Хронологія подій, причетних до Сатанова — розташовані в хронологічному порядку події, що безпосередньо чи опосередковано стосуються Сатанова (нині селища міського типу Городоцького районуХмельницької області).
1589, 3—4 липня — у Сатанові перебував і залишив лаконічний щоденниковий запис про цей візит австрійський дипломат Еріх Лясота[6].
XVII століття
1614 — Андрій і Петро Молчани з дружинами подарували рукописне Євангеліє церкві святого Георгія в Сатанові [7].
1641, 30 березня — власниця Сатанова Катерина Сенявська підвищила статус містечка до рівня міста, а також, зі згоди польського короля, надала поселенню «магдебурзьке право», обумовивши собі право призначати війта (міського начальника) та право остаточного розв'язання всіх судових справ громади [5]. Це було друге надання Сатанову магдебурзького права (перше — 1436 року).
1676 — після чотирьох років військових дій між турками й поляками Сатанів увійшов до складу Османської імперії. Місто стало центром нахії (округи) у кам'янецькому санджаці [9].
1681 — згідно з проведеним описом, у Сатанові числилося 100 дворів, 12 кавалерів (неодружених чоловіків) і 16 євреїв — всього 696 осіб [8].
1699 — Сатанів повернено під владу Речі Посполитої.
1711, 24 серпня — у Сатанові побував данський посланник при Петрі I Юст Юль. Він занотував у щоденнику: «Це добре облаштоване місто. Воно укріплене старовинними мурами та баштами» [12].
1744 — донька гетьмана Сенявського Софія, яка вийшла заміж за князя Августа Чарторийського, виклопотала королівську грамоту, якою в Сатанові запроваджувався щорічний чотиритижневий ярмарок [5].
1901 — у виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії» вміщено детальну інформацію про Сатанів, який охарактеризовано як досить значне містечко з шістьма тисячами мешканців, з яких до двох тисяч євреїв. У містечку є станова квартира, камера мирового судді та судового слідчого, волосне правління, прикордонний пост і пункт переходу [20].
1901, літо — у Сатанові для огляду, опису та фотографування пам'яток давнини побував Юхим Сіцінський[21].
1917, 29 листопада — у 41-му армійському корпусі 7-ї армії, що квартирував у Сатанові, створено військово-революційний комітет, який очолив Г. Караваєв [26].
1922, 16 квітня — у Сатанові народився Борис Юхимович Білоцерківський, доктор технічних наук, професор, почесний академік Російської академії космонавтики імені Костянтина Ціолковського.
1926 — завершено відбудову цукрового заводу. До кінця року на ньому вироблено 68 тисяч пудів цукру [27].
1956 — російський реставратор і дослідник пам'яток архітектури Петро Барановський провів експертизу пам'яток культури Сатанова, Гусятина та мегалітичних споруд околиць [35]
1959, 23 вересня — Указом Президії Верховної Ради Української РСР ліквідовано Сатанівський район. Його територію віднесено до Волочиського та Городоцького районівХмельницької області[37]. У зв'язку з цим Сатанів утратив статус районного центру й увійшов до складу Городоцького району.
1963, 24 серпня — постановою Ради Міністрів Української РСР до списку пам'яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, внесено міську браму, замок і синагогу в Сатанові.
1985, 5 грудня — Постановою Ради Міністрів Української РСР прийнято пропозицію Міністерства охорони здоров'я УРСР і Укрпрофради, погоджену з ВЦРПС, про визнання курортної місцевості Сатанів у Хмельницькій області курортом та віднесено його до курортів республіканського значення [39].
1986, 17 листопада — Рада Міністрів Української РСР затвердила «Положення про курорт Сатанів».
1992, серпень — наукова експедиція Санкт-Петербурзького єврейського університету провела обстеження будівлі колишньої синагоги в Сатанові [41].
1992, 16 жовтня — Кабінет Міністрів України затвердив нове «Положення про курорт Сатанів».
1993, 15 липня — за значний особистий внесок у розвиток краєзнавчого руху, збереження національної історико-культурної спадщини уродженцеві Сатанова Геннадієві Бондаренку надано звання «Заслужений працівник народної освіти України» [42].
1993, 27—28 вересня — у Сатанові відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми комплексного використання і охорони мінеральних вод типу „Нафтуся“, рекреаційних ресурсів та перспективи розвитку Сатанівської курортної зони» [43].
1993, 8 грудня — у Сатанові відбулася республіканська науково-практична конференція «Сапоніт Хмельниччини: видобуток, дослідження та застосування».
1994, 28 травня — єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований костел Пресвятої Діви Марії — Матері Церкви [44].
1995, 27—28 жовтня — у Хмельницькій області побувала урядова делегація на чолі з віце-прем'єр-міністром України з питань гуманітарної політики Іваном Курасом, яка вивчала можливості для прискорення розробки програми розвитку санаторно-курортного комплексу «Сатанів» і старовинного міста Кам'янця-Подільського.
1996, 20 серпня — Указом Президента України ландшафтний парк «Сатанівська перлина» оголошено парком-пам'ятокою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення [46].
1996, 28 грудня — постановою Кабінету Міністрів України Сатанів і Слобідку Сатанівську включено до переліку населених пунктів, віднесених до курортних.
2001, грудень — у журналі «Знамя» опубліковано дорожні нотатки Валерія Шубинського «Автогеографія», в яких письменник із Санкт-Петербурга згадує своє експедиційне перебування в Сатанові [49].
2001 — прийняв перших відвідувачів реабілітаційний центр для співробітників органів внутрішніх справ, розташований на базі санаторію «Товтри» в Сатанові [50].
2003, 16—18 жовтня — в Сатанові відбулася перша польсько-українська наукова конференція «Сучасні технології виробництва в розвитку економічної інтеграції та підприємництва» [52].
2005 — розпочав діяльність санітарно-лікувальний комплекс «Перлина Поділля».
2005, 21 грудня — міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко взяв участь у відкритті нової двоповерхової їдальні реабілітаційного центру для співробітників органів внутрішніх справ у Сатанові [54].
2006, 26 березня — Альберта Собкова вдруге обрано селищним головою Сатанова.
2006, 6 грудня — за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм селищного голову Сатанова Альберта Собкова нагороджено медаллю «За працю і звитягу»[55].
2006, 14 грудня — за значний особистий внесок у розбудову правової держави, здійснення правосуддя, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян та з нагоди Дня працівників суду уродженку Сатанова Світлана Вус відзначено орденом княгині Ольги третього ступеня [56].
2008, 25 січня — 11-а сесія Сатанівської селищної ради ухвалила провулок Леніна перейменувати на провулок Нестерової [57].
2008 — у серії «Поділля туристичне» побачив світ путівник Мирослава Мошака «Сатанівська здоровниця та подорож туристичними стежками Поділля».
2009, 19 серпня — у Сатанові на колишньому цукровому заводі під час несанкціонованих робіт із демонтажу металоконструкцій стався обвал конструкцій, загинув газозварювальник [51].
2009, 12—14 жовтня — на базі курортного комплексу «Товтри» смт Сатанів відбулася V міжнародна науково-практична конференція «Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів» [59].
2010, червень — у Сатанові проведено регіональний етнографічний фестиваль-конкурс «Душа землі моєї», в якому взяли участь самодіяльні артисти з одинадцяти областей України [61].
2010, грудень — у серії «Поділля туристичне» побачила світ історико-краєзнавча розвідка Світлани Маркової «Сатанів: Історія, міфи та легенди» [62].
↑Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 200.
↑АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. К., 1894. — С. 329; Петров Микола. Сатанів XV—XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток // Хмельниччина: Дивокрай. — 2004. — № 1—2. — С. 29.
↑Жалованная грамота короля Владислава III на немецкое право Сатанову, Зиньковцам и другим подольским имениям Петра Одровонжа 23 ноября 1436 года // АЮЗР. — Ч. 8. — Т. 2. — К., 1894. — С. 331—332.
↑ абвПриходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 743.
↑ абПетров Микола. Сатанів XV—XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та історико-топографічний розвиток // Хмельниччина: Дивокрай. — 2004. — № 1—2. — С. 31.
↑Kolodziejczyk Dariusz. Podole pod panowaniem tureckim. Ejalet Kamieniecki 1672—1699. — Warszawa, 1994. — S. 135.
↑Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 18.
↑Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 201. Див. також: Походный журнал 1711 года. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 22.
↑Бородій М. К. До історії боротьби з чумою на Україні в XVIII ст. // Український історичний журнал. — 1984. — № 5. — С. 82—90.
↑Гульдман В. К. Памятники старины в Подолии (Материалы для составления археологической карты Подолии). — Каменец-Подольский, 1901. — С. 167; Григорян Вартан. История армянских колоний Украины и Польши (армяне в Подолии). — Ереван, 1980. — С. 158.
↑Київський центральний архів давніх актів. 1852—1943: Збірник документів у двох томах. — К., 2002. — Т.1: 1852—1921. — С. 133—134.
↑Słownik biograficzny teatru polskiego. 1765—1965. — Warszawa, 1973. — S. 419.
↑Социологи Санкт-Петербурга и Северо-Запада: Кто есть кто. — Санкт-Петербург: Алетейя, 2003. — С. 171.
↑Рибак І. В. Геннадій Васильович Бондаренко // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003. — С. 706.
↑Пам'ятки діячам науки та культури національних меншин України: Каталог-довідник. — К., 1998. — С. 163.
↑Сатанів // Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — С. 28.
↑Лифшиц Ю. Натурные исследования здания синагоги XVII—XIX вв. в г. Сатанове Хмельницкой области // История евреев на Украине и в Белоруссии. — Санкт-Петербург, 1994. — С. 120—127.
↑Указ Президента України № 262/93 від 15 липня 1993 року «Про присвоєння почесних звань України активним учасникам краєзнавчого руху»
↑Постанова Верховної Ради України № 321/95-ВР від 13 вересня 1995 року «Про призначення суддів Верховного Суду України» // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 31. — С. 252.
↑Знаки тоталітарного молоху, що які не увійшли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України // Культура і життя: Всеукраїнський тижневик. — 2009. — № 51/52 (18—31 грудня). — С. 38.