На початку січня 1995 року на базі 24-ї бригади було створено зведений загін для ведення бойових дій в Чечні. Основою для створення загону послугував 281-й загін спеціального призначення. За час бойових дій 281-й загін втратив убитими 3 осіб[1].
За деякими даними розвідувальні групи 281-го загону додавалися 324-му механізованому полку 34-ї мотострілецької дивізії.
На відміну від Першої російсько-чеченської війни, 24-ту бригаду залучили набагато пізніше інших з'єднань.
У серпні 2000 року від 24-ї бригади в Чечню була відряджена група, що увійшла до складу зведеного 691-го окремого загону спеціального призначення, розгорнутого в серпні 1999 року у 67-й окремій бригаді спеціального призначення.
За період війни бригада відправляла до Чечні у порядку ротації зведений загін 6 разів.
В цілому 24-та окрема бригада спеціального призначення у другій російсько-чеченській війні втратила убитими 5 осіб[2]. За іншими даними втрати бригади склали 8 осіб[3].
У 2002 році 24-та бригада була передислокована в Сосновий Бор під Улан-Уде.
У травні 2009 військове керівництво заявило про передислокації 24-ї бригади в Іркутськ на базу розформованого Іркутського вищого військового авіаційного інженерного інституту[4].
У зв'язку зі скасуванням колишніх військових округів у 2010 році у складі Східного військового округу опинилися 2 окремі бригади спеціального призначення (14-та й 24-та), що раніше відносилися до Забайкальського й Далекосхідного військових округів. Ідеї про реформування частин і з'єднань спеціальної розвідки ГРУ озвучувалися ще у грудні 2008 року, за яким 12-та й 67-ма окремі бригади спеціального призначення підлягали розформуванню, а 3-тя окрема гвардійська бригада спеціального призначення підлягала скороченню. Натомість у складі Центрального військового округу з подібних формувань було тільки одне (3 обрсп підлягала скороченню), так як у 2009 році були розформовані 67-ма й 12-та окремі бригади спеціального призначення, що відповідно належали раніше Сибірському й Приволзько-уральському військовим округам. Тому 24-ту бригаду було передислоковано до складу Центрального військового округу[5].
У 2012 року бригаду передислоковано до військового містечка розформованої 85-ї мотострілецької Ленінградської-Павлівської Червонопрапорної дивізії.
У 2013 році 24-й бригаді було передано почесне найменування 165-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади. Після вручення Бойового прапора і передачі нагород з'єднання почали називати як 24-та окрема гвардійська Бранденбурзька ордена Леніна, Червонопрапорна, ордена Суворова бригада спеціального призначення[6].
22 березня 2017 року військовослужбовці 24-ї окремої бригади спеціального призначення повернулися до Новосибірська з Сирії, де було задіяно понад 300 бійців. Додому вони повернулися без втрат[8].
Деякі військовослужбовці бригади брали участь у другій громадянській війні в Лівії. У травні 2022 в Бердську відбулося прощання із загиблим в Україні капітаном 24 ОБрСпП Дмитром Паком, який був учасником бойових дій на території Лівії у період з червня по грудень 2020.[9][10] Представники влади РФ перебування російських військових у Лівії в той час заперечували.[11]
Російське вторгнення в Україну 2022 року
У 2022 році бригада взяла участь у російському вторгненні в Україну, зокрема у Чернігівській та Донецькій областях.[12]
2 травня 2022 українськими військовими було знищено групу бійців 24 ОБрСпП у Донецькій області.[13]
281-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44996, Іркутськ);
297-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44998, Іркутськ);
641-й окремий загін спеціального призначення (Іркутськ);
окремий загін спеціального призначення (кадра);
окремий загін спеціального призначення (кадра).
Відзначені
10 листопада 2002 року присвоєно звання Героя Росії за участь у Другій російсько-чеченській війні старшому лейтенанту Коробенкову Анатолію Сергійовичу, командиру розвідувальної групи.
Сергей Козлов. Том 4. Безвременье. 1989-1999 гг. // Спецназ ГРУ: Очерки истории. — М. : Русская панорама, 2010. — 464 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-93165-137-8.
Сергей Козлов. Том 5. Новейшая история. 1999-2010 гг. // Спецназ ГРУ: Очерки истории. — М. : Русская панорама, 2010. — 400 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-93165-167-5.