Розстрільний полігон «Комунарка»

Розстрільний полігон «Комунарка»
Інформація про цвинтар
55°34′43″ пн. ш. 37°27′21″ сх. д.^H G O
Країна	Росія
Розташування	Sosenskoye Settlement^d Q21349395? Ленінський район Q18400923? Ленінський район Новомосковський адміністративний округ
Відкрито	1930
Статус	місце страти^d і пам'ятка історії
Охоронний статус	об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значення^d[1]
Розстрільний полігон «Комунарка» Розстрільний полігон «Комунарка» (Росія)
Розстрільний полігон «Комунарка» у Вікісховищі

Розстрі́льний поліго́н «Комуна́рка» — спецоб'єкт НКВС СРСР^[2], нині кладовище у районі 24-го кілометра Калузького шосе Московської області. Тут під час Сталінських репресій проводилися масові^[3] розстріли^[4].

Історія

Цей об'єкт НКВС СРСР відомий як місце масових розстрілів у 1930–1950 роках. Тут страчували засуджених до «Першої категорії» Воєнною колегією Верховного суду СРСР. Страта відбувалася в день винесення вироку.

За оцінками експертної комісії ФСБ, яка проводилася у 1993 році, на полігоні «Коммунарка» покоїться прах від 10 до 14 тисяч осіб, з них близько 5 тисяч відомі поіменно^[3]. За іншими даними — до 30 тисяч, з яких близько 10 тисяч встановлені поіменно^[2].

На території «Коммунарки» поховані останки представників понад 60 національностей, громадян 11 країн. У списку жертв — політичні та громадські діячі Литви, Латвії, Естонії, лідери Комінтерну, які представляли комуністичні рухи Німеччини, Румунії, Франції, Туреччини, Болгарії, Фінляндії, Угорщини. А уряд Монголії, яка вважалася головним та найвірнішим союзником СРСР, був знищений тут у повному складі в один день[4].

Неподалік від місця розстрілів знаходилася дача наркома НКВС СРСР Генріха Ягоди^[4].

Відомі особи, які були тут страчені

• Бєлобородов Олександр Георгійович (1891–1938) — радянський політичний і партійний діяч.
• Біценко Анастасія Олексіївна (1875–1938) — революційна діячка Російської імперії. Член ЦК партії соціалістів-революціонерів, член її Бойової організації.
• Богомолов Дмитро Васильович (1890–1938) — український та радянський дипломат.
• Бухарін Микола Іванович (1888–1938) — радянський діяч, економіст, академік АН СРСР.
• Бубнов Андрій Сергійович (1884–1938) — радянський політичний діяч.
• Карпеченко Георгій Дмитрович — російський генетик і селекціонер.
• Поліванов Євгеній Дмитрович (1891–1938) — радянський лінгвіст, один з перших радянських соціолінгвістів.
• Риков Олексій Іванович (1881–1938) — радянський політичний діяч.
• Ахундов Рухулла Алі-огли (1897–1938) — азербайджанський революціонер, радянський партійний та державний діяч.
• Ікрамов Акмаль Ікрамович (1896–1938) — 1-й секретар ЦК КП(б) Узбекистану.
• Ходжаєв Файзулла Убайдуллаєвич (1896–1938) — голова Ради Народних Комісарів Узбецької РСР.
• Павлов Дмитро Григорович (1897–1941) — радянський воєначальник, генерал армії.
• Коробков Олександр Андрійович (1897–1941) — радянський воєначальник, генерал-майор.

Примітки

1. Постановление Правительства Московской области № 84/9 от 15.03.2002
2. Лукіна Марія Вотчина НКВД — спецобъект «Коммунарка»^{[недоступне посилання з квітня 2019]} 09.07.2008
3. Мемориал: растрельные списки Коммунарки. Меморіал. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 11 березня 2010. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
4. Миколай Фігуровський Спецобъект Монастырь. Грехи чекистов замолят монахи? [Архівовано 13 вересня 2011 у Wayback Machine.] 11.10.2007

Див. також

• Сталінізм