Слово vouge (вживався також варіант voulges) сходить до пізньолат.vidubium, що вважається словом галльського походження. Його можна вивести з іменника *vidu- («дерево», пор. ірл.fid) та іменника, утвореного від кореня *bi- («бити, ударяти»), тобто — «те, чим ударяють по дереву». Спорідненими словами є ірл.fidba («великий кривий садовий ніж»), валл.gwyddif («садовий ніж»), брет.gwif («двозубі вила»). До цього ж кельтського слова сходять такі лексеми в романських мовах, як прованс.vezoig («коса»), гаскон.bezoi, bezoch[4].
Будова
Вульж схожий на глефу, але має помітні відмінності в конструкції[5]. По-перше, у вульжа кріплення ратища до леза здійснювалося кільцями на рівні двох нижніх третин висоти останнього; у глефи ж застосовувалося втулкове кріплення на кінці ратища. По-друге, лезо вульжа було ширшим і призначалося для рубання, у той час як лезо глефи було вужчим і призначалося для різання. Вульж виглядає іноді як вкорочений по висоті бердиш, або як сікач м'ясника, прикріплений до ратища. Озброєні вульжем вояки називалися «вульже́рами» (англ.voulgiers, фр.vougiers)[6].
.svg)
.svg){kind=small}
.png)
