За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 266 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — надвірного радника Семена Сулими, полковника Андрея і ад'ютанта Олександра Іваненків.[3]
У 1930 році в селі Комарівка (разом з х. Безбородковим і Казенним) проживало 1533 чол.
Загальна кількість померлих під час Голодомору, занесених до сільрадівської книги запису актів про смерть — 264 особи. З них у 1932 році 61 чол. і в 1933 році — 203 чол.[4]
У лютому 1960 року сільські ради Городища, Комарівки і Хоцьок Переяслав Хмельницького району були об'єднані в одну — Хоцьківську сільраду.
У квітні 1972 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №191 «Про зміни в адміністративнотериторіальному поділі деяких районів області» села Борок і Комарівка Хоцьківської сільради Переяслав-Хмельницького району були виключені з облікових даних «у зв’язку з переселенням жителів». Дані села були затоплені Канівським водосховищем. Частина жителів Комарівки переселилася до Черкаської області, а частина — до села Хоцьки.[5]
Посилання
↑Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769. Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 62.
↑Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 101
↑Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 253