Та́чка — простий пристрій для транспортування вантажів, який використовує принцип важеля для зменшення докладеного зусилля. Складається з кузова, коліс (колеса) та руків'їв.
Слово «тачка» походить від тачати («гнати», «котити»), спорідненого зі дієсловами точити, текти, з чеськ. táčeti («крутити», «качати») і пол. taczać (так само). Можливо, спорідненим є слово «тачанка»[1][2].
Тачка винайдена в античній Греції[3]. Два списки 408—407 і 407—406 років до н. е. згадують цей пристрій.
Різні перекази приписують винайдення тачки китайському полководцю і державному діячу епохи Трицарства Чжуге Ляну.
У середньовічній Європі тачка з'явилася між 1170 і 1250 роками. Колесо цих тачок знаходилося спереду[4][5]. Можливо європейська тачка розвинулася з носилок, в яких передній носій замінений колесом.
Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису конструкції тачки пізнього Середньовіччя:
І саме в пізньому середньовіччі з'являються конструкції тачки наближені до іншого транспортного засобу гірників — вагонетки. Такими можна вважати так звані тачки-«собаки», або «угорські собаки» — найпоширеніші візки у ті часи. Ось як описує їх Г. Агрікола (1556 р.):
Місткість відкритого візка в півтора-два рази більше в порівнянні з тачкою, довжина його – близько 4 футів, ширина і висота – приблизно 2 і 1/2 фути. Відповідно до його прямокутної форми він оббивається трьома прямокутними залізними смугами і з усіх боків зміцнюється залізними прутами. До днища прикріплені дві нерухомі залізні осі, на кінцях яких з обох сторін обертаються дерев'яні диски. Останні закріплені невеликими залізними шпильками (цвяхами), що перешкоджають сходженню їх з осей. Приєднаний до днища великий тупий цвях рухається в пазу, зробленому в відкаточному настилі, утримуючи вагонетку. Відкатник тримає руками тильну частину вагонетки і штовхає її перед собою. Так як під час руху вона видає звук, що нагадує деяким чином собачий гавкіт, її називають «собакою». Таку вагонетку застосовують при відкатці з дуже довгих штолень, так як рухати її легко, а навантажувати її можна важче.
У сучасному сленгу — «тачка», «крута тачка» — «автомобіль»[6].