Анталь Дунаї

Анталь Дунаї
Анталь Дунаї
Особисті дані
Народження	21 березня 1943(1943-03-21) (81 рік)
	Гара, Угорщина
Зріст	183 см
Вага	78 кг
Прізвисько	Dunai II[1]
Громадянство	Угорщина
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1961–1964 «Печ» 78 (36) 1965–1976 «Уйпешт» 326 (202) 1977–1979 «Дебрецен» 26 (11) 1979–1980 «Хіноїн»  ? (?) 1980–1981 «Зіммерингер»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1969–1973 Угорщина 31 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1981–1982 «Херес» 1982–1983 «Реал Бетіс» 1985–1986 «Кастельйон» 1986 «Залаеґерсеґ» 1987–1988 «Реал Мурсія» 1990 «Леванте» 1991 «Веспрем» 1993–1998 Угорщина (ол.) 1996–1997 «Дебрецен»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Анталь Дунаї (угор. Dunai Antal, нар. 21 березня 1943, Гара) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Один з найкращих угорських форвардів 60-70-х років^[2]. У національному чемпіонаті провів 327 матчів, забив 203 голи^[3], здебільшого виступаючи за «Уйпешт». Володар «Срібної» і «Бронзової» бутс від «France Football», семиразовий чемпіон країни, чотириразовий володар Кубка Угорщини, тричі найкращий бомбардир Угорщини, а також найкращий бомбардир Кубку Ярмарків та кубку європейських чемпіонів. У складі збірної — чемпіон Олімпійських ігор 1964 та 1968 року, віце-чемпіон Олімпійських ігор 1972 року, півфіналіст чемпіонату Європи 1972 року.

Після завершення ігрової кар'єри працював тренером в Угорщині та Іспанії. Серед інших тренував олімпійську збірну Угорщини. Віце-президент національної федерації футболу.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду клубу «Печ», в якій провів чотири сезони, взявши участь лише у 78 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Уйпешта», до складу якого приєднався на початку 1965 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні тринадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Перший сезон в новому клубі Дунаї практично не грав (2 голи у 2 матчах), а з другого став невід'ємною частиною атакуючої лінії команди. У 1967 році Дунаї з результатом 36 забитих м'ячів виграє «Срібну бутсу» — приз для найкращих бомбардирів європейських чемпіонатів. Більше забив лише португалець Ейсебіо (42 голи). На наступний рік Дунаї — третій за результативністю гравець Європи та володар «Бронзовою бутси». Найкращі показники того сезону у болгарина Петара Жекова і грека Гіоргіуса Сідеріса. 1969 року Анталь вперше стає чемпіоном та володарем кубка Угорщини. Того ж року на європейській арені «Уйпешт» доходить до фіналу кубка ярмарків, де поступається англійському «Ньюкасл Юнайтеду», проте Дунаї і Ференц Бене стають найкращими бомбардирами турніру. Після цього на внутрішній арені Дунаї ще шість разів поспіль став чемпіоном Угорщини, двічі — володарем кубка країни і в 1970 р. — ще раз найрезультативнішим футболістом чемпіонату Угорщини.

З 1978 року виступав за нижчолігові клуби «Дебрецен» та Chinoin.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі другого австрійського дивізіону «Зіммерингер», за який він виступав протягом сезону 1980/81 років.

Виступи за збірну

1960 року у складі юнацької збірної Угорщини до 18 років Дунаї став чемпіоном Європи на турнірі в Австрії.

З 1963 року залучався до матчів олімпійської збірної і зіграв у двох матчах кваліфікації проти Шаеції (4:0, 2:2), а також у 5 товариських іграх (6 голів). На самому олімпійському турнірі у Токіо, де угорці стали олімпійськими чемпіонами, хоч в заявку і потрапив, але на поле жоден раз так і не вийшов. Проте вже на наступних Олімпійських іграх 1968 року у Мехіко Дунаї вже зіграв в усіх шести іграх і забив 6 м'ячів, в тому числі два вирішальні голи у ворота збірної Болгарії в фіналі турніру, які принісли угорцям друге поспіль золото олімпіади. Крім того, Дунаї став другим за результативністю гравцем турніру, поступившись лише Кунісіге Камамото, який забив 7 голів.

25 травня 1969 року Анталь дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини у кваліфікаційній грі на чемпіонат світу 1970 року проти збірної Чехословаччини (2:0), в якому ж відразу забив свій дебютний гол. У підсумку команда не кваліфікувалась на мундіаль, поступившись місцем все тим же чехословакам. Проте вже за два роки угорці разом з Дунаї вперше в своїй історії кваліфікувались на чемпіонат Європи у Бельгії. На турнірі Анталь зіграв в обох матчах, проте його команда зайняла останнє четверте місце на турнірі.

Того ж року втретє поспіль у складі олімпійської збірної Анталь брав участь у Олімпійських іграх 1972 року, де зіграв з командою у всіх 7 матчах і забив 7 голів. Проте цього разі угорці в фіналі поступились Польщі (1:2), а дубль Казімежа Дейни, який приніс цю вольову перемогу, дозволив йому з 9 голами обійти Дунаї в списку найкращих бомбардирів турніру.

Разом з данським нападником початку 20-го століття Софусом Нільсенем є найрезультитивнішим гравцем в історії футбольних турнірів на Олімпійських іграх — 13 забитих м'ячів^[4].

1973 року, після того як збірна не кваліфікувалась на наступний чемпіонат світу, Анталь завершив свою кар'єру у збірній. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 31 матч, забивши 9 голів.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1981 року, очоливши тренерський штаб іспанського клубу «Херес».

В подальшому очолював ряд іспанських та угорських клубів, проте серйозних здобутків не досяг.

1993 року Дунаї був назначений головним тренером олімпійської збірної Угорщини, яку вивів у фінальний турнір олімпійських ігор 1996 року. Проте на турнірі угорці програли в усіх трьох матчах групи і вилетіли з турніру.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Дебрецен», команду якого Анталь Дунаї очолював як головний тренер з 1996 до 1997 року.

Досягнення

Командні досягнення

• Олімпійський чемпіон: 1964, 1968
• Срібний олімпійський призер: 1972
• 4-е місце на чемпіонаті Європи (1): 1972
• Чемпіон Європи (U-18): 1960
• Фіналіст кубка ярмарків (1): 1969
• Чемпіон Угорщини (7): 1969, 1970 (в), 1971, 1972, 1973, 1974, 1975
• Володар кубка Угорщини (3): 1969, 1970, 1975
• Віце-чемпіон Угорщини (2): 1967, 1968
• Третій призер чемпіонату Угорщини (1): 1976

Особисті досягнення

• Володар «Срібного бутсу» серед найкращих бомбардирів національних чемпіонатів Європи 1968 року. (36 голів) (за версією журналу «France Football»).
• Володар «Бронзового бутсу» серед найкращих бомбардирів національних чемпіонатів Європи 1969 року. (31 гол) (за версією журналу «France Football»).
• Найкращий бомбардир Кубка європейських чемпіонів (1): 1972 (5 голів)
• Найкращий бомбардир кубка ярмарок (1): 1969 (9 голів)
• Найкращий бомбардир чемпіонату Угорщини (3): 1967 (36 голів), 1968 (31 гол), 1970 (14 голів)

Примітки

1. Olympedia — 2006.
   d:Track:Q95606922
2. Антал Дунай / Antal Dunai. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 8 липня 2015. [Архівовано 2015-07-08 у Wayback Machine.]
3. Дунаи Антал (Венгрия)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
4. Лучшие бомбардиры в истории Олимпийских игр [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. [Архівовано 11 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com [Архівовано 8 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Анталь Дунаї на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»