Сенча у Вікісховищі
Сенча́ — село в Україні, центр Сенчанської сільської громади Миргородського району Полтавської області. За статистичними даними за 2001 рік населення становить 3037 осіб.
Село Сенча знаходиться по обидва береги річки Сула. Вище за течією на відстані 2,5 км розташовано село Христанівка, нижче за течією на відстані 2 км розташовано село Лучка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
989 рік — вважається датою заснування поселення.
Згадується у Никонівському літописі під 1123 роком як містечко Синелиць[1](Синець).
За 2 км на південний схід від Сенчі, на острові (Самсонів острів), утвореному руслом річки Сула і її старицею, округле (діаметр 50 м) городище. Поселення розташоване в західній частині острова і обнесене кільцевим валом (висота 2 м) і ровом (ширина 8 м). Зі східного боку зберігся в'їзд. З півночі і північносходу до городища примикає відкрите село, що займає лісову поляну протяжністю 300 м. Пам'ятник неодноразово досліджувався археологами. Найбільші розкопки проведені А. Песковой. Культурний шар (до 1 м) містить відкладення сірок. I тис. н. е. і староруського (XII—XIII ст.) часів. Швидше за все, саме тут знаходився староруський Синець, згаданий в Списку руських (українських) міст наприкінці XIV століття.
Сформувалася як військовий та адміністративний підрозділ наприкінці 1648 року у складі Лубенського полку. Після його ліквідації за Зборівською угодою у жовтні 1649 року включена до Миргородського полку і була його адміністративною одиницею до жовтня 1658 року, коли реформою Івана Виговського повернута у склад Лубенського полку. Відтак була під юрисдикцією останнього у 1658—1782 роках. Протягом 1764—1782 років складалася з двох сотень. Ліквідована царським указом про запровадження намісництв на Лівобережній Україні. Територія сотні увійшла до Лубенського повіту Київського намісництва. Сотенним центром стало містечко Сенча
З кінця XVII століття і до початку XX століття село було відоме своїми великими ярмарками.
Село було центром Сенчанської волості Лохвицького повіту.
Земська трикомплектна школа за проектом О. Сластіона
У 1923—1931 та 1935—1962 роках Сенча була центром Сенчанського району. Район сформований у складі Лубенської округи Полтавської губернії. З 1935 року — у складі Харківської області, з 1937 року у складі Полтавської області.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років відомо щонайменше 281 померлого мешканця села[2] з 532 офіційно померлих того року. Порівняння ж результатів переписів 1927 і 1939 років зі статистичною щорічною звітністю викриває приховування ще смерті 1114 осіб:[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Село відоме своїми родовищами газу, зокрема тут знаходиться «Сенчанський газопереробний завод». В межах Сенчанської сільської ради знаходиться 98 свердловин із 114 у Лохвицькому районі. Газодобувна промисловість стала причиною екологічного лиха в Сенчі і околиці[5][6][7].
Також на території села побудований завод з виробництва цегли.
ТОВ «Сенча» має в обробітку 3 тис. га землі. Займається рослинництвом (озима пшениця, соняшник, кукурудза, соя, гречка, просо та інші, тваринництвом, утримує 5 тис. голів птиці: курей-несучок, індиків, гусей. Має елеватор, комбікормовий завод, молочний цех, хлібопекарню[8].
Село Сенча відоме в Лохвицькому районі та області своїми спортивними досягненнями в спортивному орієнтуванні (спортивний туризм), волейболі та футболі, зокрема 2011 року був створений аматорський футбольний клуб «Сенча», котрий змагається в районній лізі даного виду спорту.
Герб села Сенчі містить в собі символи трьох головних світових релігій: Хрест (в центрі) — символ Християнства, Півмісяць (ліворуч внизу) — символ Ісламу, та Зірка Давида (праворуч внизу) — символ юдаїзму.
{{cite web}}