17 з батьківського дозволу, 18 для служби за контрактом. Максимальний вік для зарахування на в/службу 35 для армії,[1] 28 — для Корпусу морської піхоти, 34 — для ВМС, 27 — для ВПС[2] та 27 для Берегової охорони.[3]
Посадові особи цих федеральних установ, класифікуються, як некомбатанти, але носять уніформу військово-морського флоту зі знаками розрізнення своїх відомств і мають звання еквівалентні званням морських офіцерів.
Відповідно до діючого законодавства країни, ще з часів Холодної війни, Президент США та міністр оборони США утворюють так зване воєнне командування нацією (англ.National Command Authority), якому поряд з Конгресом США надається право прийняття найважливіших рішень у воєнній сфері, у першу чергу цей тандем має право на прийняття рішення стосовно застосування ядерної зброї у надзвичайних ситуаціях.
Міністр оборони США є головним радником президента з питань оборонної політики, відповідає за формулювання політики по загальних питаннях оборони і по всіх інших питаннях, що мають безпосереднє відношення до міністерства оборони, а також за реалізацію прийнятої політики. Міністр оборони здійснює безпосереднє керівництво міністерством оборони і збройними силами. Міністр оборони є членом Ради національної безпеки.
Механізм застосування Збройних сил США регулюється законодавчими актами, які надають певні повноваження Президентові, Конгресу та Міністерству оборони США відповідно. Згідно з цим законодавством Верховний Головнокомандувач ЗС США, яким є Президент країни, має право на оголошення в країні режиму надзвичайного стану, проведення часткової мобілізації, віддання наказів про участь військових формувань у бойових діях, а також у критичному випадку колегіально з міністром оборони право на застосування ядерної зброї.
Конгрес США є основним органом цивільного контролю над діяльністю Збройних сил, він затверджує воєнну доктрину держави та плани реформування збройних сил, а також затверджує закон США про військовий бюджет. Конгрес залишає за собою право оголошувати війну у державі, але цей привілей фактично залишається у прерогативі президентської влади.
Президент особисто вирішує більшість питань з підготовки країни та її збройних сил до війни і їх застосування, включаючи участь у небойових операціях (миротворчі операції, операції по боротьбі з тероризмом, припинення громадського безладу, боротьба з наркобізнесом, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій). Президент періодично надає на затвердження Конгресу США важливий документ, який формує стратегію воєнної політики країни та визначає основні пріоритети діяльності влади у зазначеній сфері: «Стратегія національний безпеки США». Після затвердження даного документу, Конгрес визначає законодавчу та фінансову базу ресурсів, які будуть закладені під дану стратегічну програму.
Керівництво армією, повітряними та військово-морськими силами здійснюється відповідними міністерствами видів ЗС у складі Міністерства оборони США.
Поділ ЗС США
За ступенем бойової готовності ЗС США поділяються на регулярні та резервні компоненти. Кожний вид ЗС складається із регулярних військ та організованого резерву (в армії та військово-повітряних силах — це Національна гвардія та Резерв відповідного виду ЗС, у військово-морських силах — тільки резерв флоту та морської піхоти).
Збройні сили США складаються з п'яти видів Збройних сил: Армії, Військово-морських сил, Військово-повітряних сил, Корпусу морської піхоти та Берегової Охорони. Перші чотири види підпорядковуються Міністерству оборони, а Берегова охорона — Міністерству національної безпеки (в воєнний час — Міністерству оборони).
В оперативному відношенні Збройні сили США поділяються на Об'єднані Командування Збройних сил, які являють собою об'єднання декількох видів Збройних сил, призначених для виконання завдань в певному регіоні земної кулі. Налічується 10 бойових командувань:
З часів свого заснування, Збройні сили завжди грали рішучу роль в історії Сполучених Штатів. Незважаючи на активну участь військових у багатьох війнах, збройних конфліктах та інцидентах, та в цілому у створенні сучасних США, як могутньої держави, до початку Другої світової війни, суспільство та уряд Штатів були категорично проти утримання регулярних збройних сил у мирний час. Військові формування створювалися лише на період війн та конфліктів, а після їх завершення негайно розформовувалися. Але наслідки світової війни та початок холодної війни з Радянським Союзом примусили американців змінити цей принцип.
Й з кінця 40-х років 20 століття Збройні сили США утримувалися у великій кількості, а бюджет був найбільшим у світі ($583 мільярда в 2008)[7].
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 10 серпня 2009. Процитовано 9 листопада 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)