Знайомство Бенжамена Констана з письменницею Ж. де Сталь відбулося у вересні 1794 року в Женеві. Тоді після страти Людовика XVI вона разом з батьком (Жаком Неккером) вирушила у вигнання до Швейцарії й оселилася на березі Женевського озера у замку Коппе, де чекала кінця епохи Терору. Констан став фактичним чоловіком де Сталь; у червні 1797 р. у них народилася дочка Альбертіна. У травні 1795 року, після Термідора вони разом повернулися до Парижа, де Констан прийняв французьке громадянство. Спільне життя Констана та де Сталь тривало до грудня 1807 року.
Політична діяльність
З 1796 року Констан активно підтримував Директорію. В 1799–1802 роках був членом Законодавчого трибуналу, а з жовтня 1803 по грудень 1804 року перебував в еміграції. В ході «Ста днів» розробляв доповнення до конституції Наполеона I.[3] У березні 1819 року був обраний у палату депутатів. 1830 року Констан підтримав повернення монархії та Луї Філіпа.
Літературна творчість
Бенжамен Констан був одним з чільних представників французького романтизму. Свій перший літературний твір, героїчну епопею «Лицарі», він написав у дванадцятирічному віці[4]. З 1803 року вів щоденник. Зробив обробку п'єси Шиллера«Валленштейн».
Та світову славу письменникові приніс автобіографічний роман «Адольф», (написаний 1806 року в Женеві, опублікований 1816 року в Лондоні). Головною темою роману «Адольф» є деградація любовних стосунків головного героя до його коханої Елеонори. Адольф виявиляється не здатним ні любити її, ні покинути. Його нерішучість та певний садизм у ставленні до неї неминуче призводить до краху. Роман мав великий розголос у Франції та її межами й донині вважається одним з найвидатніших здобутків французької літератури XIX століття.
Автобіографічний характер мають також два інші прозові твори письменника, опубліковані лише в ХХ столітті. Це повісті «Червоний зошит» (оригінальна назва — «Моє життя», 1807, опубл. 1907 року) та «Сесіль» (близько 1810, опубліковано 1951 року). В повісті «Сесіль» Констан описав історію своїх взаємин з другою дружиною, Шарлоттою фон Гарденберг.
У кінці минулого століття було виявлено рукопис ще одного твору, написаного Констаном в 1786–1787 роках спільно з його коханою, Ізабель де Шарьєр де Зейлен — епістолярного роману «Листи Д'Арсіє-сина до Софі Дюрфе».[5].
Твори
De la force du gouvernement actuel de la France et de la nécessité de s'y rallier (1796)
В. Головченко. Констан Анрі Бенжамен де Ребек // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.354 ISBN 978-966-611-818-2
Констан де Ребек Бенжамен Анрі // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 785. — ISBN 966-692-578-8.
.svg){kind=small}
