Гудзо́нова зато́ка (англ.Hudson Bay, фр.baie d'Hudsonінук.ᑲᖏᖅᓱᐊᓗᒃ ᐃᓗᐊ ᐐᓂᐹᒄ) — природний величезний та відносно мілководний резервуар води у північно-східній Канаді.
Площа поверхні затоки складає 819 000 км² або 1 240 000 км² (якщо до складу Гудзонової затоки включають Гудзонову протоку та затоки Джеймс, Фокс і Унгава)[8]. Водозбірний басейн затоки дуже великий, близько 3 861 400 км²[9], і охоплює південно-східну частину Нунавута і Саскачевана, більшу частину Манітоби, Онтаріо, Квебеку і навіть невелику частину американських штатів Північна Дакота, Південна Дакота, Міннесота і Монтана.
Геологія
Затока розташована поблизу центру гравітаційної аномалії, яка була детально відображена на картах, отриманих за допомогою апарату GRACE.
Акваторія виникла в результаті затоплення низин водами гігантського льодовикового озера під час кліматичного катаклізму близько 6200 р. до н. е. Точна дата дискусійна, проте можна з упевненістю сказати, що море утворилося за деякий час до велетенського скандинавського зсуву Стурегга[10].
У південно-східній частині імовірно знаходиться ударний метеоритний кратер діаметром 443 км
[11].
Гіпотетична східна кромка цього кратеру - майже ідеальної форми дуга Настапока, а центр має знаходитися у районі архіпелагу Белчер.
Західне узбережжя низинне і рівне на північ аж до Арвіату, далі стаючи все більш порізаним і скелястим; найглибше вдаються в сушу затоки Честерфілд та Ранкін[12].
Морське дно в районі затоки зазнає ізостатичне підняття, здіймаючись зі швидкістю приблизно 60 см на 100 років і все більше оголюючись[12].
Історія
Затоку названо на честь британського дослідника Генрі Гудзона (англ.Henry Hudson), який в 1610 досліджував її узбережжя на шхуні «Діскавері» (англ.Discovery), екіпаж якого вчинив бунт 12 липня 1611 після довгої зими на кризі, що захопила корабель.
У роках 1668-1669 корабель «Нонсач» (англ.Nonsuch) повернувся з Англії в Гудзонову затоку: саме тоді й почалася жвава торгівля хутром факторією, яка згодом переросла у Компанію Гудзонової затоки.
У Гудзоновій затоці багато островів, які переважно розташовані біля східного узбережжя. Всі острова Гудзонової затоки, як і острови в затоці Джеймс, є частиною території Нунавут, хоча права на деякі з них оскаржуються народом крі.
Акваторія затоки утворює окремий екорегіон Гудзоновий комплекс арктичної зоогеографічної провінції[16]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[17].
Серед риб, що мешкають у затоці, можна назвати полярну камбалу, тріску, палтуса та лосося, мігруючого в озера і річки на нерест. Кільчасті нерпи, бородаті тюлені та гренландські лисуни населяють райони, де є ділянки чистої води. Моржі, дельфіни і косатки живуть в північній частині затоки, а білі ведмеді мігрують взимку з півночі, щоб полювати на тюленів на льоду.
↑Day, Trevor; Garratt, Richard (2006). Oceans. Infobase Publishing. с. 21. ISBN978-0-8160-5327-8. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 26 листопада 2010.
Курсивом зазначено акваторії Світового океану, що за своїми гідрологічними характеристиками відповідають визначенню море, але історично носять іншу назву. * — у сучасній географії термін не використовується. За іншими класифікаціями належить ¹ до Атлантичного океану. ² до Індійського океану. ³ до Тихого океану.
.svg){kind=small}
