Поклоніння пастухів — подія про яку повідомляє Євангеліє від Луки, коли пастухам звіщено народження Спасителя і вони приходять поклонятися Ісусові після його народження у Вифлеємі:
Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.» І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.» І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.» І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.[1]
У 670 р. були відомості про вже споруджену колись там церкву, що була по дорозі на схід від Вифлеєму: монастир «Foamnium» (Poemenium). У період хрестоносців місце називалося «Святе поле» («Agia Pimina» або «Ad Pastores»). Після руйнації на тому місці церкви та з падінням Єрусалимського королівствапаломники відвідували «Монастир пастухів», розташований близько 700 метрів на південь від ділянки зруйнованої церкви.
У 1851–1859 р. місце наново було під контролем францисканців і на тому місці були проведені археологічні розкопки. За висновками дослідників місце було заселене людьми з часів Ірода Великого, і пережило руйнування в V–VII століттях (період завоювання персів). На північ від церкви монахів францисканців виявили сільськогосподарський район з давильнями, резервуарами, складськими приміщеннями та житловими печерами. Отже перша церква була споруджена на відомому «полі пастушків» у IV столітті, потім добудовується у VI столітті.
Будівля церкви зведена у 1954 р. за проектом архітектора А. Барлуцці на північно-західній ділянці «Поля пастушків», що належить францисканцям. Храм побудований у формі стародавнього бедуїнськогошатра та в проєкції є десятигранником, кожна друга грань оснащена потужним контрфорсом. Над стінами нижнього багатокутника височить десятикутникбарабана і над ним купол, також розділений білими поясами на десять сегментів. Символіка числа десяти, що послідовно витримана архітектором, мала нагадувати про церковну десятину. Бронзовий янгол простягає крила над входом будівлі. У церкві поставлено три вівтаря — на схід, північ і південь. Над вівтарями у абсидах розміщені великі фрески роботи художника У. Ноні: з'явлення Ангела, поклоніння Немовляті в Вифлеємській печері та повернення радісних пастирів до овець. Поруч з сучасним храмом знаходяться руїни візантійської церкви кінця IV ст. Археологи вважають, що на цьому місці знаходився один з монастирівЮдейської пустелі який був зруйнований персами у 614 році і більше не відновлювався.
Галерея
храмове зображення біблійної події на «Полі пастушків»
Купол церкви
Ангел над входом
Вівтар та фреска «З'явлення Ангела»
Вівтар та фреска «Поклоніння Немовляті»
Вівтар та фреска «Повернення радісних пастирів»
Головний вівтар із скульптурами роботи Д. Камбеллотті
3.jpg)
