Рослини роду стоячі, з довгими коренями, коренева система стрижнева. М'ясисті або шкірясті листки утворюють базальну розетку біля кореня. Базальні листки можуть відрізнятися від листків, що оточують суцвіття. Прилистки є або відсутні. Листкова пластинка суцільна або з виїмками по краю.
Звичайні види, поширені на кислих ґрунтах, переважно в північній півкулі, але їх було інтродуковано майже у всі природні зони. Багато видів є бур'янами, проте деякі (особливо, щавель кислий (R. acetosa)) вживаються для приготування страв, особливо супів та салатів.
Перша згадка про цю рослину як овочеву культуру сягає XII століття (Франція). На наших теренах впродовж тривалого часу він вважався бур'яном і для харчових цілей не використовувався.
Лише в XX столітті він став поширеною городньою культурою. З більш аніж 200 видів щавлю загалом, лише кілька його різновидів вирощують для харчових та лікувальних цілей. Більшість видів залишаються бур'янами.
Деякі види, наприклад, щавель кислий (R. acetosa), введено в культуру як городину. В Україні культивують такі сорти щавлю:
Листя кисле на смак і використовується для зелених борщів, юшок, холодників. Щоб зменшити кислотність страв додають листя кропиви глухої, щириці, лободи білої, латуку, лутиги. Молоді листки та ніжні стебла збирають до початку цвітіння щавлю.
У Північній Європі щавель кучерявий (Rumex crispus) розводять як культурну рослину, вживаючи для харчу не лише листя, але й молоде коріння. З вареного листя роблять пюре і консервують. Так воно може зберігатися кілька років, не втрачаючи смакових та поживних якостей. Нерідко консервують про запас щавлеве листя цілим.