Відстань до районного центру автомобільними шляхами — 14,5 км, до обласного центру — 113 км. Населення — 225 осіб (2019), дітей — 42, пенсіонерів — 52.[1]
За переказами, козаки, що оселилися в Рудьківці у XV ст., належали до сухинського товариства. Звідси, можливо, й походить назва Сухиня[2].
Польська люстрація Остерського староства 1628 р. згадує село Suchinia, 1636 р. — Suchiny.[3][4]
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується хуторъ Сухиня на річці Бобровиці. У ньому були 4 селянські двори (Леско Костюченко з трьома волами, Демянко Коновал із волом і конем, Івашко Θедоров сын Бурак із волом, Івашко Колесник із волом) та 1 двір бобыльской (Гаврилко Мелник).[5]
Згідно з Генеральним слідством Київського полку, у 1726—1729 роках у селі було принаймні 3 двори. Село Сухинка належало до Бобровицької сотні, за давніх літ було під владою полковника київського. Полковник Костянтин Солонина дав село у володіння своєму онукові Івану Васильовичу Забілі (за універсалом гетьмана Скоропадського), товаришеві бунчуковому. Він же зі згоди свого швагра Ніжинського попа Максима Почеки продав ченцям Києво-Печерським, які ним володіли. Млин і винницю було куплено за власний кошт ченців, однак вони не мали на них документів[6]. Там же вказано, що «въ селѣ Макаровцѣ и Сухинцѣ» 52 двора були маєтностями Києво-Печерської Лаври, але документи на право володіння були відсутні.
1781 року в деревнѣ Сухиняхъ було 9 хат козаків виборних, 12 хат підпомічників та 27 хат посполитих і козацьких підсусідків.[7] За даними ревізії 1782 року 50 чоловіків та 54 жінки в деревнѣ Сухинкѣ належали до вѣдомства Макаровскаго Києво-Печерської Лаври[8]. 1787 року тут жило 163 дорослих чоловіка — різного звання казенні люди (лаврські), козаки та люди власника генерал-поручика Дарагана[9].
За даними 1859 року населення села становило 400 осіб на 43 двори.[10] Серед них — 190 чоловік та 210 жінок. Сухинька (Сухиня, Сухинь) — деревня казачья, казенная, владѣльческая, при безъименномъ болотѣ.
За переписом 1897 року в д. Сухинька Козелецького повіту Чернігівської губернії мешкало 587 людей, серед них — 293 чоловіка та 294 жінки. Усі назвали себе православними[11].
1900 року було майже закінчене будівництво школи грамоти (єпархіального відомства), розпочалися заняття. На момент відкриття школи в селі на кожних 6-7 дворів був один грамотний.[12]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Бобровицької міської громади[14].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бобровицького району, увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області[15].
Постаті
Колесник Віталій Павлович (1975—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.