Албанці

Албанці
албанці тоски у традиційному вбранні, з малюнку, XIX століття
Кількість	7-12 млн.
Ареал	Албанія 2,810,000 (2011)[1]  Косово 1,616,869 (2011)[2]  Туреччина: 500,000-5,000,000[3][4][5][6][7][8]  Північна Македонія: 509,083 (2002)[9]  Греція: 280,000-600,000[10][11]  Чорногорія: 30,439[12]  Хорватія 17,513 (2011)[13]  Румунія 10,000[14]  Сербія 5,809[15]  Словенія 4,020[16]  Італія 800,000[17][18][19]  Німеччина 300,000[20]  Швейцарія 200,000[21][22]  Швеція 54,000[23]  Велика Британія 30,000[24]  Австрія 28,212[25]  Франція 20,000[26]  Нідерланди5,000-20,000  Норвегія 10,000  Данія 8,223[27]  Фінляндія 8,214[28]  Бельгія 5,600–30,000[29][30]  Україна 5,000[31]  США 193,813[32]  Канада 28,270[33]  Єгипет 18,000[34]  Австралія 11,315[35]
Близькі до	іллірійці†
Мова	албанська мова
Релігія	Іслам, Християнство: Православ'я, Католицизм

Алба́нці (самоназва — shqiptar (штіптар), що албанською мовою означає «гірський орел») — нація, основне населення Республіки Албанії та Косова,^[36] також проживають на території Північної Македонії, Чорногорії, Сербії, Італії, Болгарії, Греції та інших країн. Розмовляють албанською мовою.

Етногенез

Походження албанців доволі заплутане. Албанці вважаються нащадками стародавніх іллірійців і частково фракійців із значним впливом слов'ян, греків та ін.

Групи

Албанці поділяються на північних — гегів і південних — тосків. Окремо виділяють арберешів, що мешкають в Італії. Це нащадки тих албанців, що втекли на Апеннінський півострів від турецької навали в XV столітті.

Серед віруючих албанців понад дві третини мусульман, решта — православні та католики.

Албанці в Україні

У Запорізькій і Одеській областях України є 4 албанські (власно, етнічно змішані) села: Каракурт у Південній Бессарабії (засновано на 1811 року) та Дівнинське, Гамівка й Георгіївка в Приазов'ї (засновані в 60-х роках XIX століття)^[37]. Переселення албанців до України почалося з середини XVIII століття, коли Російська імперія почала вести активну боротьбу з Османською імперією за південні землі України. Російсько-турецька війна 1768—1774 років викликала найчисленнішу хвилю еміграції балканських народів за всю історію півдня України. Переважну частину цієї еміграції становили греки та болгари, але були й інші етноси, серед них і албанці, які тоді називалися застарілою назвою арнаути. 1775 року з військових переселенців, які прибули до Керчі, Єнікале та Таганрогу, було сформоване так зване Албанське військо (попри назву більшість у цьому війську становили таки греки, але албанці теж були). 1784 року до Криму прибуло 2353 албанці з Молдови. Їх теж планували включити до Албанського війська, але вони не виявили особливої схильності до військової служби й були розселені в межах Таврійського півострова.

Таким чином, албанці з'явилися в Україні не безпосередньо з Албанії, а є нащадками переселенців у Добруджу^[38]. Частково вони зберегли рідну мову (є дані за 1959 рік: рідною мовою тоді володіло 76 % українських албанців; ця мова відрізняється від літературної албанської), але їхня кількість поступово зменшується завдяки асиміляційним процесам. Так, за переписом 1970 року албанців в Україні налічувалося 3972 особи, 1979 — 3874, 1989 — 3343^[39].

За даними перепису 2001 року, албанців у Одеській області налічувалося 1,9 тисячі осіб.

Галерея

• 
• 
• 
• 
• 

Див. також

• Албанці в Північній Македонії
• Албанці в Чорногорії
• Албанці в Хорватії

Примітки

1. Main Results of Population and Housing Census 2011. INSTAT. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 24 грудня 2013. [Архівовано 2017-08-03 у Wayback Machine.]
2. 2011 Census: Population and Housing Census in Kosovo Preliminary Results (PDF). June 2011. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2012.
   The preliminary results of the 2011 census in the Republic of Kosovo show the national population at 1,733,872 but the census was boycotted in North Kosovo and this figure does not include the entire population of Kosovo. The 2011 census revealed a figure of 1,616,869 people declaring as Albanians.
3. Marta Petricioli (2008). L'Europe Méditerranéenne. Peter Lang. с. 46. ISBN 978-90-5201-354-1. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
4. Christopher Deliso (2007). The Coming Balkan Caliphate: The Threat of Radical Islam to Europe and the West. Greenwood Publishing Group. с. 38. ISBN 978-0-275-99525-6. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
5. Türkiyedeki Kürtlerin Sayısı! (Turkish) . Milliyet. 2008. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 7 червня 2008.
6. Albanians in Turkey celebrate their cultural heritage. Todayszaman.com. 21 серпня 2011. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015. [Архівовано 2015-10-31 у Wayback Machine.]
7. Robert A. Saunders (2011). Ethnopolitics in Cyberspace: The Internet, Minority Nationalism, and the Web of Identity. Lexington Books. с. 98. ISBN 978-0-7391-4194-6. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 30 березня 2016.
8. Cuneyt Yenigun. GCC Model: Conflict Management for the "Greater Albania" (PDF). Süleyman Demirel University:Faculty of Arts and Sciences Journal of Social Sciences. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
9. 2002 Macedonian Census (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
10. Announcement of the demographic and social characteristics of the Resident Population of Greece according to the 2011 Population - Housing Census [Graph 7 Resident population with foreign citizenship] (PDF). Greek National Statistics Agency. 23 серпня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2013. Процитовано 3 червня 2014. [Архівовано 2013-12-25 у Wayback Machine.]
11. Rainer Bauböck; Eva Ersbøll; Kees Groenendijk; Harald Waldrauch (2006). Acquisition and Loss of Nationality: Comparative Analyses - Policies and Trends in 15 European Countries. Amsterdam University Press. с. 416. ISBN 978-90-5356-920-7. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 4 листопада 2015. approximately 200,000 of these immigrants have been granted the status of homogeneis
12. Official Results of Monenegrin Census 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2015. Процитовано 24 грудня 2013.
13. Population by Ethnicity, by Towns/Municipalities, 2011 Census. Census of Population, Households and Dwellings 2011. Zagreb: Croatian Bureau of Statistics. Грудень 2012.
14. Date demografice (Romanian) . Архів оригіналу за 11 серпня 2010. Процитовано 18 серпня 2010.
15. Serbia Census 2011 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2014. Процитовано 13 грудня 2015.
16. Slovenia: Languages (Immigrant Languages). Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 30 березня 2016.
17. Kosovari in Italia. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 24 січня 2018.
18. Albanian, Arbëreshë — A language of Italy — Ethnic population: 260,000 (Stephens 1976). Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 30 березня 2016.
19. Cittadini non comunitari regolarmente presenti. istat.it. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 3 жовтня 2014.
20. Hans-Peter Bartels: Deutscher Bundestag — 16. Wahlperiode — 166. Sitzung. Berlin, Donnerstag, den 5. Juni 2008 [Архівовано 03.01.2013, у Wayback Machine.]
21. Die Albaner in der Schweiz: Geschichtliches – Albaner in der Schweiz seit 1431 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2011. Процитовано 22 вересня 2010. [Архівовано 2011-07-07 у Wayback Machine.]
22. Im Namen aller Albaner eine Moschee?. Infowilplus.ch. 25 травня 2007. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 22 вересня 2010.
23. Total Population of Albanians in the Sweden. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 30 березня 2016.
24. Bennetto, Jason (25 листопада 2002). Total Population of Albanians in the United Kingdom. London: Independent.co.uk. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 22 вересня 2010.
25. Statistik Austria. Statistik.at. Архів оригіналу за 13 листопада 2010. Процитовано 24 грудня 2013.
26. Étrangers - Immigrés: Publications et statistiques pour la France ou les régions (фр.). Insee.fr. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
27. National statistics of Denmark. Dst.dk. Архів оригіналу за 26 вересня 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
28. Demographics of Finland.^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
29. Population par nationalité, sexe, groupe et classe d'âges au 1er janvier 2010 (French) . Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 12 січня 2012.
30. Anderlecht, Molenbeek, Schaarbeek: repères du crime à Bruxelles. cafebabel.com. Архів оригіналу за 26 грудня 2011. Процитовано 12 січня 2012.
31. Olson, James S., An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires. (Westport: Greenwood Press, 1994) p. 28–29
32. Total ancestry categories tallied for people with one or more ancestry categories reported 2010 American Community Survey 1-Year Estimates. Бюро перепису населення США. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2012.
33. Ethnic Origin (264), Single and Multiple Ethnic Origin Responses (3), Generation Status (4), Age Groups (10) and Sex (3) for the Population in Private Households of Canada, Provinces, Territories, Census Metropolitan Areas and Census Agglomerations, 2011 National Household Survey. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 30 березня 2016.
34. Egypt: Languages (Immigrant Languages). Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 30 березня 2016.
35. 20680-Ancestry (full classification list) by Sex - Australia. 2006 Census. Australian Bureau of Statistics. Архів оригіналу (Microsoft Excel download) за 8 вересня 2013. Процитовано 2 червня 2008. [Архівовано 2008-03-10 у Wayback Machine.] Total responses: 25,451,383 for total count of persons: 19,855,288.
36. Косово проголосило незалежність від Сербії в лютому 2008 року. Більшість членів ООН (станом на липень 2014—107 країн) визнають незалежність Косова. Сербія і 85 інших членів ООН (включно з Україною) не визнають незалежності Косова.
37. В. І. Наулко. Албанці // Радянська енциклопедія історії України. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, т. 1, с. 43–44.
38. Звичайно, винятки були: наприклад, політичні емігранти з Османської імперії. Так, в Одесі певний час жив албанський письменник і громадський діяч Мільто Сотір-Гурра.
39. Є. Ісип. Формування діаспор балканських народів на півдні України // Українська діаспора, 1993, число 3, с. 145–157.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Албанці [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ