2 євро — біметалева[1] розмінна обігова монета країн єврозони. Монети номіналом 2 євро мають однаковий для всіх держав «лицьовий» бік та «національний», що є відмінним для кожної країни, яка карбує монету, та затверджується окремо.
Монета має ходження в усіх країнах єврозони, а також Андоррі, Ватикані, Монако, Сан-Марино, Чорногорії та Косово. Право на випуск монет також належить країнам, що входять до єврозони, а також Андоррі, Сан-Марино, Ватикану та Монако на підставі угод з країнами Європейського Союзу[2][3]. Чорногорія та Косово не мають права на карбування власної монети євро[4]; статус євро у цих державах є юридично неврегульованим[2].
Станом на 2013 рік за увесь час випуску монети з 1999 року було введено в обіг 4,891 млрд монет номіналом 2 євро[5].
Введення в обіг єдиної валюти на теренах Європейського Союзу було однією з умов Маастрихтського договору, підписаного 7 лютого 1992 року 12-ма державами-членами Європейської спільноти[6]. Європейська рада на засіданні у Мадриді, що проходило 15 та 16 грудня 1996 року, затвердила назву нової валюти — «євро», а також встановила 1 січня 1999 року датою переходу країн Євросоюзу на єдину валюту[7].
У квітні 1996 року на засіданні Ради з економічних і фінансових питань у Вероні було прийняте рішення, що монети євро матимуть єдиний для усіх держав Єврозони реверс та власну «національну» сторону — аверс, який затверджуватиметься кожною державою на власний розсуд[8]. Єдиними умовами щодо оформлення «національних» сторін монет було те, що усі вони мали містити зображення 12-ти п'ятипроменевих зірок — елемент прапора Європейського Союзу, а також певну позначку, котра вказувала б на монетному дворі якої з держав було викарбувано монету.
1996 року в усіх державах Євросоюзу, крім Данії, було організовано конкурс на найкращий дизайн майбутніх монет єдиної європейської валюти. Учасникам конкурсу було запропоновано представити до уваги експертів ескізи монет, що відображували б одну з трьох тем: «Архітектурний та декоративний стиль», «Цілі та ідеали Європейського Союзу» або «Європейські особистості»[8]. 13 березня 1997 року група експертів, очолювана Генеральним секретарем Європейської комісії, обрала з 36 запропонованих ескізів серій монет 9. Серію, обрану міністрами фінансів країн Європейського Союзу, головами держав та урядів країн-членів спільноти, також було підтримано 64% голосів респондентів у ході проведення опитувань громадської думки у квітні-травні 1997 року[9]. Автором ескізів монет серії, що перемогла, став дизайнер Королівського монетного двору Бельгії Люк Льюїкс[10]. 16-17 червня під час проведення засідання Європейської ради в Амстердамі серію Льюїкса було представлено загалу[3][11][12].
З 1 січня 2002 року євро було введено в обіг у готівковій формі у 12 державах-членах Європейського Союзу, а також Ватикані, Монако і Сан-Марино, які не були членами спільноти[13]. 2007 року до єврозони приєдналася Словенія, 2008 — Кіпр та Мальта, 2009 — Словаччина, 2011 — Естонія[14]. Велика Британія і Данія відмовилися замінювати власні національні валюти на євро. Таким чином, з 1 січня 2002 року у грошовому обігу перебувають банкноти євро 7 номіналів та монети євро 8 номіналів, у тому числі й сонети номіналом 2 євро.
У зв'язку з розширенням Європейського Союзу 2004 року, 7 червня 2005 року Радою Європейського Союзу було ухвалено рішення щодо внесення змін до оформлення спільної сторони усіх монет євро, окрім монет номіналом 1, 2 та 5 євроцентів[11]. Змін зазнали зображення мап на монетах: схематичні зображення контурів лише країн-членів Євросоюзу було замінено загальною мапою континенту задля позначення не лише поточних членів спільноти, а й можливих майбутніх членів[5]. Монети нового зразка почали карбуватися з 2007 року. Монети номіналом 2 євро оновленого дизайну Австрія, Ватикан, Італія, Португалія та Сан-Марино увели в обіг 2008 року[15][16].
Монета номіналом 2 євро має круглу форму та виготовляється з мідно-нікелевого сплаву (Cu75Ni25)[5]. Центральний сектор монети жовтого кольору виготовлений з трьох металічних шарів: нікелевого по середині, покритого з обох боків латунним (Cu75Zn20Ni5)[5]. Зовнішнє срібне коло виконане у мідно-нікелевому сплаві[5][17]. Маса монети становить 8,5 г при діаметрі 25,75 мм та товщині гурту 2,2 мм[18]. Гурт монети містить напис, що є відмінним для кожної з країн[19].
Реверс монет номіналом 2 євро є спільним для усіх держав-членів Єврозони[20].
На монетах номіналом 2 євро зліва по центру монети зазначений її номінал, справа від номіналу розміщено напис латинськими літерами «EURO»[5]. З правого боку розміщено 6 вертикальних ліній, поверх яких накладено зображення контурів країн-членів Європейського Союзу. На кінцях ліній розміщено зображення 12 п’ятипроменевих зірок — символів Європейського Союзу[21]. Справа від мапи, під літерою O слова «EURO», розміщено зображення двох накладених одна на одну літер L, що є ініціалами Люка Льюїкса — автора дизайну монет євро[15].
Через розширення Європейського союзу, яке відбулося у 2004 році, Радою Євросоюзу було вирішено внести зміни у дизайн монет, зокрема й монет номіналом 2 євро. Змін зазнала та частина реверсу монети, у якій розміщувалось зображення контурів держав-учасниць ЄС, котрі було вирішено замінити зображення повної географічної мапи Європи, що вказувало б на можливість приєднання нових членів у майбутньому. Монети оновленого зразка почали карбуватися з 2007 року[5][22].
Реверс монет 2 євро є також спільним для монети номіналом 1 євро.
Порівняння монет зразка 2002 та 2007 років
Аверс монет 2 євро є відмінним для кожної з країн — кожна держава визначає його на власний розсуд. Однак, попри самостійність держав в оформленні «національних» сторін монет номіналом 2 євро їхній дизайн має включати в себе зображення 12 п’ятипроменевих зірок та позначку держави, яка випустила монету[10][23].
Зміна дизайну монети для якоїсь з країн неможлива, окрім випадків, коли такі зміни викликані зміною голів держав-монархій. Зображення портретів монархів на монетах може дещо змінюватися аби відповідати реальним змінам у зовнішності голів держав, однак такі зміни мають відбуватися не частіше, ніж 1 раз на 15 років[11].
Хоча Ватикан, Монако та Сан-Марино не є членами єврозони, однак ці держави мають право карбувати власну євромонету. Таке право надане їм на підставі їхніх угод з державами єврозони, а саме: Ватикану і Сан-Марино з Італією та Монако з Францією[3].
Наразі заплановано приєднання до єврозони наступних країн[4]:
Гурти монет номіналом 2 євро мають рифлення та містять написи, відмінні для кожної з країн. Написи на гуртах монет, випущених різними країнами, іноді збігаються — це може бути пов'язане з тим, що монети цих країн карбувалися на одному монетному дворі.
У таблиці нижче наведено приблизні статистичні дані щодо випуску монет номіналом 2 євро за країнами у мільйонах штук. Дані наведено станом на 2012 рік. Попри той факт, що у готівковій формі євро з'явилося 2002 року, через великі обсяги деякі держави почали карбувати монету ще у 1999 році.
Умовні позначення: