Чин (ранг)

Перов В. Г. Перший чин (1860 рік).

Патент М. Ю. Лермонтову на чин лейб-гвардії корнета, 1835 рік

Чин — ступінь службового становища, з яким пов'язані обов'язки та права. В Україні у деяких відомствах (органи юстиції^[1], прокуратура^[2]) використовують класні чини, які пов'язані з посадами працівників(-ць).

У деяких Європейських державах, населення яких є носіями слов'янських мов «чин», це поняття еквівалентне військовому чи спеціальному званню в українській мові. Саме так мають назву військові звання у збройних силах Хорватії^[3] (хорв. čin), Словенії^[4] (словен. čin), а також Сербії (серб. чин), Чорногорії (чорн. čin/чин), Македонії (мак. чин), Боснії і Герцеговини (сербохорв., босн., хорв. і серб. čin /чин).

У Російській імперії 1722–1917 років назва рангів чи звання придворної, цивільної чи військової служби згідно «Табелю про ранги», встановлені в єдину загально імперську систему. Протягом існування Російської імперії чини у Табелі могли з'являтися чи зникати, а також змінювати своє положення відносно рангів.

16 грудня 1917 року після Жовтневого перевороту декретом радянського керівництва було скасовано чини, звання та титули часів Російської імперії. Але чини ще деякий час (1917—1923) продовжували використовувати на територіях, які знаходилися під владою Білих армій. Військові чини Російської імперії, вже як звання використовували під час Другої світової війни серед російських колабораційних військових формувань (РОА, КОНР та інші).

Видозмінена система військових імперських чинів стала прообразом системи персональних військових звань, які були введені у РСЧА 22 вересня 1935 року (генеральські звання відновлено 7 травня 1940 року). Ця система військових (та спеціальних) звань у 1991 році майже без змін перейшла до України.

Загальновживаним в українській мові є слово «чиновник» як позначення держслужбовця(-виці) чи взагалі людини, яка займає будь-яку посаду.

Примітки

1. Текст постанови 1852-XII «Про затвердження Положення про кваліфікаційну атестацію та кваліфікаційні категорії арбітрів і класні чини спеціалістів арбітражних судів України», на сайті «Законодавство України»
2. Текст постанови 1795-XII «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», на сайті «Законодавство України»
3. Наказ президента Хорватії «О знаках розрізнення чинів та посад в Збройних сил Хорватської Республики» від 3 грудня 1999року (хор.)
4. Офіційний сайт міністерства оборони Словенії. Таблиця військових звань словенських збройних сил. [Архівовано 2017-01-18 у Wayback Machine.] (словен.)

Джерела

• Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — С. 142 -144с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4.(рос.)
• Мурашев Г.А. Титулы,чины, награды. 3-е изд. — СПб. : ООО «Издательство «Полигон», 2003. — 347 с. — (Историческая библиотека) — ISBN 5-89173-148-7.(рос.)
• Військова енциклопедія. — Белград: Військове видавництво, 1981.
• Војни лексикон. Београд: „Војноиздавачки завод“. 1981.
• Baka I. Slovenská republika a nacistická agresia proti Poľsku. — Bratislava : Vojenský historický ústav, 2006. (словац.)
• Barić N. Ustroj kopnene vojske domobranstva Nezavisne Države Hrvatske 1941—1945. — Zagreb : Hrvatski institut za povijest, 2003. — ISBN 953-6324-38-5. (хор.)
• Ústava SR, Zákon o ozbrojených silách SR, Armádne ročenky rok 1993 až 2005. (словац.)

Посилання

• Чин // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.