Василь Лупул
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лупул.
Васи́ль Лу́пул, також Васи́ле Лу́пу (рум. Vasíle Lúpu; *1595 Стамбул — †1661 Стамбул) — молдовський господар (1634–1653), спочатку прихильник Речі Посполитої, згодом союзник Б. Хмельницького, з яким вони стали сватами (Тиміш Хмельницький одружився з його дочкою Розандою). За нього в українських урядових грамотах вперше з'явилася румунська мова, а 1642 р. відбувся спільний синод української і молдовської православних церков в Яссах за участю делегатів Петра Могили.
За свідченнями мандрівника Павла Алепського був високого зросту.[1]
Біографія
Василь Лупу народився у Константинополі, за походженням грек чи албанець. В 30-х рр. XVII ст. оселився в Молдовському князівстві. Був торгівцем, розбагатів, став великим землевласником. 1634 року османи усунули від правління попереднього господаря Мойсея Могилу і посадовили на молдовський престол Василя Лупу.
За правління Лупу в 1640 у Молдовському князівстві за сприяння Київського митрополита Петра Могили було відкрито Слов'яно-греко-латинську академію, видано в 1646 «Правила» («Уложення») — перше зведення законів, що діяли до середині XVIII ст. Василь Лупу на Краківському передмісті Львова виступив фундатором відбудови церкви Параскеви П'ятниці (1644), спорудження церкви Введення у храм Богородиці монастиря василіанок (1646). Лупу тривалий час при підтримці Речі Посполитої і Османської імперії вів запеклу боротьбу з волоським господарем Матеєм Басарабом за Волощину. Після Молдовських походів 1650, 1652 і 1653 українського війська Лупу став союзником Богдана Хмельницького.
В серпні 1652 видав свою дочку Розанду заміж за сина Б. Хмельницького — Тимоша. В квітні-вересні 1653 Лупу при допомозі українських військ на чолі з Тимошем Хмельницьким вів боротьбу проти претендента на господарський стіл Георгія Штефана, якого підтримували волоський господар Матей Басараб, трансільванський князь Юрій II Ракоці та уряд Речі Посполитої. У вересні 1653, після загибелі Тимоша Хмельницького і відступу козацьких загонів із Сучави та її облоги, Лупу був остаточно позбавлений престолу і змушений виїхати до Гетьманщини у Чигирин. Проте через деякий час за участь у таємних переговорах з емісарами Речі Посполитої Лупу позбавили права жити в Україні. Утік до Криму, тоді до Константинополя, де був ув’язнений у стамбульській Фортеці Семи Веж. За рік був звільнений, і до своєї смерті у 1661 намагався повернути собі престол.
Родина
Був одружений двічі, батько п'ятьох дітей;
Перша дружина - Тудоша (?—1639)
Друга дружина (1640) - Катерина
Зображення
-
Василь Лупул на стіні Атенеума у Бухаресті
-
Марія Лупул, молодша дочка Василя Лупу
-
Церква "Три св'ятителя" в Яссах, у якому Василь Лупу був похований
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
---|
|
- Драгош I (1352—1353)
- Сас (1354—1358)
- Балк (1359)
- Богдан I (1363—1367)
- Петру (1367—1368)
- Лацько (1368—1373)
- Костя (1373—1374)
- Юрій Коріятович (1374)
- Петру I (1375—1391)
- Роман I (1391—1394)
- Стефан I (1394—1399)
- Юга Безногий (1399—1400)
- Александру І (1400—1432)
- Ілля I (1432—1433)
- Штефан II (1433—1435, 1443—1447)
- Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449)
- Роман II (1436—1443, 1447—1448)
- Чубер (1449)
- Александру II (1450, 1452—1454, 1455)
- Богдан II (1450—1451)
- Петру III (1451—1452, 1454—1457)
- Штефан III (1457—1504)
- Богдан III (1504—1517)
- Штефан IV (1517—1527)
- Петру IV (1527—1538, 1541—1546)
- Стефан V (1538—1540)
- Александру ІІІ (1540—1541)
- Ілля II (1546—1551)
- Штефан VI (1551—1552)
- Іоан І (1552)
- Александру IV (1552—1561, 1564—1568)
- Іоан ІІ (1561—1563)
- Штефан VII (1563—1564)
- Богдан IV (1568—1572)
- Іоан III (1572—1574)
- Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591)
- Іоан IV (1577)
- Іоан V (1579—1582)
- Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595)
- Александру V (1592)
|
- Петру VII (1592)
- Штефан VIII (1595)
- Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606)
- Михайло (1600)
- Симеон Могила (1606—1607)
- Михайло Могила (1607)
- Костянтин Могила (1607—1611)
- Штефан IX (1611—1615, 1621—1623)
- Олександр Могила (1615—1616)
- Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626)
- Гаспар Граціані (1619—1620)
- Александру VII (1620—1621, 1631—1633)
- Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633)
- Александру VIII (1629—1630)
- Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634)
- Василь Лупул (1634—1653)
- Георгій Штефан (1653—1658)
- Ґеорґе Ґіка (1658—1659)
- Константин Щербан (1659, 1661)
- Стефаніца Лупу (1659—1661)
- Істрате Добіжа (1661—1665)
- Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683)
- Александру IX (1666—1668)
- Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684)
- Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685)
- Антон Росетті (1675—1678)
- Константин Кантемир (1685—1693)
- Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711)
- Константин Дука (1693—1695, 1700—1703)
- Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707)
- Йоан Бухуш (1703, 1709—1710)
- Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726)
- Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715)
- Лупу Костакі (1711)
- Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747)
- Григоре II Гіка (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748)
|
- Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769)
- Йордаке Ставраки (1749)
- Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757)
- Матей Ґіка (1753—1756)
- Скарлат Ґіка (1757—1758)
- Іоан VII (1758—1761)
- Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769)
- Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777)
- Константин Морузі (1777—1782)
- Александру Маврокордат І (1782—1785)
- Александру Маврокордат ІІ (1785—1786)
- Александру X Іпсіланті (1786—1788)
- Емануїл Джані-Русет (1788—1789)
- Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807)
- Міхай Суцу І (1792—1795)
- Александру Каллімакі (1795—1799)
- Костянтин Іпсіланті (1799—1801)
- Александру Суцу (1801—1802)
- Йордаке Конта (1802)
- Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819)
- Александру Ханґерлі (1807)
- Йордаке Русет-Розновану (1806)
- Веніамін Костакі (1807—1812, 1821)
- Міхай Суцу ІІ (1819—1821)
- Олександр XI Іпсіланті (1821)
- Штефан Воґоріде (1821—1822)
- Іоніце Санду Стурдза (1822—1828)
- Михайло Стурдза (1834—1849)
- Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856)
- Теодор Балш (1856—1857)
- Ніколае Воґоріде (1857—1858)
- Штефан Катарджиу (1858—1859)
- Іоан Кантакузіно, Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859)
- Александру Йоан Куза (1859)
|
|
|
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Генеалогія та некрополістика |
|
---|
| Література та бібліографія |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|
|
|