У 1737 році перемовини в Немирові завершилися безрезультатно. Упродовж 1738 року було відносне затишшя, а 1739 року воєнні дії відновились. За підсумками кампанії в серпні—вересні 1739 року російські війська під командуванням Мініха завдали османській армії поразки під Ставучанами та зайняли Хотин і Ясси. Однак союзниця Російської імперії Австрія зазнала низки поразок і 1 вересня 1739 року була змушена укласти сепаратний мир, за яким поступалась Османській імперії областями в Сербії й Волощині, включаючи Белград. Це, а також погіршення стосунків зі Швецією (за два роки між країнами почалася війна), ускладнило становище Російської імперії та змусило її розпочати перемови про мир.
Основні відомості
Перемови проходили за посередництва французького представника маркіза де Вільньова.
За умовами миру Російська імперія отримала фортецю Азов у гирліДону (за умови руйнування укріплень), невеличкі території на Правобережній Україні вздовж середньої течії Дніпра та право збудувати фортецю на донському острові Черкасі (натомість Османська імперія — в гирлі Кубані).
Велика та Мала Кабарда були проголошені незалежними й мали відігравати роль бар’єру між державами. Російській імперії було заборонено тримати військовий флот на Азовському та Чорному морях, торгівлю з Османською імперією вона могла вести лише за посередництва турецьких суден. Російським прочанам було надано ґарантії вільного відвідування Святої Землі.
Белградський мир був невигідним для Російської імперії, бо вона втрачала здобутий російськими військами Очаків та інші зайняті території.
передбачалося ведення торгівлі між Османською імперією і Російською імперією лише османськими суднами; Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе для Російської імперії, лишилось за Османською імперією.