PROFILBARU.COM

XVIII Літні Олімпійські ігри
XVIII Літні Олімпійські ігри
Місто	Токіо
Країн	93
Спортсменів	5151
Розіграно медалей	163 в 19 видах спорту
Церемонія відкриття	10 жовтня
Церемонія закриття	24 жовтня
Вебсторінка	olympics.com/en/olympic-games/tokyo-1964
← 1960 1968 →
	Літні Олімпійські ігри 1964 у Вікісховищі

Лі́тні Олімпі́йські і́гри 1964, або XVIII Лі́тні Олімпі́йські і́гри — міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету в місті Токіо (Японія) з 10 по 24 жовтня 1964 року. Окрім Токіо, заявку на проведення ігор також подавали Брюссель, Детройт і Відень. Токіо вже було обране для організації Ігор у 1940 році, проте згодом вибір було змінено на користь міста Гельсінкі (Фінляндія) через японську інтервенцію в Китай. Врешті-решт, Ігри 1940 року взагалі було скасовано через початок Другої Світової війни. Літні Олімпійські ігри 1964 року — перші, які було проведено в Азії.

Завдяки бюджету у 26 мільйонів доларів організація Ігор була бездоганною. Спортивні споруди були майже ідеальними, включаючи прекрасний стадіон і величезний олімпійський басейн. Олімпійське селище теж було збудовано й обладнано на найсучаснішому рівні.

Основні факти

Олімпійський вогонь запалив Йосінорі Сакаі, національний університетський чемпіон на дистанції 400 метрів. Він народився в Хіросімі 6 серпня 1945 року, в день, коли на місто було скинуто атомну бомбу
З 1960 року багато африканських країн здобули свою незалежність. Шістнадцять із цих країн були представлені на Олімпіаді. ФРН і НДР, як і на двох попередніх Олімпіадах, виступали об'єднаною командою. Південно-Африканську Республіку було не допущено до участі в Іграх через політику апартеїду.
Дзюдо і волейбол були вперше представлені в програмі Олімпійських ігор. Обидва види спорту були дуже популярними. Японія здобула три золоті медалі з дзюдо, проте титул у відкритому класі відійшов до голландця Антона Гесінка.
Гімнастка Лариса Латиніна (СРСР) здобула дві золоті, одну срібну і дві бронзових медалі. Таким чином, вона збільшила загальну кількість своїх олімпійських медалей до 18 (9 золотих, 5 срібних і 4 бронзових).
Абебе Бікіла з Ефіопії став відомий як перший атлет, який успішно захистив свій титул у марафоні, і це менше, чим через 6 тижнів після того, як йому видалили апендикс.
Жіноче п'ятиборство (легка атлетика) було вперше включено до Олімпійської програми.
Угорський ватерполіст Дежьо Д'ярматі здобув свою п'яту медаль поспіль.
Імре Поляк, зрештою, здобув золоту медаль у греко-римській боротьбі, після того, як на трьох попередніх Олімпіадах він займав друге місце.
В змаганнях з легкої атлетики американцям знову не було рівних. Вони здобули перемогу в половині дистанцій (12 з 24). Вони здивували навіть на середніх дистанціях, де до цього не показували видатних результатів. Так, Біллі Міллс виграв забіг на дистанцію 10 000 метрів, у той час як фаворит, австралієць Рон Кларк, посів тільки третє місце.
Новозеландець Пітер Снелл, ще нікому невідомий у 1960-му, виріс в одного з найбільш видатних атлетів свого часу. Він покращив світовий рекорд Роджера Мунса і здобув золоту олімпійську медаль на дистанції 800 м. З такою ж легкістю він виграв забіг на дистації 1500 метрів, здобувши подвійну перемогу.

Види спорту, представлені на Олімпіаді-64

Під час цієї Олімпіади змагання проводилися у 21-й дисципліні у 19-ти видах спорту.

Олімпійські види спорту

Країни-учасники

Для участі в цих Олімпійських іграх зареєструвалися 94 країни. 16 з них дебютували на Олімпіаді. Це Алжир, Конго, Домініканська Республіка, Кот-д'Івуар, Лівія, Камерун, Мадагаскар, Малайзія, Малі, Монголія, Непал, Нігер, Північна Родезія, Сенегал, Чад і Танганьїка. Малайя (яка брала участь в Іграх 1956 та 1960 років) та Північний Борнео (1956) увійшли до складу новоствореної країни Малайзії. Спортсмени з Західної та Східної Німеччини виступали у складі єдиної команди. Лівійські спортсмени знялися зі змагань після церемонії відкриття, тож за олімпійські медалі загалом боролися 93 країни.

Австралія Австрія Алжир Аргентина Афганістан Багамські Острови Бельгія Бермуди Бірма Болгарія Болівія Бразилія Венесуела В'єтнам Британська Гвіана Велика Британія Гана Гонконг Греція Данія Домініканська Республіка Ефіопія Ізраїль Індія Ірак Іран Ірландія Ісландія Іспанія Італія Камбоджа Камерун Канада Кенія Китайська Республіка^[1] Колумбія Республіка Конго Південна Корея Коста-Рика Кот-д'Івуар Куба Ліберія Ліван Ліхтенштейн Люксембург Мадагаскар Малайзія Малі Марокко Мексика Монако Монголія Непал Нігер Нігерія Нідерланди Нідерландські Антильські острови Об'єднана німецька команда Нова Зеландія Норвегія Об'єднана Арабська Республіка Пакистан Панама Перу Польща Португалія Пуерто-Рико Північна Родезія Родезія Румунія Сенегал СРСР США Таїланд Танзанія Туніс Туреччина Уганда Угорщина Уругвай Філіппіни Фінляндія Франція Цейлон Чад Чехословаччина Чилі Швейцарія Швеція Югославія Ямайка Японія

Здобутки українських спортсменів

Українські спортсмени виступали на Олімпіаді в складі збірної СРСР. Олімпійськими чемпіонами стали:

Поліна Астахова — спортивна гімнастика (командний залік, вправи на колоді)
Леонід Жаботинський — важка атлетика (2-га важка вага)
Григорій Крісс — фехтування (шпага)
Лариса Латиніна — спортивна гімнастика (командний залік, абсолютна першість, вільні вправи)
Галина Прозуменщикова — плавання (200 м брас)
Андрій Хіміч — веслування на байдарках і каное (каное-двійка, 1000 м)
Микола Чужиков — веслування на байдарках і каное (байдарка-четвірка) (1000 м)
Борис Шахлін — спортивна гімнастика (перекладина)
Чоловіча збірна СРСР з волейболу: Юрій Венгеровський, Станіслав Люгайло, Георгій Мондзолевський, Юрій Поярков, Едуард Сибіряков.

Срібні медалі виграла жіноча збірна СРСР з волейболу, в якій також були 3 спортсменки з Української РСР — Неллі Абрамова, Валентина Мишак, Людмила Гурєєва —, а також плавець Георгій Прокопенко на дистанції 100 метрів брасом.

Медальний залік

Докладніше: Таблиця медалей літніх Олімпійських ігор 1964

Топ-10 неофіційного національного медального заліку:

Місце	Країна	Золото	Срібло	Бронза	Загалом
1	США	36	26	28	90
2	СРСР	30	31	35	96
3	Японія	16	5	8	29
4	Німеччина	10	22	18	50
5	Італія	10	10	7	27
6	Угорщина	10	7	5	22
7	Польща	7	6	10	23
8	Австралія	6	2	10	18
9	Чехословаччина	5	6	3	14
10	Велика Британія	4	12	2	18

Примітки

↑ Grasso, John; Mallon, Bill; Heijmans, Jeroen (2015). Chinese Taipei (aka Taiwan, Formosa, Republic of China) (TPE). Historical Dictionary of the Olympic Movement (вид. 5th). Lanham: Rowman & Littlefield Publishers. с. 114. ISBN 978-1-4422-4860-1. Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 10 серпня 2016.