Анджей Тенчинський із Рабштина

Анджей Тенчинський із Рабштина
пол. Andrzej Tęczyński z Rabsztyna
Анджей Тенчинський із Рабштина
Родовий герб Топор
Надвірний маршалок
липень 1439 — серпень 1439
Монарх: Владислав III Варненчик
Попередник: Пйотр Олешьніцький із Сєнна
Наступник: Ян Лянцкоронський
Рабштинський староста
1441 — 1461
Монарх: Владислав III Варненчик, Казимир IV Ягеллончик
Хелмінський староста
1454 — 1456/1457
Монарх: Казимир IV Ягеллончик
 
Народження: не пізніше 1413
Смерть: 16 липня 1461
Базиліка Святого Франциска Ассізького, Краків, Королівство Польське
Поховання: Ксьонж-Великий
Країна:  Королівство Польське
Рід: Тенчиньські
Батько: Анджей Тенчинський[d]
Мати: Анна Тенчинськаd
Діти: Ян Рабштинськийd

Анджей Тенчинський із Рабштина гербу Топор (нар. бл. 1411 — пом. 16 липня 1461, Краків) — військовий і державний діяч Королівства Польського, надвірний маршалок (1439); тенутарій кошицький (1428), староста крашьніцький (з 1438), рабштинський (1441—1461), хелмінський (1454—1456)

Життєпис

Анджей народився близько 1411 року, був наймолодшою дитиною підстолія краківського та каштеляна войніцького Анджея Тенчинського[pl] та його дружини Анни[pl], доньки підскарбія та маршалка коронного Дмитра з Ґорая. Ймовірно, що Анджей народився після смерті батька (літо 1411 року)[1]. Мав 2 братів Яна[pl] та Навоя і сестру Анну. Він став протопластом роду Рабштинських гербу Топор.

Очевидно, спочатку йому була визначена духовна кар'єра. 1427 року почав навчатися в Академії Краківській[2]. 1428 року згадується як тенутарій Кошицький[3].

Незадовго до 1430 року Анджей розпочав працювати в королівській канцелярії[4]. Цього ж року завдяки його діям вдалося унеможливити схвалену королем Владиславом Яґайлом передачу подільських замків Великому князівству Литовському, за що через рік Краківський єпископ Збіґнєв Олешьніцький винагородив Тенчинського посадою каноніка краківського[5].

Перед 1435 роком Анджей відмовився від духовного сану та звільнив канонію краківську, став належати до групи «юніорів», наближених до оточення королеви Софії Гольшанської[6].

1439 року Тенчинський підтримав антимагнатську прогуситську конфедерацію[pl] Спитка з Мельштина[7]. Проте, завдяки діям і впливу краківського єпископа Олешьніцького, у травні у битві під Ґротніками Анджей уже бився проти конфедератів, а вже в серпні цього року він як надвірний маршалок керував королівською охороною[8]. У липні як маршалок засідав у надвірному суді в Перемишлі, на початку серпня виступав від імені монарха на рочках земських у Самборі та Городку, зокрема, оскаржував Теодорика з Бучача за самовільне відправлення посольства до угорського двору. Вже наприкінці серпня втратив посаду маршалка[9][10].

Анджей разом із братом Яном підтримали короля Владислава Варненчика у його боротьбі за угорську корону. 1440 року вони привели власні військові загони до Кежмароку, де король збирав польські війська перед походом на Угорщину. Він був одним із чотирьох полководців кінного відділу з 1000 поляків і угорців, які близько 15—16 травня цього ж року облягали Буду й 21 травня під час урочистого в'їзду короля до міста супроводжували його до місцевого замку[11]. Восени 1441 року брав участь у поході та облозі Братислави[12]. Цього ж року став першим старостою рабштинським[13].

Влітку 1443 року знову взяв участь у поході короля до Угорщини, зокрема, у військових діях на Спишу. Проте, в подальшому турецькому поході участі не брав[14].

У травні 1454 року Тенчинський узяв участь у Ленчицькому з'їзді, під час якого підтримував свого брата й перебував у певній опозиції до короля. Був визначений як член посольства до англійського короля, проте воно не відбулося[15]. Під час Тринадцятирічної війни був одним із полководців польського війська. З кінця листопада 1454 року брати Тенчинські взяли участь у поході на Пруссію, в результаті якого Анджей став старостою хелмінським — керівником замкових залог Хелмінської землі, і вже навесні 1455 року мав локальні сутички з хрестоносцями. Зокрема, в березні він брав участь у захисті Торуня. У травні взяв участь у Пйотркувському з'їзді, очолив затяжні загони, які були відправлені на допомогу обложеній Кніпаві[pl]. Ця виправа не досягла успіху[16].

З травня 1455 року брав участь у таємних переговорах з тевтонськими лицарями, результатом яких стало укладення Другого Торунського миру 19 жовтня 1466 року. Був також обраний поборцею для збирання 476 000 флоринів для викупу Мальборка[17]. Наприкінці жовтня супроводжував короля до Литви, отримав від нього 687 флоринів для догляду за Бродницьким замком та оплати затяжним загонам[18].

3 березня 1457 року Анджей із Тенчина як визначений сеймом податковий поборця, засвідчив викуп Освенцимської землі у князя Яна IV Освенцімського[pl] за 50 000 коп празьких грошей. Він також брав активну участь у зборі коштів для виплати за Мальборк. Зрештою, вони з братом Яном супроводжували короля у поїздці до Мальборка, який був викуплений і прийнятий до Королівства Польського 6 червня 1457 року за діяльної участі Тенчинського[19].

Анджей виставив приватну хоругву під час походу на Пруссію влітку 1458 року. 12 жовтня він став підписантом 9-місячного перемир'я з хрестоносцями в Прабутах[20].

На початку 1461 року брати Тенчинські підтримали кандидатуру Якуба з Сєнна[pl] на посаду Краківського єпископа. 3 січня Анджей на засіданні місцевої капітули вимагав видачі столових маєтків і замків Якубу. Він також увійшов до посольства на Берестейський сейм до короля у справі призначення єпископа, яке зазнало фіаско[21].

В середині липня цього ж року Анджей Тенчинський прибув до Кракова для приготування власної хоругви до походу під Іновроцлав[22]. 16 липня він звернувся до краківського зброяра Клеменса, щоб забрати обладунки, які раніше доручив останньому відновити. Його не влаштувала якість роботи майстра, тому він вирішив заплатити йому значно менше від обумовленого. Зброяр запротестував, за що отримав ляпаса від Анджея у своєму домі[23]. Останній пішов до ратуші та подав скаргу на ремісника. Коли міські урядовці послали за Клеменсом, Течинський вийшов із ратуші та зустрів на вулиці заарештованого зброяра. За словами Длугоша, ремісник крикнув до шляхтича: «Пан мене побив і ганебно дав ляпаса в моєму власному домі, але більше не будеш мене бити»[23]. Почувши ці слова, Тенчинський знову напав на нього. Нанесені поранення виявилися настільки важкими, що міщанина відвезли додому. Свідками цієї події були райці Міколай Крідлар і Вальтер Кеслінг. Звістка про подію швидко облетіла Краків. Міські райці, намагаючись запобігти заворушенням, зачинили міські ворота та пішли скаржитися королеві Єлизаветі. Вона видала наказ до спокою й погрожувала кожному, хто його порушить, штрафом у 80 000 гривень[23]. Скаргу мав вирішити після свого повернення король Казимир Ягелончик. Однак у місті виникли соціальні заворушення, натовп вийшов на вулиці. Анджей Течинський забарикадувався у власному будинку на вулиці Братська. Згодом він дійшов висновку, що це не найкращий притулок, тому зі своїм сином Яном Тенчинським та кількома друзями вони вирушили до францисканського костелу[24]. Там він був убитий натовпом, його тіло витягли на вулицю й осквернили — бороду й вуса спалили, потягли канаву до ратуші й залишили там на три дні. Лише на четвертий день Янові Рабштинському видали тіло батька, яке він поховав близько 20 липня біля могили своєї матері, дружини Анджея, у костелі Ксьонжа Великого[22].

7 грудня 1461 р. розпочався суд (у присутності короля, воєвод і каштелянів)[25]. Було висунуте звинувачення міщанам і простолюдинам Кракова, а також міським райцям. З боку обвинувачених виступав шляхтич Ян Орачовський, обвинувачами були: брат Анджея Ян Тенчинський (вимагав від міста сплатити штраф у розмірі 80 000 гривень, накладений королевою), а також син загиблого Ян Рабштинський (вимагав смертної кари для обвинувачених). Дев'ятьох краківських міщан суд засудив до смертної кари, а місто було оштрафоване. Страта відбулася 15 січня 1462 року, і зрештою було вбито лише шістьох містян (невинних, не причетних до справи Тенчинського). Лише 6200 злотих із присудженого штрафу було сплачено через фінансові проблеми міста[26]. Детальну інформацію про події вдалося отримати завдяки збереженим судовим протоколам і розповіді Яна Длугоша[27].

Маєтності

1438 року брати Анджей і Ян здійснили поділ маєтностей Тенчинських, згідно з яким першому дісталися будинок на Краківському замку, села Костжец (тепер частина Кракова Костже[pl]), Зелениці та замок Вроцимовиці в Краківській землі; Бжезіни, Бядоліни, Латаниці, Лентовиці, Скороциці, Подґає та ділянки в місті Сандомирі в Сандомирській землі; місто Крашьнік, села Батож, Вижниця, Вижнянка, Воля-Пясецька, Дис, Длутлиці (частина Любліна), Домбрувка, Друщинка, Камйонка, Насутув, Стружа, Сухиня у Люблінській землі[28].

Дружина Анджея принесла йому 1441 року як віно ключ ксьонзький і тенуту рабштинську з місцевим замком, а також місто Жабно з селами Клиж, Конари, Нецеча, Одпоришув, Серадза та Ляскувка-Хоронська, і Кобильники, Цешкови Великий і Малий і Майкув (тепер — частина Ґродзоновиців)[29].

Анджей Течинський, як староста рабштинський, провів масштабну реконструкцію Рабштинського замку. За власні гроші він збудував цегляну надбудову готичної циліндричної вежі та розширив нижній замок[30].

Він фундував костел у Батожі 1450 року, 1458 року разом із сином Яном фундували каплицю-усипальницю дружині й матері Ядвізі в костелі у Ксьонжі Великому; син Ян Рабштинський фундував костел і кляштор у Крашьніку 1468 року на честь упокою душі замордованого батька[31]

Сім'я

Картина Яна Матейка «Смерть Анджея Тенчинського у францисканському костелі» (1879)

Наприкінці листопада 1441 року Анджей Тенчинський одружився з Ядвіґою з Ксьонжа, Мельштина та Рабштина (пом. 1457/1458), донькою Яна з Мельштина та Рабштина (1399—1429)[32].

Подружжя мало 4 дітей:

У культурі

Після 1462 року з'явилася анонімна Пісня про вбивство Анджея Тенчинського[pl], яка була видана 1824 року.

Смерть Анджея Тенчинського у францисканському костелі зобразив на однойменній картині Ян Матейко (1879).

Примітки

  1. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 101, 465.
  2. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 465.
  3. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 581.
  4. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 295.
  5. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 297.
  6. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 301.
  7. Marek Borucki, Jak w dawnej Polsce królów obierano, Warszawa 1976, s. 194.
  8. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 315—316.
  9. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 467—468
  10. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 84.
  11. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 320—321.
  12. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 469.
  13. Janusz Dziatłowicz, Klucze do XV w. — Zarys dziejów, cz. III, [w:] Klucz do Wspomnień, nr. III, 2012, s. 5.
  14. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 473.
  15. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 354, 477.
  16. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 356—357, 478.
  17. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 358.
  18. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 359.
  19. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 361—362.
  20. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 365.
  21. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 372.
  22. а б Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 374.
  23. а б в Janusz Szwaja, Stanisław Waltoś: Pitaval krakowski. Warszawa: Wydawnictwo Prawnicze, 1962, s. 25.
  24. Janusz Szwaja, Stanisław Waltoś: Pitaval krakowski. Warszawa: Wydawnictwo Prawnicze, 1962, s. 26.
  25. Janusz Szwaja, Stanisław Waltoś: Pitaval krakowski. Warszawa: Wydawnictwo Prawnicze, 1962, s. 30.
  26. Teresa Michałowska: Średniowiecze. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002, s. 551.
  27. Anna Kochan. Spóźniona groźba. «Wiersz o zabiciu Andrzeja Tęczyńskiego» w świetle poetyki tzw. listu odpowiedniego.. «Pamiętnik Literacki». 3 (2008). s. 161.
  28. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 105—106.
  29. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 511—512, 514.
  30. Janusz Dziatłowicz, Klucze do XV w. — Zarys dziejów, cz. III, [w:] Klucz do Wspomnień, nr. III, 2012, s. 6.
  31. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 498, 500—501.
  32. Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 401, 471.

Джерела

  • Janusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997.

Read other articles:

هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (نوفمبر 2019) سانفورد إم. جاكوبي معلومات شخصية الميلاد سنة 1953 (العمر 69–70 سنة)  مواطنة الولايات المتحدة  الحياة العملية المدرسة الأم جامعة بنسيلفانياجامعة كاليفورن

 

Sang PencerahPoster rilis bioskopSutradara Hanung Bramantyo Produser Raam Punjabi Ditulis oleh Hanung Bramantyo PemeranLukman SardiYati SurachmanSlamet RahardjoGiring GaneshaIkranagaraIhsan TaroreZaskia Adya MeccaSujiwo TejoDennis AdhiswaraAgus KuncoroPenata musikTya Subiyakto SatrioSinematograferFaozan RizalPenyuntingWawan I. WibowoDistributorMultivision PlusTanggal rilis8 September 2010Negara IndonesiaBahasa Indonesia Jawa Arab PendapatankotorRp 16,7 miliar Sang Pencerah (Hancaraka: ꧋

 

ناحية مركز المالكية موقع ناحية مركز المالكية في محافظة الحسكة تقسيم إداري البلد  سوريا[1] المحافظة محافظة الحسكة المسؤولون المنطقة منطقة المالكية الناحية ناحية مركز المالكية رمز الناحية SY080300 خصائص جغرافية إحداثيات 37°04′14″N 42°07′25″E / 37.070555555556°N 42.123611111111°E...

Testrup Parochie van Denemarken Situering Bisdom Bisdom Viborg Gemeente Vesthimmerlands Coördinaten 56°43'26,000NB, 9°29'58,999OL Algemeen Inwoners (2004) 199 Leden Volkskerk (2004) 189 Overig Kerken Testrup Kirke Proosdij Vesthimmerlands Provsti Pastoraat Simested-Testrup Foto's Portaal    Denemarken Testrup is een parochie van de Deense Volkskerk in de Deense gemeente Vesthimmerlands. De parochie maakt deel uit van het bisdom Viborg en telt 189 kerkleden op een bevolking van 19...

 

2019 filmThe CourierTheatrical release posterDirected byZackary AdlerWritten by Zackary Adler James Edward Barker Andy Conway Nicky Tate Produced by James Edward Barker Marc Goldberg David Haring Starring Olga Kurylenko Gary Oldman Amit Shah Alicia Agneson Greg Orvis Craig Conway William Moseley Dermot Mulroney CinematographyMichel AbramowiczEdited byNick McCaheartyMusic by James Edward Barker Tim Despic Productioncompanies Grindstone Entertainment Group Capstone Pictures Signature Entertainm...

 

Building in Cheshire, EnglandChester Grosvenor HotelFormer namesGolden Talbot, Royal Hotel, Grosvenor HotelGeneral informationArchitectural styleTudor RevivalLocationEastgate Street, Chester, Cheshire, EnglandCoordinates53°11′27.11″N 2°53′18.31″W / 53.1908639°N 2.8884194°W / 53.1908639; -2.8884194Construction started1863Completed1865ClientRichard Grosvenor, 2nd Marquess of WestminsterOwnerHugh Grosvenor, 7th Duke of WestminsterDesign and constructionArchite...

This article is about the film. For the community in the United States, see Miracle Run, West Virginia. For the creek, see Miracle Run (West Virginia). American TV series or program Miracle RunRegion 2 DVD coverWritten byMike MaplesDirected byGregg ChampionStarringMary-Louise ParkerAidan QuinnZac EfronBubba LewisAlicia MortonTheme music composerJoseph ConlanCountry of originUnited StatesOriginal languageEnglishProductionProducersJohn J. AndersonRandi RichmondCinematographyGordon Lonsdale...

 

American literary critic and editor Time cover, 19 May 1924 Henry Seidel Canby (September 6, 1878 – April 5, 1961) was a critic, editor, and Yale University professor. A scion of a Quaker family that arrived in Wilmington, Delaware, around 1740 and grew to regional prominence through milling and business affairs,[1] Henry Seidel Canby was a son of Edward T. Canby.[2] Canby was born in Wilmington, and attended Wilmington Friends School. He graduated from Yale in 1899, the...

 

さいたま新都心バスターミナル 地図 さいたま新都心バスターミナル(さいたましんとしんバスターミナル)は、埼玉県さいたま市大宮区北袋町一丁目にあるバスターミナルである。 さいたま新都心東側地区の南側(北袋町1丁目地区)に位置し、かつて存在した三菱マテリアル総合研究所の跡地の一部にあたる。 所在地 さいたま市大宮区北袋町一丁目603番地1 アクセス...

Luhansk vehicle license plates This article is an orphan, as no other articles link to it. Please introduce links to this page from related articles; try the Find link tool for suggestions. (December 2018) You can help expand this article with text translated from the corresponding article in Russian. (June 2018) Click [show] for important translation instructions. View a machine-translated version of the Russian article. Machine translation, like DeepL or Google Translate, is a useful s...

 

Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Maret 2016. Gampar batu, atau hanya disebut gampar, adalah sebuah permainan anak-anak yang menggunakan batu sungai sebesar kepalan tangan, atau sekitar berdiameter 10-15 cm, sebagai alat permainan. Asal Permainan ini berasal dari Suku Sunda khususnya daerah Garut.&#...

 

Centenary of the outbreak of World War IPart of the First World War centenaryBalloon release at the Reims War Memorial in the Place de la République.Date28 July 2014 - 4 August 2014 The centenary of the outbreak of World War I was commemorated in Europe in late July and early August 2014. A century earlier, the July Crisis, which occurred after the assassination of Archduke Franz Ferdinand, had culminated in Austria-Hungary declaring war on the Kingdom of Serbia, which Austria-Hungary blamed...

The following is an incomplete list of compositions by the Swedish composer Lars-Erik Larsson. Lars-Erik Larsson Orchestral works Symphonies Symphony No. 1 in D major, for orchestra (Op. 2, 1927–1928; withdrawn, unpublished)[1] Allegro moderato—Andante cantabile—Tempo I—Andante cantabile—Tempo I—LargamenteAdagio—Un poco più mosso—Tempo IScherzo. Allegro vivace—Trio. Meno mosso—Scherzo da capoFinale. Allegro con spirito—Allegro festivo Symphon...

 

Canadian multinational bank headquartered in Toronto This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Scotiabank – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2018) (Learn how and when to remove this template message) Bank of Nova ScotiaScotia Plaza in TorontoTrade nameScotiabankTypePublicTraded asTSX:...

 

Provincial electoral district in Manitoba, Canada For other uses, see Elmwood (disambiguation). This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Elmwood electoral district – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2016) (Learn how and when to remove this template message) Elmwood Manitoba electo...

United States historic place in Yuma County, Arizona United States historic placeJ. Homer Smith HouseU.S. National Register of Historic Places The house in 2014Location600 5th Avenue, Yuma, ArizonaCoordinates32°42′57″N 114°37′29″W / 32.71583°N 114.62472°W / 32.71583; -114.62472 (J. Homer Smith House)Arealess than one acreBuilt1917 (1917)Architectural styleBungalow/craftsmanMPSYuma MRANRHP reference No.82001658[1]Added to ...

 

Papiro 74Manoscritto del Nuovo TestamentoAtti, 27:14-21NomeP. Bodmer XVII Simbolo p {\displaystyle {\mathfrak {p}}} 74 TestoAt 1:2-5,7-11,13-15,18-19,22-25; 2:2-4; 2:6-3:26; 4:2-6,8-27,4:29-27:25; 27:27-28:31; Giac 1:1-6,8-19,21-23,25,27; 2:1-3,5-15,18-22,25-26; 3:1,5-6,10-12,14,17-18; 4:8,11-14; 5:1-3,7-9,12-14,19-20; 1P 1:1-2, 7-8,13,19-20,25; 2:6-7,11-12,18,24; 3:4-5; 2P 2:21; 3:4,11,16; 1Gv 1:1,6; 2:1-2,7,13-14,18-19,25-26; 3:1-2,8,14,19-20; 4:1,6-7,12,16-17; 5:3-4, 9-10,17; 2Gv 1,6-7,13;...

 

No debe confundirse con Beire (Navarra). Beires municipio de EspañaBanderaEscudo Vista de Beires BeiresUbicación de Beires en España BeiresUbicación de Beires en la provincia de Almería País  España• Com. autónoma  Andalucía• Provincia  Almería• Comarca Alpujarra Almeriense• Partido judicial AlmeríaUbicación 37°00′44″N 2°47′27″O / 37.0120901, -2.7909185• Altitud 930 mSupe...

Teresa Guadalupe Reyes Sahagún Titular de la Comisión Nacional de Búsqueda de México Actualmente en el cargo Desde el 23 de octubre de 2023Presidente Andrés Manuel López Obrador Diputada al Congreso de la Unión de MéxicoRepresentación proporcional 1 de septiembre de 2009-21 de noviembre de 2012 Información personalNombre en español Teresa Reyes Sahagún Nacimiento 15 de octubre de 1963 (60 años)Estado de México (México) Nacionalidad MexicanaEducaciónEducada en Universidad Nacio...

 

Piratenpartei LeaderStefan Körner Stato Germania SedeBerlino Fondazione10 settembre 2006 IdeologiaRiforma del diritto d'autoreDemocrazia liquidaLibertà di informazionePrivacyE-democracyLibertà digitaliLiberalismo socialeDifesa dei diritti civili Partito europeoPartito Pirata Europeo Gruppo parl. europeoI Verdi/Alleanza Libera Europea Affiliazione internazionaleInternazionale dei Partiti Pirata Seggi Bundestag0 / 630 Seggi Europarlamento0 / 96(2024) Seggi nei Parlamenti ...

 

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!