PROFILBARU.COM

	Туліо Маравілья
	Туліо Маравілья
Особисті дані
Повне ім'я	Туліо Умберту Перейра Коста
Народження	2 червня 1969 (55 років)
	Гоянія, Бразилія
Зріст	175 см
Вага	70 кг
Прізвисько	Túlio Maravilha
Громадянство	Бразилія
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Номер	7
Юнацькі клуби
1987—1988	«Гояс»
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Туліо Маравілья у Вікісховищі

Туліо Умберту Перейра Коста або просто Туліо Маравілья (порт.-браз. Túlio Humberto Pereira Costa / Túlio Maravilha; нар. 2 червня 1969, Гоянія, Бразилія) — бразильський футболіст, нападник.

Клубна кар'єра

Футбольну кар'єру розпочав у «Гоясі», у складі якого 1987 року з 22 голами став найкращим бомбардиром молодіжного чемпіонату штату. У 1988 році головний тренер «Гояса» Луїс Феліпе Сколарі перевів гравця до дорослої команди. Разом з командою тричі вигравав чемпіонат штату Гояс — Лігу Гояно у 1989, 1990, 1991 роках. У 1989 році став найкращим бомбардиром чемпіонату Бразилії, а в 1991 році — Лігу Гояно. У 1992 році на декілька місяців перейшов до тодішнього чемпіона Швейцарії «Сьйона».

Після повернення до Бразилії приєднався до «Ботафогу», де завдяки 3 голам у ворота «Америки» отримав від вболівальників прізвисько «Туліо Маравілья». Виступи за «Ботафого» — найкращий період у його кар'єрі. З командою «Фогао» виграв чемпіонат Бразилії 1995 року, двічі став найкращим бомбардиром чемпіонату в 1994 і 1995 роках, а також найкращим бомбардиром Ліги штату Ріо-де-Жанейро у вище вказані сезони. На початку 1997 року залишив «Ботафого» та перебрався до «Корінтіанса». Цей трансфер ознаменував початок постійних клубних переходів Туліо. З «Корінтіансом» виграв чемпіонат штату Сан-Паулу — Лігу Пауліста 1997 року, а потім перейшов у «Віторію» (Салвадор).

1998 рік знову провів у «Ботафого», де сформував атакувальний тандем з Бебето, з яким виграв турнір Ріо-Сан-Паулу. У 1998—1999 році виступав за «Флуміненсе» та «Віла-Нова». У 2000 році грав за «Сан-Каетано» і втретє за «Ботафого». У 2001 році грав за «Віла-Нову» та «Санта-Круз» (Ресіфі). З Віла Нова виграв чемпіонат штату Гояс — Лігу Гояно. У 2002 році вирішив здійснити свій другий трансфер до Європи, в будапештський «Уйпешт», з яким виграв Кубок Угорщини 2002 року.

Після повернення на батьківщину підсилив до «Бразильєнсе», з якою виграв Серію С чемпіонату Бразилії та вийшов до другого дивізіону. Сезон 2003 року завершив в «Атлетіку Гоянієнсі». Наступний сезон розпочинав у клубі з чемпіонату штуту «Тупі», з якого перейшов у болівійський «Хорхе Вільстерман». Після повернення до Бразилії виступав в «Анаполіні». Наступними його клубами стали «Волта-Редонда» та «Жувентуде». У футболці «Волта-Редонди» знову став найкращим бомбардиром чемпіонату штату Ріо-де-Жанейро.

Наприкінці 2005 року нетривалий період часу перебував в «Аш-Шабабі», звідки повернувся до «Волта-Редонди». У період з 2006 по 2007 рік постійно змінював клуби, виступав за «Фаст» (Манаус), «Канеденсе» та «Ітаусуенсе». У 2008 році знову грав за «Віла-Нову», де втретє став найкращим бомбардиром чемпіонату штату Гояс. У 2009 році виступав за «Ітумбіару», «Гоянію» і «Ботафого».

У 2014 році грав за клуб «Араша», де відзначився, за власними підрахунками, 1000-м голом, однак, немає жодних офіційних записів про 1000 голів, якими гравець відзначився протягом своєї кар'єри^[1]. У 2015 році став гравцем клубу «Табоан-да-Серра», який виступав у Серії А3 чемпіонату штату Сан-Паулу. Нападник зіграв за команду два матчі та відзначився одним голом із пенальті^[2].

Кар'єра в збірній

1990 року в складі молодіжної збірної Бразилії виступав на турнірі в Тулоні: бразильці посіли третє місце, а нападник відзначився 4 голами в 5 матчах^[3].

У футболці національної збірної Бразилії дебютував 17 жовтня 1990 року в нічийному (0:0) товариському поєдинку проти Чилі. У національній команді Туліо Маравілья провів 15 матчів та відзначився 13 голами, з яких 14 матчів і 10 голів були офіційними. Більшість матчів та голів Туліо в національній збірній припадає на 1995 рік. 29 червня в Ресіфі в товариському матчі відзначився 2 голами у воротах збірної Польщі під керівництвом Генрика Апостела. У липні брав участь у Кубку Америки 1995 року. Відомий тим, що зрівняв рахунок в поєдинку проти Аргентини у чвертьфіналі кубку Америки, під час якого навмисно зіграв рукою^[4]^[5]. Бразилія посіла друге місце, програвши у фіналі в серії післяматчевих пенальті Уругваю, в якому Туліо не реалізував вирішальне пенальті^[5]. Востаннє за збірну зіграв 20 грудня 1995 року в переможному (3:1) товариському матчі проти Колумбії в Манаусі на стадіоні Вівалду Ліма, у якому відзначився 2 голами^[6].

Стиль гри

	«Коли Туліо на полі, не буває такого поняття, як тривіальний гол».
— Армандо Ногейра

Грав на позиції нападника^[7] у багатьох бразильських командах, а також мав нетривалий досвід в європейських клубах, грав за «Сьйон» та «Уйпешт», продемонстрував незвичайну гольову здатність, яка дала йому змогу відзначитися багатьма голами^[8].

Особисте життя

Його син, Туліо Умберто Перейра да Коста Філью, народився в один день із батьком. Він грав тільки в дитячих командах. Намагався стати футболістом, але грав лише у дитячих командах. Покинув футбол і став блогером каналу Tulinho Oficial^[9].

Політична діяльність

У жовтні 2008 року обраний олдерменом у столиці штату Гояс, Гоянія, від Партії бразильського демократичного руху, він набрав 10 401 голос^[10].

Статистика виступів

У збірній

#	Дата	Суперник	Рахунок	Змагання	Примітки
1.	17 жовтня 1990	Чилі	0 — 0	товариський матч	62
2.	18 грудня 1991	Чехословаччина	2 — 1	товариський матч
3.	4 травня 1994	Ісландія	3 — 0	товариський матч
4.	22 лютого. 1995	Словаччина	5 — 0	товариський матч	76'
5.	29 березня 1995	Гондурас	1 — 1	товариський матч	45' (пен.)
?	27 квітня 1995	«Валенсія»	4 — 2	неофіційний товариський матч
6.	18 травня 1995	Ізраїль	2 — 1	товариський матч	39' 81
7.	29 червня 1995	Польща	2 — 1	barátságos mérkőzés	2', 56'
8.	13 липня 1995	Колумбія	3 — 0	Груповий етап Кубка Америки	74 76'
9.	7 липня 1995	Еквадор	1 — 0	Груповий етап Кубка Америки
10.	17 липня 1995	Аргентина	2 — 2 (д.ч.:4-2)	Чвертьфінал Кубка Америки	80 81'
11.	20 липня 1995	США	1 — 0	Чвертьфінал Кубка Америки	75
12.	23 липня 1995	Уругвай	1 — 1 (д.ч:3-5)	Півфінал Кубка Америки	30'
13.	8 листопада 1995	Аргентина	1 — 0	товариський матч	81
14.	20 грудня 1995	Колумбія	3 — 1	товариський матч	48', 87'

Досягнення

Клубні

Чемпіонат штату

«Гояс»

Ліга Гояно
- Чемпіон (3): 1989, 1990, 1991

«Ботафого»

Турнір Ріо-Сан-Паулу
- Чемпіон (1): 1998

«Сан-Каетано»

Серія A2 Ліги Паулісти
- Чемпіон (1): 2000

«Волта-Редонда»

Кубок Гуанабара
- Володар (1): 2005

«Ітаусу»

Третій дивізіон Ліги Гояно
- Чемпіон (1): 2006

Національні турніри

«Ботафого»

Серія A
- Чемпіон (1): 1995

«Уйпешт»

Кубок Угорщини
- Володар (1): 2001/02

«Бразильєнсе»

Серія C
- Чемпіон (1): 2002

«Хорхе Вільстерман»

Кубок Болівії
- Чемпіон (1): 2004

Міжнародні турніри

«Крузейро»

Рекопа Південної Америки
- Володар (1): 1998

Індивідуальні

Срібний м'яч (2): 1989, 1995
Найкращий бомбардир Серії А Чемпіонату Бразилії (3): 1989 (11 гол), 1994 (19 гол), 1995 (23 гол)
Найкращий бомбардир Серії B (1): 2008 (24 голи)
Найкращий бомбардир Серії C (2): 2002 (11 гол), 2007 (27 голів)
Найкращий бомбардир Ліги Каріоки (3): 1994 (14 голів), 1995 (27 голів), 2005 (12 голів)
Найкращий бомбардир Ліги Гояно (3): 1991 (18 голів), 2001 (16 голів), 2008 (14 голів)
Найкращий бомбардир Третього дивізіони Ліги Гояно (1): 2006 (7 голів)
Найкращий бомбардир Серії A2 Ліги Паулісти (1): 2000 (18 голів)
Найкращий бомбардир Другого дивізіону Ліги Бразильєнсе (1): 2009 (7 голів)

Література

Miniencyklopedia Piłka Nożna nr 11-12 2004, Historia meczów reprezentacji Brazylii 1957—2004, Oficyna wydawnicza ATUT, Wrocław 2004, ISSN 1644-8189, str. 54, 56, 60-63.