж, Камчик та Байрамча

Примітки

1. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 889, 1011.
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
5. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.