Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Гикало Микола Федорович

Микола Федорович Гикало
Микола Федорович Гикало
Микола Федорович Гикало
Перший секретар ЦК Компартії Білоруської РСР
23 січня 1932 — 18 березня 1937
ПопередникКостянтин Гей
НаступникВасиль Шарангович
Перший секретар ЦК Компартії Азербайджанської РСР
5 серпня 1929 — 1930
ПопередникЛевон Мірзоян
НаступникВолодимир Полонський
Перший секретар ЦК Компартії Узбецької РСР
1929
ПопередникКупріян Кіркіж
НаступникІсаак Зеленський

Народився8 (20) березня 1897
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер25 квітня 1938(1938-04-25) (41 рік)
Москва, СРСР
ПохованийРозстрільний полігон «Комунарка»
Відомий якполітик
Громадянство Російська імперія →  РРФСР → СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Політична партіяВКП(б) (з 1917)
Нагороди
Орден Леніна — 1935Орден Червоного Прапора  — 1919
Георгіївський хрест 4 ступеня
Георгіївський хрест 4 ступеня

Микола Федорович Гика́ло (8 (20) березня 1897, Одеса, Херсонська губернія — 25 квітня 1938(1938-04-25), Москва) — радянський державний та партійний діяч. Член Центральної Ревізійної комісії ВКП(б) (липень 1930 — січень 1934). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (лютий 1934 — жовтень 1937). Член Бюро ЦК КП(б) Білорусі (січень 1932 — березень 1937). Член ЦК КП(б)У (лютий 1937 — січень 1938). Член Політбюро ЦК КП(б)У (лютий 1937 — січень 1938). Організатор і жертва Сталінського терору.

Біографія

Народився 8 (20) березня 1897(18970320) року в селянській родині в Одесі, тепер Одеська область, Україна. У 1909 році закінчив двокласну школу в місті Грозному. У 1910—1911 роках — учень Грозненського Пушкінського міського училища.

У 1915 році закінчив Тифліську військово-фельдшерську школу. Учасник Першої світової війни, нагороджений георгіївським хрестом. У січні 1915 — червні 1917 року — медичний фельдшер 329-го військово-польового госпіталю 19-го стрілецького Туркестанського полку в містах Грозному та Владикавказі.

Член РСДРП(б) з липня 1917 року.

У липні 1917 — лютому 1918 року — партійний робітник комітету РСДРП(б), червоногвардієць, у березні 1918 — лютому 1919 року — голова Грозненського міського комітету РКП(б), голова Грозненської Ради депутатів, командувач Червоної гвардії у Грозному. У лютому 1919 — березні 1920 року — командувач червоними партизанськими загонами в Чечні, Дагестані та Інгушетії.

У квітні — вересні 1920 року — заступник голови Горського обласного виконавчого комітету, військовий комісар Терської області і Дагестану в місті Владикавказі. У жовтні 1920 — вересні 1921 року — командувач Перської Червоної армії у місті Решт, Персія-Іран.

У жовтні 1921 — грудні 1922 року — відповідальний секретар Горського обласного комітету РКП(б) у місті Владикавказі.

У січні 1923—1925 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу, секретар Південно-Східного бюро ЦК ВКП(б) у місті Ростові-на-Дону. У 1925 — лютому 1926 року — секретар та 2-й секретар Північно-Кавказького крайового комітету ВКП(б) у місті Ростові-на-Дону.

У лютому 1926 — вересні 1927 року — слухач курсів марксизму-ленінізму при Комуністичній академії у Москві.

У вересні 1927 — березні 1929 року — завідувач організаційно-розподільного відділу, член Середньоазійського бюро ЦК ВКП(б) у місті Ташкенті.

У березні — 20 червня 1929 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Узбекистану.

5 серпня 1929 — серпень 1930 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Азербайджану.

У серпні — грудні 1930 року — заступник завідувача організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б) у Москві. У грудні 1930 — лютому 1931 року — завідувач організаційного відділу Московського міського комітету ВКП(б).

У лютому 1931 — січні 1932 року — 3-й секретар Московського міського і обласного комітетів ВКП(б).

З 23 січня 1932 року до 18 березня 1937 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Білорусі. Одночасно, у липні 1932 — січні 1934 року — 1-й секретар Мінського міського комітетів КП(б)Б.

5 лютого — 14 жовтня 1937 року — 1-й секретар Харківського обласного й міського комітетів КП(б)У.

Заарештований 11 жовтня 1937 року під час Сталінського терору. 25 квітня 1938 року Воєнною Колегією Верховного суду СРСР був засуджений до вищої міри покарання й того ж дня розстріляний.

2 вересня 1955 року був посмертно реабілітований.

Нагороди

Посилання


Kembali kehalaman sebelumnya