Довгий Станіслав Олексійович

Довгий Станіслав Олексійович
Народився	23 липня 1954(1954-07-23) (70 років) Устинівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	політик, бізнесмен
Alma mater	механіко-математичний факультет Київського національного університету
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Заклад	Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору і Інститут гідромеханіки НАН України
Членство	НАНУ, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія	Політична партія «Наша Україна»
Батько	Довгий Олексій Прокопович
Діти	Довгий Олесь Станіславович
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Медіафайли у Вікісховищі

Станіслав Олексійович До́вгий (нар. 23 липня 1954, с. Ганно-Требинівка, Устинівський район, Кіровоградська область) — український науковець, фахівець у галузі обчислювальної математики та геодинаміки довкілля, підприємець, громадський, державний і політичний діяч. Кандидат технічних наук (1985), доктор фізико-математичних наук (1996), професор (1997), академік НАН України (2018), академік НАПН України (1999). Міністр у справах науки і технологій України (1998-1999). Народний депутат України IV, V і VI скликань. Виконувач обов'язків члена Президії НАН України (від 1998), президент Малої академії наук (від 2000), Заслужений діяч науки і техніки України (2001), почесний директор інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України. Син поета Олеся Довгого, брат політичного діяча і промисловця Тараса Довгого, батько політика Олеся Довгого.

Життєпис

Станіслав Довгий навчався у Березнянській середній школі Менського району Чернігівської області та Київській середній школі № 6. Протягом 1971—1976  навчався у Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, факультет кібернетики, механіко-математичний факультет. Паралельно з навчанням у 1971—1972 працював лаборантом, викладачем фізики в Київській середній школі № 6, згодом, від 1972 до 1974 — лаборантом, інженером Інституту автоматики Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР, м. Київ.

Закінчивши університет, у 1976—1991 працює в Інституті гідромеханіки НАНУ на посадах: інженер, старший інженер, молодший науковий працівник, завідувач групи, науковий працівник, старший науковий працівник, провідний науковий працівник, завідувач відділу. У 1985 році в тому ж інституті закінчив аспірантуру.^[4]

На початку 1980-х створив одну з перших комерційних компаній в Україні з розробки вітчизняного програмного забезпечення — Державне науково-виробниче підприємство «Топаз-інформ», де працював генеральним директором у 1991—1997.^[5]

Від 1986 до 1996& бере участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Розроблена С. Довгим нестаціонарна нелінійна модель вихорових течій лягла в основу комплексного підходу до проблеми вивчення міграцій радіоактивних забруднень в атмосфері та гідросфері. В 1990—1994 він Генеральний конструктор організаційно-технічної системи «Інформ-Чорнобиль» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка об'єднала бази даних понад 80 організацій різних відомств і стала головною в Україні. В 1991—1996 — Національний координатор проекту Європейської Комісії JSP-2 — «Створення загальноєвропейської системи підтримки прийняття рішень на випадок аварії на ядерних об'єктах з врахуванням досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи».

Від 1997 по 1998 очолює Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України. В 1998 цим інститутом і Мічиганським Інститутом досліджень навколишнього середовища (ERIM) засновано Український центр менеджменту землі і ресурсів (УЦМЗР).

В 1998—2002 Станіслав Довгий на державній службі: від 1998 до 1999 — Міністр у справах науки і технологій України, Член Кабінету Міністрів України; від 1999 — державний службовець I рангу^[6]; від 1999 до 2000 — голова Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності; від 2000 до 2001 — голова правління відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», від 2001 до 2002 — голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

Від 2001 працює в Інституті телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України — директор-організатор, директор, почесний директор.

Батьки: Довгий Олексій Прокопович (8.08.1929-7.10.2017) — український поет, перекладач, пісняр, художній керівник Народного хору «Родень», Заслужений діяч мистецтв України; Довга Марія Іванівна (17.04.1929) — педагог, Заслужений працівник освіти України, викладач української мови та літератури.

Має трьох дітей: Довгий Олесь Станіславович (1.11.1980) — політик, Народний депутат України 8, 9-го скликань; Гуляєва Оксана Станіславівна (19.12.1984) — психолог, підприємець; Довгий Станіслав Станіславович (18.12.2007) — школяр.

Наукова і педагогічна діяльність

Наукові інтереси Станіслава Довгого включають обчислювальну математику, математичне моделювання, обчислювальний та фізичний експеримент, геодинаміку навколишнього середовища, аерогідромеханіку, геофізику, екологію, інформаційно-комунікаційні технології. Він є автором понад 300 наукових праць, в тому числі 38 патентів та авторських свідоцтв, 42 монографій, підручників та енциклопедичних видань (самостійно та у співавторстві).

Наукову діяльність Станіслав Довгий поєднував із викладацькою роботою. Від 1979 до 1983 він викладає «Математичний аналіз», «Теорію ймовірності», «Основи математичної фізики», працюючи на посаді доцента кафедри вищої математики в Інституті залізничного транспорту; від 1989 до 1995& — «Обчислювальну аеродинаміку», «Сингулярні інтегральні рівняння» на посаді професора кафедри обчислювальних методів в математиці Факультету кібернетики nbsp;— Київського державного університету імені Тараса Шевченка; у 1995—1998 і 1999—2000 — «Аеродинаміку літальних апаратів», «Обчислювальні методи в аеродинаміці», «Основи нелінійної аеродинаміки» на посаді професора кафедри Аеродинаміки літальних апаратів у Національному авіаційному університеті.

В 1996 в Інституті гідромеханіки НАНУ захищає докторську дисертацію «Нестаціонарна нелінійна гідроаеродинаміка крил, що коливаються в обмежених потоках» і здобуває звання доктора фізико-математичних наук.^[7]

Від 1997 — він професор, член-кореспондент Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка навколишнього середовища), від 1999 — член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (Відділення педагогіки та психології вищої школи).

Від 2000 по 2005 Станіслав Довгий завідує кафедрою наукових аналітичних і екологічних приладів і систем Приладобудівного факультету в «Київській політехніці» де викладає «Математичне моделювання в екології» та «Інформаційні системи».^[8];

Від 2010 — він академік Національної академії педагогічних наук України (Відділення загальної середньої освіти), від 2013 — академік Європейської академії наук, мистецтв і літератури.

2016—2019 бере участь у розробці підручника з фізики для закладів загальної середньої освіти для 7-11 класів — авторський колектив: Бар'яхтар В. Г. , Довгий С. О. , Божинова Ф. Я. , Кірюхіна О. О. , за ред. В. Бар'яхтара та С. Довгого, Видавництво «Ранок», Харків). Підручник проходить апробацію в Малій академії наук України.

Від 2018 — він академік Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка геологічного середовища).^[9]

Станіслав Довгий виховав 30 кандидатів і докторів наук, створив наукову школу з нелінійної нестаціонарної динаміки, що поєднує аналітичні, обчислювальні та експериментальні методи^[4]

Основні праці:

• Вихревые движения жидкости в атмосфере и водных потоках. 1996;
• Інформатизація аерокосмічного землезнавства. 2001 (співавтор);
• Метод сингулярних інтегральних рівнянь. Теорія за- стосування. 2004 (співавтор).

Громадська і політична діяльність

Від 1998 Станіслав Довгий — член Президії, в.о. члена Президії Національної академії наук України; в 1998—2001 — член Президії Вищої атестаційної комісії України; в 1999—2002 — голова Ради з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій при Президентові України.

2002—2006 — Народний депутат України IV скликання, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, Секретар Спеціальної комісії ВР України з питань майбутнього, співголова групи «Воля народу» (січень — березень 2005), співголова фракції ПППУ (з березня 2005);

Від 2004 до 2007 — він віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців України; від 2004 до 2015 — член Міжвідомчої комісії з науково-технологічної безпеки України при Раді національної безпеки і оборони України; від 2005 до 2007 — віце-президент Федерації роботодавців України;

2006—2007 — Народний депутат України V скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи, голова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Таїландом.

2007—2012 — Народний депутат України VI скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, співголова депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією, заступник голови депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Німеччиною та Францією.

Поточні громадські обов'язки (станом на серпень 2023)

• Президент Малої академії наук України, Центру ЮНЕСКО з наукової освіти (з 2000);
• член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2005);
• головний редактор і член редколегій ряду наукових періодичних видань (з 2005);
• голова Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями: «Математичне моделювання» та «Інформаційно-комунікаційні технології», член Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «Математичне моделювання» та «Інформаційні технології» (з 2008);
• член Президії Європейської Академії наук, мистецтв і літератури (з 2013);
• Почесний консул Чорногорії в Україні (з 2013);
• член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 2013);
• член Ради, голова Менського відділення Чернігівського земляцтва.^[10]

Відзнаки

• Заслужений діяч науки і техніки України (2001).^[11]
• лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки — за цикл наукових праць «Розв'язання проблем раціонального природокористування методами аерокосмічного зондування Землі та моделювання геодинамічних процесів» (2005, в складі колективу, керівник проекту).
• лауреат Державної премії України в галузі освіти за цикл робіт "Всеукраїнський освітній Інтернет-портал «Острів знань» (2012, в складі колективу, керівник проекту);
• кавалер Ордена «За заслуги» I ст. (27 червня 2012)^[12], II ст. (23 жовтня 2009)^[13], III ст. (12 серпня 2004)^[14];
• лауреат Державної премії України в галузі освіти — за розробку науково-освітнього порталу «Тарас Шевченко» (2017, керівник колективу у 2010—2014).
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2019);
• Почесна грамота Верховної Ради України;
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16 травня 2002);
• Відомчі відзнаки і нагороди Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства оборони України, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, Української православної церкви, Православної церкви України та ряду міжнародних організацій і установ;
• Міжнародна літературна премія ім. М. В. Гоголя — за внесок у популяризацію шевченківської спадщини в Україні та за кордоном (2015)^[15];
• Премія ім. М. О. Лукаша — за популяризацію української культури в Україні та за її межами;
• Премія НАН України імені В. С. Михалевича за цикл робіт «Аналіз деяких класів багатокомпонентних розподілених систем» (2008);^[16]
• Премія НАН України імені А. О. Дородніцина — за цикл робіт «Методи, алгоритми, інформаційні технології комплексного аналізу складних об'єктів» (Премії НАН України імені видатних учених України — лауреати 2013)^[17]
• Премія НАН України імені О. К. Антонова — за серію праць «Теоретичне та науково-практичне забезпечення покращення аеродинамічних характеристик крил і літальних апаратів при створенні перспективної авіаційної техніки» (2019)^[18]
• Малій планеті № 12189 Сонячної системи присвоєно ім'я «Довгий».

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
4. Президент Малої академії наук України Станіслав Довгий став Почесним доктором НТУУ «КПІ». КПІ ім. Ігоря Сікорського. 6 жовтня 2014. Процитовано 18 серпня 2023.
5. Довгий Станіслав Олексійович. НАН України. Процитовано 2023=-8-18.
6. Указ Президента України № 905/99 від 21 липня 1999 року «Про присвоєння рангу державного службовця»
7. Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 18 серпня 2023.
8. Історичні відомості. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 12 грудня 2014.
9. До складу Національної академії наук України обрано нових членів. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
10. Рада. Товариство «Чернігівське земляцтво». Процитовано 18 серпня 2023.
11. Про відзначення державними нагородами України, Указ Президеднта Україїни від 17.02.2001 № 99/2001. Процитовано 18 серпня 2023.
12. Указ Президента України № 417/2012 від 27 червня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України». Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 28 червня 2012.
13. Указ Президента України № 864/2009 від 23 жовтня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 28 червня 2012.
14. Указ Президента України № 883/2004 від 12 серпня 2004 року «Про нагородження С. Довгого орденом „За заслуги“»
15. Сергій Дзюба (2 квітня 2015). Лауреати міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2015 рік. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2015.
16. Постанова Президії НАН України Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2008 р. // Вісник НАН України. — № 6, 2009. — С. 14.
17. [[Президія Національної академії наук України]]. Постанова від 12.02.2014 року № 27 «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2013 р.» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 серпня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
18. Президія Національної академії наук України. Постанова від 12.02.2020 No.47 «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2019 р.» (PDF). Донецький фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна НАН України. 12.02.2020. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 13.06.2021.

Посилання

• Довгий Станіслав Олексійович / О. М. Трофимчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-20437. – Останнє поновлення : 2019.
• Сайт ВРУ
• Довідник «Хто є хто в Україні». — Видавництво «К. І. С.» [Архівовано 21 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Довгий Станіслав Олексійович. НАН України. Процитовано 18 серпня 2023.
• Станіслав Довгий: фото, біографія, досьє. Ліга. Процитовано 18 серпня 2023.

Література

1. Тетяна Череп-Пероганич. У дітях — наш завтрашній день // Освіта і суспільство. — № 2024'6 (75). — С. 12-14.
2. Станіслав Олексійович Довгий. Літопис. // НАН України, МОН України, НЦ «МАНУ», Інститут прикладних систем управління. Київ, 2024. 72 сторінки.