Російська влада з особового складу козацьких полків формує нові полки регулярної армії, долучаючи до цього козацьку старшину. Козацькій старшині було запропоновано вступити на службу у формовані полки чи отримати відставку. Так як армійські чини присвоювалися на одну-дві сходинки нижче, а так само через те, що різниця в уряді козацького старшини і армійського офіцера не були рівноцінна, багато представників старшини вийшли у відставку. Середній же і рядовий козацькі прошарки склали основу новосформованих полків.
Колишнім старшинам, які вирішили піти в відставку (в «абшит»), та тим які вирішили продовжити службу, було надано цивільні, чи військові чини згідно Табелю про ранги. VII ранг, був найвищим рангом який міг отримати представник полкової старшини. Козацький полковник, якщо він брав участь у походах, при переході в російські полки отримував чин підполковника. Якщо ж представник старшини участі у походах не брав, то він отримував чин, на щабель нижче встановленого, тобто такий козацький полковник міг стати лише прем'єр-майором (який відносився вже до VIII рангу). Останній полковник Охтирського слобідського козацького полку Михайло Боярський, при переході до Охтирського гусарського полку, з 1765 року став підполковником в новоутвореному гусарському полку.
У Російській імперії використовувалися знаки розрізнення і для військових, і для цивільних чинів.
Здебільшого знаки розрізнення чиновників розташовувалися на петлицях, у чиновників, які носили одяг військового типу (військове відомство, поліція та інші), знаки розрізнення могли розташовуватися на погонах. Особливість цивільних погонів була у тому, що зірки розташовувалися вздовж погона.