На початку XVII століття ногайці кочували в степах нинішнього західного Казахстану на берегах річки Емба, але були змушені під натиском калмицької навали Хо-Урлюка перекочувати до Волги у 1628 році, у 1715 році на Кубань, а у 1728 орда перекочувала на територію майбутнього Джамбуйлука під захист кримських ханів.
Протягом усього XVIII століття Джамбуйлук був васальною землею Кримського ханства. Територія управлялася сераскиром — кримським намісником. Орда щорічно відсилала депутата на святкування курбан-байраму до Бахчисараю, а під час воєн виставляла у похід до 3 тисячі кіннотників.[3]