Походження прасл.*xlěvъ неясне: згідно з однією з версій, це слово має германську етимологію (від прагерм.*hlew, *hlaiw, пор. гот.hlaiw — «могила», «печера», «яма»), згідно з іншою — це слово питомо слов'янського походження (зокрема, порівнюють з прасл.*klětь, «кліть»)[2].
У господарстві
Основна функція хліва — захист худоби від несприятливих умов навколишнього середовища, таких як холод і опади. Для зручності обслуговування худоба зазвичай знаходиться на території ділянки поруч з іншими надвірними будівлями. У зимовий час тварини знаходяться в хліві практично постійно, влітку ж хлів на ніч може замінювати відкритий загін.
Традиційно хлів будують з деревини, у колгоспах хліви будували в основному з цегли та бетону, через високу теплопровідність даних матеріалів у зимовий час доводилося часто опалювати хлів. Приміщення обладнують стійлами, яслами, автонапувалками, дренажем для стоку гноївки. Поруч хліва на скотному дворі влаштовують місце для складування гною (гноярку).
У переносному значенні хлівом можуть називати неприбране, занедбане приміщення[1], через забруднення хліва виділеннями сільськогосподарських тварин: іноді в хлів неможливо увійти без чобіт.
