Осипов Олександр Васильович

Осипов Олександр Васильович
Народився	1899 Єршовка, Аткарський повіт^d, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер	квітень 1983 Москва, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	державний діяч, політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d] і депутат Верховної Ради УРСР^[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Олекса́ндр Васи́льович О́сипов (1899, Єршовка, Аткарський повіт^d, Саратовська губернія, Російська імперія — квітень 1983, Москва, РРФСР, СРСР) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Харківського обкому КП(б)У. Член ЦК КП(б)У (серпень — грудень 1938). Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У (18 червня — 26 грудня 1938). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Депутат, член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Біографія

Народився 1899(1899) року в родині залізничного службовця-комірника в селі Єршово (Єршовка) Аткарського повіту, тепер Аткарський район, Саратовська область, Росія. Закінчив шість класів Саратовського реального училища.

У січні 1918 — березні 1919 року — агітатор-організатор політичного відділу Саратовського губернського військового комісаріату.

Член РКП(б) з березня 1918 року.

У квітні — жовтні 1919 року — помічник військового комісара 50-ї дивізії, військовий комісар 442-го і 444-го стрілецьких полків РСЧА Східного фронту. У листопаді 1919 — травні 1920 року — начальник секретно-шифрувальної частини Саратовського губернського військового комісаріату. У травні 1920 — липні 1921 року — військовий комісар госпіталів № 664 і № 99 у місті Саратові.

У липні 1921 — січні 1923 року — начальник відділу штабу частин особливого призначення Московського військового округу.

У січні — липні 1923 року — заступник завідувача адміністративного відділу правління Держбанку в Москві. У липні 1923 — грудні 1924 року — голова місцевкому правління Держбанку в Москві.

У грудні 1924 — грудні 1927 року — уповноважений, заступник завідувача організаційного відділу Московського губернського відділу Спілки радянських торговельних службовців. У грудні 1927 — жовтні 1929 року — заступник завідувача, завідувач інформаційного, організаційного відділів Московської губернської ради професійних спілок, член президії Московської ради профспілок.

У жовтні 1929 — травні 1930 року — секретар партійного комітету ВКП(б) Московського заводу «Мостяжарт». У травні 1930 — жовтні 1933 року — завідувач організаційного відділу Сталінського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У 1933 році закінчив три курси факультету особливого призначення Московського механіко-машинобудівного училища.

У жовтні 1933 — квітні 1934 року — секретар Сталінського (Первомайського) районного комітету ВКП(б) міста Москви. У квітні 1934 — квітні 1935 року — голова будівельного комітету і заступник парторга Московського комітету ВКП(б) Метробуду Москви.

У травні 1935 — серпні 1937 року — 1-й секретар Сталінського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У серпні — вересні 1937 року — 2-й секретар Донецького обласного комітету КП(б)У.

22 вересня — жовтень 1937 року — виконувач обов'язків голови виконавчого комітету Донецької обласної ради.

14 жовтня 1937 — травень 1938 року — виконувач обов'язків 1-го секретаря Харківського обласного і міського комітетів КП(б)У. У травні — грудні 1938 року — 1-й секретар Харківського обласного і міського комітетів КП(б)У.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Барвенківській виборчій окрузі № 253 Харківської області.

У грудні 1938 року відкликаний у розпорядження ЦК ВКП(б) до Москви для використання на відповідальній профспілковій роботі. У лютому — червні 1939 року — завідувач відділу фізичної культури, спорту і туризму Всесоюзної центральної ради професійних спілок.

У 1939 році виключений із ВКП(б). 11 червня 1939 року заарештований і ув'язнений у Бутирській в'язниці Москви. Засуджений до 5 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання в Москві, Саратові, Нижньому Тагілі та в місті Кімри Калінінської області. Звільнений у березні 1947 року. Знову заарештований 31 грудня 1948 року і засуджений до заслання у селищі Дружний Північно-Єнисейського району Красноярського краю РРФСР. Звільнений із заслання 5 липня 1954 року. Реабілітований і відновлений у членах КПРС в 1954 році.

У липні 1954 — січні 1957 року — на пенсії у місті Москві. У січні 1957 — липні 1959 року — заступник директора Державного інституту із проектування заводів енергетичної промисловості «Гіпроенергопром» у Москві.

З липня 1959 року — на пенсії в місті Москві, де й помер у квітні 1983 року.

Нагороди

• орден Леніна (13.05.1935)

Джерела

• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 62.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934–1939 гг. Справочник. — Москва : РОССПЭН, 2016. (рос.)
• Осипов Александр Васильевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)