Дарфурська експедиція

Англо-єгипетська кампанія в Дарфурі 1916 року
Перша світова війна
Мапа Дарфуру у 1914
Дата 16 березня – 6 листопада 1916 (7 місяців та 3 тижні) Місце Дарфур, сучасний Судан Результат Англо-єгипетська перемога Територіальні зміни Дарфур стає провінцією Судану
Сторони
Британська імперія Султанат Єгипет	Султанат Дарфур  Османська імперія
Командувачі
Реджинальд Вінгейт Філіпп Келлі	Алі Дінар † Рамадан Алі
Сили
2000 (всіх рангів)	4000–6000 стрільців невідоме число допоміжних військ, озброєних списами
Втрати
5 убито 23 поранено	231+ убито 1096+ поранено.[1]

Англо-єгипетська кампанія в Дарфурі 1916 року — військова операція Британської імперії і Султанату Єгипту, що являла собою превентивне вторгнення в Султанат Дарфур.

Султан Дарфура Алі Дінар був визнаний англійцями правителем васальної держави після їхньої перемоги у війні з махдістами, однак після початку Першої світової війни він перестав виявляти лояльність, відмовившись від традиційної сплати данини британській адміністрації у Судані, а у 1915 році, оголосивши про свою вірність Османській імперії, вступив з ними у контакт через сенуситів. У той час населення Дарфура становило майже 1 000 000 осіб і контролювалось так званою «армією рабів», котра налічувала майже 10 000 осіб^[3]. Внутрішня політика Дінара викликала хвилювання серед арабської частини населення, котра в цілому була налаштована проти нього, або, як у разі племені різейгат^[en] з південно-західного Дарфура, ставлення якого було «відкрито ворожим»^[4]. До грудня справи погіршилися до такого стану, що невеликий підрозділ єгипетського верблюдячого корпусу був направлений для захисту торгівлі у Нахуді^[ru] і метою попередження передбачуваного наступу Дінара проти племені різейгат. Крім цього Дінар протистояв розгортанню загону верблюдячого корпусу, переводячи свої особисті війська — сорок кавалеристів і дев'яносто піхотинців — для посилення Джебель-ель-Хелли. Однак до тої пори англійці вважали, що він готується до вторгнення в Судан^[4][5]. У відповідь на це сирдар^[en] (британський командувач англо-єгипетськими військами) Реджинальд Вінгейт організував збір військ чисельністю майже 2000 людей; під командуванням підполковника Філіпа Джеймса Ванделера Келлі^[en] ці сили вступили на територію Дарфура у березні 1916 року і завдали армії Алі Дінара рішучої поразки у битві при Берингії, у травні захопивши столицю Дарфура Ель-Фашир. Алі Дінар до того моменту вже ховався у горах, і його спроби домовитися про капітуляцію були врешті-решт зірвані англійцями. Коли його місцезнахождення стало відоме, туди було направлено невеликий військовий загін, і у підсумку султан був убитий в бою в листопаді 1916 року. Згодом Дарфур був повністю приєднаний до керівника британською адміністрацією англо-єгипетського Судану й лишився у складі Судану після отримання цією країною незалежності.

Примітки

1. Це зареєстровані втрати; істинне число вбитих і поранених може бути більшим.
2. Daly, p.107
3. 1903 року в армії Дарфура налічувалось 1700 кавалерії і 6000 піхоти, які були розбиті на дивізії, але у звіті, підготовленому незадовго до експедиції, стверджувалось, що чисельність скоротилась до 5000 осіб^[2].

4. You must specify issue=, startpage=, and date= when using {{London Gazette}}. Available parameters: Шаблон:London Gazette/doc/parameterlist

5. Daly, p.111

Література

• Daly, Martin William. Darfur's Sorrow: The Forgotten History of a Humanitarian Disaster : [англ.]. — Cambridge : Cambridge University Press, 2010. — ISBN 978-1-139-78849-6.

Посилання

• Стаття про кампанію [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]