Чорнобо́г — у язичницькій міфології слов'ян персонаж, який приносить нещастя, творець усього злого та шкідливого. Гіпотетично — язичницький бог, хоча це оскаржується більшістю сучасних дослідників. Чорнобог міцно асоціюється з чорним кольором, ніччю. Зазвичай згадується у парі зі своїм суперником Білобогом. У християнську добу протистоянню Білобога та Чорнобога відповідає протистояння Бога та Сатани (чорта).
Російських історик і композитор Олександр Фаміцин вважав, що нижній ярус Збручанського ідола зображає Чорнобога. Тамтешня фігура різко контрастує зі спокійними ликами інших богів: цей персонаж вусатий, він шкірить зуби, перебуваючи під вагою землі[1].
Російський історик, археолог Артемій Арциховський з Чорнобогом асоціював змія, котрий, згідно з переказами, сидить біля коріння світового дерева у Вирії чи на острові Буяні[2].
У «Слов'янській хроніці» XII століття хроніст Гельмольд описав ритуал західних слов'ян, пов'язаний із Чорнобогом:
Є у слов'ян дивовижне марновірство. А саме: під час бенкетів і узливань вони пускають по колу жертовну чашу, вимовляючи при цьому, не скажу благословення чи скоріше заклинання від імені богів, а саме доброго бога і злого, вважаючи, що всі успіхи добрим, а всі нещастя злим богом спрямовані. Злого бога вони своєю мовою називають дияволом, або Чорнобогом, тобто чорним богом, через те. Оригінальний текст (лат.) Est autem Slavorum mirabilis error; nam in conviviis et compotacionibus suis pateram circumferunt, in quam conferunt, non dicam consecracionis, sed execracionis verba sub nomine deorum, boni scilicet atque mali, omnem prosperam fortunam a bono deo, adversam a malo dirigi profitentes. Unde etiam malum deum lingua sua Diabol sive Zcerneboch, id est nigrum deum, appellant. — Helmoldo de Bosau, Chronica Slavorum. Libro I, 52
Є у слов'ян дивовижне марновірство. А саме: під час бенкетів і узливань вони пускають по колу жертовну чашу, вимовляючи при цьому, не скажу благословення чи скоріше заклинання від імені богів, а саме доброго бога і злого, вважаючи, що всі успіхи добрим, а всі нещастя злим богом спрямовані. Злого бога вони своєю мовою називають дияволом, або Чорнобогом, тобто чорним богом, через те.
— Helmoldo de Bosau, Chronica Slavorum. Libro I, 52
Чорнобога згадує Петр Альбін у «Міснейській хроніці» 1590 року:
Слов'яни тому шанували Чорнобога як зле божество, що вони уявляли, ніби всяке зло перебуває в його владі, і тому просили його про помилування, вони втихомирювали його, щоб у цьому або загробному житті не завдав він їм шкоди.— Petrus Albinus. Meißnische Land- und Berg-Chronica
— Petrus Albinus. Meißnische Land- und Berg-Chronica
Російський філолог Микола Квашин-Самарін стверджував, що в міфологічних переказах поморських слов'ян щоразу коли Білобог («Господь») щось створює і лягає потім відпочити, Чорнобог намагається зіпсувати його роботу чи вбити Білобога. Спершу обоє плавають в «морі-океані» в подобі двох гоголів — білого та чорного. Білобог просить Чорнобога дістати із дна піску та створює сушу. Проте Чорнобог ховає трохи піску в роті і потім випльовує, створюючи гори. Потім Чорнобог створює військо бісів, щоб убити Білобога, але той створює власне військо; обоє борються в небі 40 днів і 40 ночей. Чорнобог з своїми бісами падають на землю, але Чорнобог встигає викрасти сонце. Білобог посилає Перуна повернути сонце, той заморожує море, в якому купався Чорнобог. Однак, Чорнобог звільняється з-під криги та хапає Перуна за ногу, видерши шматок плоті. Білобог, щоб утішити Перуна, створює людей з таким же каліцтвом — тому людські стопи ввігнуті; з тієї ж причини «біг» блискавок, якими керує Перун, кривий[3]. Подібний сюжет за участю Бога та чорта відомий в українців (див. статтю про чорта).
У хроніках Гельмольда та Петра Альбіна стверджувалося, що Чорнобог згадувався в закляттях і його намагалися задобрити, щоб відвернути шкоду.
Ім'я Чорнобога імовірно відображене в таких топонімах на території України, як гора Чорнобожа біля смт Вільшана на Черкащині та колишнє село Чорнобожна на Тернопільщині. На землі лужицьких сербів, поблизу Будишина (сучасна Німеччина), є дві сусідні гори — Білобог і Чорнобог[4]. З парою Білобог-Чорнобог пов'язуються назви сусідніх сіл Черніковіце та Белбожице в Чехії[5][6].
Щодо автентичності культу Чорнобога та Білобога серед дослідників немає єдиної думки. Деякі дослідники вважають, що обидва бога є вигадкою Гельмольда, деякі припускають існування цих богів у віруваннях як самостійних персонажів, інші вважають, що Чорнобог і Білобог є прізвиськами інших богів[7].
Язичницький бог. На думку російських дослідників Дмитра Гаврилова та Станіслава Єрмакова, Чорнобог утілює поширений мотив суперництва творця та шкідника, а в образі Білобога слід бачити Святовита. Чорнобог у їхньому трактуванні є підземним богом і виконував якісь функції посмертного суду, подібно до грецького Аїда та римського Плутона. Дослідники пропонували давньоіранське походження пари Білобога та Чорнобога та називали їх відповідникаим зороастристських Ахура Мазди й Арімана[8].
Літературознавець Микола Ільницький вбачав у Чорнобогові аналог диявола, ібліса та дива[9].
Язичницька персоніфікація. На думку польських істориків Александра Ґейштора[7] та Анджея Шиєвського[10], Чорнобог — це радше не повелитель зла, а його уособлення; інше ім'я чорта, біса чи поганої долі.
Чеські історики Мартін Пітро, Петр Вокач[11] і польський історик Станіслав Росик погоджувалися щодо Чорнобога як уособлення поганої долі[12].
Язичницько-християнський персонаж. За версією польського філолога Александера Брюкнера, Чорнобог виник під впливом християнства, зокрема середньовічних зображень диявола як чорного демона, подібно як пруський бог Пеколс виник від польського piekło («пекло»)[13]. Польський історик Генрик Ловмянський дотримувався такої ж думки[14] та зазначав, що Чорноглав, згаданий в ісландській Сазі про Інґлінґів, є «цвинтарним перетворенням Чорнобога»[15].
Український філолог, історик церкви Митрополит Іларіон пояснював, що сюжет про створення духовного світу й душі добрим богом, а матеріального світу злим, з'явилася в українців під впливом болгарського богомильства[16], тобто, в період близько X—XV століть.
Польський релігієзнавець Анджей Шиєвський стверджував, що Чорнобог — це епітет диявола[17].
Польський лінгвіст Станіслав Урбанчук припускав, що Гельмольд, ймовірно, потрактував язичницькі вірування на свій розсуд, приписавши їм християнські риси. Або, що також ймовірно, язичники вже тоді зазнали впливу християнства[18].
Псевдоязичницький персонаж з язичницькою основою. Російський історик Ярослав Горбачов доводив, що існування Чорнобога як персонажа вірувань не викликає сумнівів, але ареал цих вірувань був дуже малим і майже не виходив за межі Мекленбурга та Померанії — територій, заселених західними лехітськими та поморськими племенами. Згадки Чорнобога на території України він пояснював містифікаціями романтиків, а не залишками давніх вірувань. Як пояснював дослідник, місце Чорнобога в віруваннях слов'ян було надто мізерним, аби порівнювати його з персонажами зороастризму, маніхейства чи богомильства[19].
Польський історик Міхал Лужинський пропонував версію, що частка «-бог» означає «доля». Таким чином численні топоніми, сенс яких зводиться до «чорний бог», зовсім не свідчать про існування персонажа з подібним іменем. Вже пізніше «чорний бог» стало епітетом Сатани[20].
Чорнобог є одним із персонажів музичної композиції «Славлення Чорнобога» (рос. Славление Чернобога, 1872) з незакінченої опери «Млада» російського композитора Модеста Мусоргського[21].
Персонаж Чернабоґ (англ. Chernabog) фігурує діснеївському мультфільмі «Фантазія» (1940) та епізодично з'являється в інших фільмах тієї ж кінокомпанії. Образ Чернабоґа розробив на основі позування Бели Лугоші[22][23] Білл (Володимир) Титла — американський аніматор із середовища українських емігрантів[24].
У книзі американського письменника Ніла Ґеймана «Американські боги» (2001) та її екранізації (2017) Чернобоґ (англ. Czernobog) веде в сучасному світі життя забійника худоби та мешкає в занедбаній квартирі з трьома сестрами, богинями Зорями[25]. В коміксах Marvel є супергерой Чернобоґ (англ. Chernobog), який належить до команди російських супергероїв[26]. У творах польського письменника Анджея Сапковсього про Відьмака та їхній екранізації від Netflix, чернобогом (англ. chernobog) називається різновид чудовиськ, подібних на драконів[27]. «Чорнобог» (1990) — роман американської письменниці Керолайн Черрі[28]. Чорнобог є одним з персонажів роману «Зворотній бік Сутіні» (2016) української письменниці Дари Корній[29].
Чернобоґ/Черунобоґу (англ. Chernobog/яп. チェルノボグ) у серії відеоігор Shin Megami Tensei — це регулярний персонаж, один з високорангових ворогів[30]. У відеогрі Blood (1997) Чернобоґ (англ. Tchernobog) — це головний антагоніст, який також фігурує в Blood II: The Chosen (1998). При тому, що він лиходій, описується як необхідна для існування всесвіту руйнівна сила[31]. Чудовисько чернобоґ є серед ворогів у грі Final Fantasy XIV (2010)[32]. У Smite (2014) можна грати за Чернобоґа[33]. Це був перший персонаж зі слов'янського пантеону, доданий у гру[34]. В Arknights (2019) назву Чернобоґ має столиця держави Урсус — фантастичного аналога Російської імперії. Місто постраждало від катастрофи, схожої на Чорнобильську[35]. В Resident Evil Village (2021) паразитичний гриб, який заразив румунське село, згадується як «Чорний Бог» (англ. Black God)[36].
{{cite book}}
|author1=