Село розташоване в південно-східній частині громади. Відстань до Бобровиці автомобільними шляхами — 8 км, до залізничної станції — 11 км, до обласного центру — 113 км.
У старостинський округ (до 2017 — сільській раді) входять також села Молодіжне, Плуг та Майнівка (колишні володіння поміщиці О. Майнової). Село Тарасівка вже зникло з лиця землі.
Назва
Як гадають місцеві краєзнавці, село виникло на березі озера, яке знаходилося між хуторами Приточилівка і Плуг. Того озера вже нема, а назва села залишилася.
Історія
На території села є могила Козак (ІІ-І ст. до н. е.).
Попри те, що в радянські часи село вважалося «досить молодим», Озеряни згадуються з кінця 17 ст. Згідно з Генеральним слідством Переяславського полку 1730 року село Озеряне, за свідченням старожилів, здавна належало до города Басанѣ. 17 січня 1689 року за універсалом гетьмана Івана Мазепидва сельца Щасновку и Озеране було передано басанському сотнику Карпу Ясковичу (Ющенку). 2 грудня 1715 року за універсалом гетьмана Івана Скоропадського село Озеряне перейшло військовому товаришу й майбутньому переяславському полковнику Василю Танському. 14 серпня 1749 року Озерани були віддані полковником у володіння Захарію Забілі, який деякий час після цього вважався власником села.[3][4]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Бобровицької міської громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бобровицького району, увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області[7].
Життя громади
У селі побудовано сучасну школу, оснащену новітніми навчальними технічними засобами. У 2009 Тетяна Сосновська передала школі близько 150 виробів відомих в Україні та за кордоном українських народних майстрів для створення шкільного музею традиційної української народної іграшки.
Борисенко Валентин Назарович (1929—1990) — український скульптор; професор та ректор Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва і Київського художнього інституту.
Андрій (Сухенко) (1900—1973) — єпископ Чернігівський Українського екзархату РПЦ, жертва комуністичних репресій.