Церква розташована на невеликому пагорбі — Горі Блаженств, над Галілейським морем, де за християнською традицією Ісус Христос виголосив Нагірну проповідь. Це місце згадується вже з IV століття[1]. Паломниця Егерія у своїй розповіді про подорож у Святу Землю згадує це місце після опису Церкви примноження хлібів у Табсі, яка розташована неподалік знизу: «Поруч на горі знаходиться печера, до якої Спаситель піднявся і виголосив блаженства». Теперішня церква збудована дещо вище решток невеликої церкви з візантійських часів, датованої IV століттям[2], які відкриті археологом-францисканцем Белларміно Багатті у 1935 році[3]. Власне цю церкву згори над невеличкою печерою очевидно і згадувала палолмниця Егерія. Зараз це місце опинилося по інший бік прокладеної дороги, воно оточене огорожею і закрите для паломників. Частина оригінальної підлоги, викладеної мозаїкою, експонується неподалік у Капернаумі. Папи Павло VI та Іван Павло II відслужили літургії у новій Церкві Блаженств під час їх візитів у Святу Землю.
Будівля
Сучасна будівля церкви побудована за проєктом Антоніо Барлуцці у 1936—1938 роках. Церкву збудовано з місцевого каменю — чорного базальту у формі октагону — за числом блаженств, виголошених Ісусом Христом у Нагірній проповіді[2]. Церква збудована у візантійському стилі з викладеною мармуром нижньою частиною стіни та золотою мозаїкою купола. У центрі під золотим куполом розташований вівтар — образ Ісуса Христа — центр церкви, ядро блаженств, написаних на кожній стіні. Від вівтаря на підлозі мармуром викладено витікаючі від Христа річки, наповнюючи благодаттю всіх, хто є у храмі. Будівля храму розташована вище на горі заради практичності — більше місця, легший доступ. Звідти відкривається краєвид на Капернаум, Табху, Галілейське море.
Галерея
Вид на церкву з Капернауму
Вид з боку
Мозаїка
Рештки церкви з IV століття на схилі Гори Блаженств
