Бачинський Юліан Олександрович

Юліан Олександрович Бачинський
Народився	28 березня 1870(1870-03-28) с. Новосілка, нині Підгаєцька міська громада, Тернопільська область
Помер	6 червня 1940(1940-06-06) (70 років) Ленінградська область або Карелія, СРСР
Громадянство	Австро-Угорщина →  УНР →  Польща →  СРСР
Діяльність	Дипломат
Відомий завдяки	Голова дипломатичної місії УНР у Вашингтоні (1919—1921)
Alma mater	Львівський університет
Партія	УСДП
Батько	Бачинський Олександр Гаврилович
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Юліан Олександрович Бачинський гербу Сас^[1] (28 березня 1870, с. Новосілка, нині Підгаєцька міська громада, Тернопільська область — 6 червня 1940, Медвеж'єгорськ, Карело-Фінська РСР^[2] або Ленінградська область, РРФСР (нині Республіка Карелія, Росія) — український політичний і громадський діяч, публіцист, член Української радикальної партії, а від 1899 року — Української соціал-демократичної партії, дипломат. Жертва сталінських репресій.

Псевдоніми, криптоніми: Сумний, Юродивий, Уяма, Julian B., Ю. Б.^[2]

Життєпис

Народився 28 березня 1870 року в Новосілках (присілок Куть; нині с. Новосілка Підгаєцький район, Тернопільська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї Олександра^[3] та Євгенії Бачинських (з Филиповських). Батько був «сотрудником» (другим священиком). Утративши матір у 2,5 роки, виховувався у родині діда (по матері) о. Івана Филиповського, пароха Гусятина.

Навчався у Львівській гімназії з німецькою мовою викладання (1880—1882), Дрогобицькій реальній гімназії ім. Франца Йосифа (1882—1883). Закінчив Академічну гімназію у Львові (українську; 1890), того ж року вступив на правничий факультет Львівського університету (1894 року перервав навчання через однорічну військову службу, яку відбув у містах Їглаві та Пешті). Після закінчення університету (ймовірно, 1895) проходив практику в адвокатських конторах Львова. Навчався також у Берлінському університеті^[4].

1890—1897 — один із провідних діячів Русько-української радикальної партії (РУРП).

Викладачі та студенти Наукових курсів українознавства у Львові (організованих ТПУНЛШ), 5 липня 1904 р. Зліва направо: перший ряд (сидять): М. Дверницька, В. Чикаленківна, А. Трушева, І. Труш; другий ряд (сидять): П. Рябков, Т. Ревакович, І. Брик, М. Ганкевич, Хв. Вовк, М. Грушевський, І. Франко, М. Грушевська, Вол. Гнатюк; третій ряд (стоять): Вол. Дорошенко, М. Підлісецька (Мудракова), Г. Чикаленківна, К. Голицинська, О. Андрієвська, М. Липа, І. Липа, Ф. Шолудько, В. Панейко, Л. Сміщук, Л. Гарматій; четвертий ряд (стоять): Вол. Лаврівський, Е. Голицинський, Юл. Бачинський, М. Крушельницька (Дроздовська), Дм. Дорошенко, Я. Грушкевич, Л. Чикаленко, Мих. Грушкевич, Ст. Дольницький, А. Хомик, М. Росткович; п'ятий ряд (стоять): Юл. Ситник, Ол. Скоропис, Дм. Розов, Д. Старосольська (Шухевичівна), Вол. Загайкевич, Т. Єрми (п-ні Боднарова), Мих. Мочульський.

У 1895 році опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»)^[5], в якій, на підставі аналізу еміграції українців-галичан, став першим, хто обґрунтував (з марксистських позицій) потребу здобуття політичної незалежності України як головну передумову її дальшого соціально-економічного та культурного розвитку (під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»). На першу публікацію праці Бачинського відгукнувся Іван Франко^[6][7].

1899 року разом з групою інших членів РУРП створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП), керував нею до 1914. У червні 1905 виїхав до Канади та США, в грудні 1906 повернувся до Львова. Три роки займався адвокатурою^[4].

Член Загальної української ради від 5 травня 1915.

У 1915—1918 служив тиловим офіцером австро-угорської армії в Мішкольці (Угорщина)^[4].

Активний учасник української революції 1917—1920 років.

1918—1919 — член Української національної ради ЗУНР / ЗО УНР. Голова дипломатичної місії УНР у Вашингтоні (1919—1921).

Від 1921 мешкав у Відні, від 1923 — в Берліні. Після невдалої спроби виїхати до УСРР (у його багажі польська поліція виявила антипольські брошури та книжки його авторства українською, англійською, німецькою та російською мовами) заарештований у Львові 18 березня 1931, після чого один рік відсидів у львівській тюрмі. Після звільнення жив у Празі.

28 листопада 1933 прибув з донькою Оленою до Харкова, влаштувався на роботу в редакції «Української радянської енциклопедії». Але 6 листопада 1934 його заарештувало ОДПУ. За нібито спробу організувати в УСРР підпільну мережу «Об'єднання українських націоналістів» засуджений 28 березня 1935 до 10 років ув'язнення. Покарання відбував у Біломор-Балтійському таборі.

Помер 6 червня 1940 в околицях м. Медвеж'єгорська Карело-Фінської РСР (нині — районний центр Республіки Карелія, РФ); інша версія місця смерті — Ленінградська область.

Реабілітований 19 жовтня 1957^[4].

Цікавий факт

Живучи за кордоном, читав пресу про Голодомор в Україні, робив виписки у своєму записнику, але не повірив наведеним фактам і приїхав до СРСР, де ці його записки стали одним із доказів проти нього.^[8]

Творчий доробок

Автор політологічної праці «Україна irredenta» («Україна уярмлена», (1895) [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.], книг «Українська імміграція в З'єдинених Державах Америки» [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.] (1914), «Большевицька революція і Українці. Критичні замітки» [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.] (1925; Друге, доповнене видання [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.], 1928), «Моя переписка з Михайлом Драгомановим» [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.] та інших.

• Гльосси (1904) [Архівовано 31 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Україна irredenta [Архівовано 31 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Бачинський Ю. Україна irredenta / Юліан Бачинський ; з передм. В. Дорошенка. — 3-тє вид. — Берлін: Вид-во укр. молоді, 1924. — XXVIII, 237 с. [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

1. III. Біографічні та генеалогічні розвідки: Олександр та Євген Бачинські
2. Гуцал П., Мукомела М. Бачинський Юліан Олександрович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 92—93. — ISBN 966-528-197-6.
3. Бачинський М. (ЕСУ), Ониськів М. Бачинський Олександр Гаврилович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 91—92. — ISBN 966-528-197-6.
4. Євген Нахлік. Драгоманівець — клерикал — марксист [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Zbruch. — 2013. — 11 серпня.
5. «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta») [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.]
6. Іван Франко. Ukraina irredenta [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.]// Житє і слово. — 1895. — Т. IV, ч. 6. — С. 471—483.]
7. Іван Франко. Нові книжки [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.] // ЛНВ, 1900. Ч. 10.
8. Помилування не просив... Доля Юліана Бачинського: Документи. Матеріали. Публікації / Упоряд.: Ю. Шаповал, О. Якубець

Джерела

• Юліян Бачинський: він першим сформулював ідею Самостійної України / Програма «Ген українців», 18 студія // ВІДЕО
• Андрусяк Т. Г., Римаренко Ю. І. Бачинський [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Бачинський Ю. Большевицька революція і Україна. Критичні замітки. [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] — Львів : Український прапор, 1914. — 492 с.
• Бачинський Ю. Українська імміґрація в З'єднаних Державах Америки. [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.] — Берлін : Український прапор, 1925. — 48 с.
• Гуцал П., Мукомела М. Бачинський Юліан Олександрович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 92—93. — ISBN 966-528-197-6.
• Бачинський М. (ЕСУ), Ониськів М. Бачинський Олександр Гаврилович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 91—92. — ISBN 966-528-197-6.
• Красівський О. Бачинський Юліан // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 52. — ISBN 978-966-611-818-2.
• Політичні інститути суспільства в теоретичній спадщині Юліана Бачинського / І. І. Бегей; Львів. філ. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. — Л. : Світ, 1999. — 67 c. — Бібліогр.: 70 назв.
• Іван Франко. Ukraina irredenta [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.] // Житє і слово. — 1895. — Т. IV, ч. 6. — С. 471—483.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Шкраб'юк П. В. Бачинський Юліян Олександрович [Архівовано 18 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 209. — ISBN 966-00-0734-5.
• Нові книжки [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.] // ЛНВ. — 1900. — Ч. 10.
• Меморандум до влади США до визнання Української Народної Республіки (1920) // Memorandum to the government of the United States on the recognition of the Ukrainian people's republic. (англ.)
• Олена Терещенко. 29 місяців дипломатії в Америці — служіння в ім'я української державності. До 145-річчя з дня народження Ю. Бачинського [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.] // Стос.
• Нахлік Є. Драгоманівець — клерикал — марксист [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Zbruch. — 2013. — 11 серпня.
• Нахлік Є. Франкова рецепція «України irredenta» [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Zbruch. — 2016. — 4 серпня.
• Осадчук М. Марксист, що «винайшов» українську незалежність. Юліан Бачинський та Україна Irredenta [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 2019. — 30 жовтня.