Піддністряни у Вікісховищі
Піддністря́ни — село в Україні, у Ходорівській міській об'єднаній територіальній громаді Стрийського району Львівської області. Населення становить 686 осіб.[3]
Піддністряни раніше називали — Подністряни, Придністряни. Назви говорять самі за себе — населений пункт розташований на лівому березі р. Дністер, на дорозі з Ходорова до Нового Роздолу.
Перша письмова згадка про село датована 1497 роком[4].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[5].
1 вересня 2010 року в селі було відкрито Піддністрянський НВК (дошкільне відділення)[6].
У селі є старовинний парк, заснований шляхтичем К. Язвінським у 1830—1840 роках. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. У 1910 році пан Язвінський отруївся, а його маєтки перейшли до княгині Любомирської, котра мешкала у Кракові. З приходом радянської влади — палац був зруйнований. (Див. Парк XIX століття, а також Дуб Вепрь).
Мешканці села гідно бережуть пам'ять про полеглих героїв-земляків. Ще у 1990 році громада села відновила та освятила у центрі села символічну могилу з написом: «Героям, які полягли за Волю України».
У селі діє Народна аматорська хорова капела «Дністряни» Народного дому с. Піддністряни, з багаторічними традиціями та досвідом. Заснована у 1891 році й існує по сьогоднішній день[7].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460329, розташована у приміщенні навчально-виховного комплексу.
Перші згадки про існування церкви у селі походять з 1578 року. У 1701 році тут збудували з дозволу пана Йосифа Жевуського новий храм з смерекового дерева, названу в честь святих Костянтина і Олени. Вона стояла на дубових підвалинах, мала три покриті гонтом верхи. У 1891 році, при пароху Іванові Боднару, закінчили будівництво існуючої дерев'яної церкви з дев'ятьма верхами. Будував її майстер, якого привіз пан Язвінський. Пан також оплатив шосту частину коштів на будівництво церкви. Ще він привіз маляра (в селі кажуть, що з Німеччини), який розмалював церкву всередині, адже у 1892 році цісар подарував місцевому церковному комітетові 100 золотих ринських для оздоблення інтер'єру церкви[10].
Від 1932 року парафію у Піддністрянах обслуговував до 1964 року о. Євген Тарнавський — племінник командувача армії УГА у 1919 році генерала Мирона Тарнавського. До 1939 року патронесою церкви була Тереза, княгиня Любомирська з Кракова. 17 червня 1990 року на сході села парафіяни одноголосно постановили вийти з підпорядкування Московському патріархатові. З того часу провели ремонт церкви, збудували новий парафіяльний будинок і муровану дзвіницю. Церква у користуванні громади ПЦУ.
Розташована біля центру Піддністрян, недалеко дороги, над яром. Велика, хрещата в плані будівля, у якій прямокутні вівтар та бабинець прилягають до нави відповідно зі сходу та заходу, а вкорочені прямокутні бокові рамена — з півночі та півдня. До вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Широке піддашшя на випустах вінців зрубів оточує церкву. При західній стіні бабинця та північній стіні нави його розривають широкі двосхилі дашки над входами. Стіни підопасання переважно з відкритих брусів зрубу, надопасання — кожуховані гонтами. Середхрестя нави на високому четверику завершує світловий восьмерик, вкритий шоломовою банею, яка переходить в ліхтар увінчаний маківкою[11].
На схилах бані будівничий поставив чотири менші ліхтарі з маківками, а гребені дахів бокових рамен, вівтаря та бабинця підкреслив вищими ліхтарями. Микола Жарких, завідувач відділу Інституту пам'ятникознавства у Києві вважає, що побудова декоративних маківок на зімкненому склепінні була улюбленим прийомом московсько-суздальських архітекторів XVII—XVIII століть, а в Україні його відлуння можна знайти хіба лиш десь у Путивлі (Сумська область). На північ від церкви збереглася дерев'яна каплиця, завершена маківкою з ліхтарем на маленькій бані на восьмерику. Прикрашена декоративними елементами, профільованими дерев'яними стовпами, фарбована контрастними кольорами[12].